Усе під контролем!

GPS-трекери незамінні в сільському господарстві та вантажних перевезеннях.

Нові технології — не завжди розробки й технічні рішення, яких раніше не було. Дуже часто вони — результат осмислення давно винайдених речей і філософії їхнього застосування.

Харківський програміст, розробник програмного забезпечення для систем GPS-спостереження Володимир Сергієнко вважає, що GPS-трекер — добрий тому приклад.

«Нам сверху видно все…»

Українські аграрії — не піонери в галузі супутникового моніторингу техніки. GPS-трекери вже кілька років активно використовуються в системах моніторингу транспорту в усьому світі. Серед найактивніших користувачів — транспортні компанії, служби екстреної допомоги, компанії-перевізники, кур’єрські, поштові та інкасаторські службиGPS-трекер складається із двох основних частин: GPS-приймача й GSМ-модуля. Приймач визначає точне місце розташування трекера й передає ці дані на сервер через GPRS-канал або, у деяких випадках, SMS-повідомленням. До мережі мобільного зв’язку трекер підключається звичайною SIM-картою.

— Якщо раніше за допомогою GPS-навігатора ми спостерігали тільки за переміщенням якого-небудь об’єкта, — пояснює Володимир Сергієнко, — то зараз, залежно від того, яке програмне забезпечення встановлене на сервері, чітко можемо сказати, що конкретно й коли відбувалося або відбувається з об’єктом, який цікавить нас.

Наприклад, монтуємо пристрій у трактор або комбайн і бачимо, чи дотримував тракторист швидкісний режим під час оранки. Адже якщо орати занадто швидко — не буде дотримано норми оранки землі, що не кращим чином позначиться на майбутньому врожаї. Є швидкісні нормативи для посіву, внесення добрив на поля. У тракторі, обладнаному GPS-трекером, порушення не можуть залишитися непоміченими.

Крім того, трекер здатний передавати дані й з інших пристроїв. У нас у країні, до речі, найпопулярніше рішення — підключити до трекера датчики витрати палива. Адже злив дизпалива — традиційно «лівий» дохід наших трактористів, порівнянний за розмірами з їхньою офіційною зарплатою.

— Чи можна «обдурити» цю систему?

— Теоретично — так, але на практиці боротися з даними про місце розташування трактора складно, а часом і неможливо. Якщо трекер виходить із зони доступу мобільної мережі, він записує координати у свою пам’ять і відсилає їх, як тільки «піймає» мережу. Якщо його відключити від живлення, він від шести до дванадцяти годин ще працюватиме в авто­номному режимі. А якщо «сяде» батарея, відправить про це повідомлення на сервер, і водієві доведеться пояснювати, чому так вийшло.

Екранувати його складно з тієї ж причини, хоча й можна. Уже давно є недорогі — від шістдесяти доларів — «глушилки», які приглушують сигнал мобільних GSM- і CDMA- телефонів, GPS-сигнал, а віднедавна і частоти роботи 3G-зв’язку. Точніше, вони не глушать сигнал, а створюють перешкоди на частоті роботи цих пристроїв.

Поширення систем GPS-спостереження спонукало­ виробників створити такий пристрій у компактному вигляді, що підключається до автомобільного прикурювача. Якщо ж антена GPS-приймача доступна, водій узагалі може обмотати її фольгою, і GPS-модуль «втратить» супутники. Але в будь-якому разі водія запитають, чому так вийшло. До того ж як тільки екран буде знято, трекер спробує зв’язати координати до й після втрати сигналу й прокласти між ними маршрут.

Вийняти ж трекер із трактора не вийде. Найчастіше він опломбований і підключений до інших датчиків. Які, до речі, теж можуть «підказати», чи пересувався транспортний засіб. Наприклад, проаналізувавши дані про оберти двигуна. У принципі, є пристрої, здатні імітувати сигнал від супутників GPS або ГЛОНАСС, змушуючи таким чином трекер передавати дані про неправильне місце­знаходження транспортного засобу. Цей прийом називається спуфінгом. Коштують такі пристрої дуже недешево. До того ж вони мають підключатися до комп’ютера, на якому встановлене спеціальне ПЗ, якого не існує у вільному доступі. Цим можуть скористатися спецслужби. Але намагатися в такий спосіб обдурити трекер звичайному українському трактористові, у всякому разі зараз, просто нерентабельно.

Спиляти «пилку»

А от датчики витрати палива можна успішно «обдурити». Про це вам не скажуть у жодній фірмі, яка займається встановленням такого обладнання, але поки ця система недосконала. Адже ємність бака й витрата палива, у всякому разі в тракторів, дуже великі. Рух машини викликає коливання палива в баку. Так звані «пилки» — на графіку. Вони вносять шум в отримані від датчика дані. Ситуація погіршується тим, що в більшості тракторів бак має складну форму. У «МТЗ» він узагалі складається із двох рівних частин, які з’єднуються.  І коли машина «перекошується», бензин перетікає з однієї половини в іншу. Установлювати  на такі трактори датчик тільки в одній половині бака нема сенсу, а з двома датчиками буде просто плутанина. Тому встановлюються мінімум два — один безпосередньо в баку й інший у паливній системі для вимірювання кількості прокачаного через нього палива. Це хоч якось вирівнює показання системи щодо реальної витрати.

Проблема в тому, що двигун не використовує все, що накачав паливний насос. Невикористане паливо через «зворотку» надходить назад у бак. Цю саму «зворотку» кмітливі водії й підключають не до бака, а до своєї каністри. Звичайно, з такою системою неможливо красти паливо в колишніх масштабах. До того ж на машинах із меншою витратою, із баком більш правильної форми й меншого обсягу ця хитрість може й не спрацювати. Але на тракторах така можливість є. Десять-двадцять «зайвих» літрів палива за день роботи трактора система, швидше за все, не  зафіксує.

— Скільки коштує така система й чи є сенс її встановлювати?

— Є, ще який! Якщо це трактор «ХТЗ» або «МТЗ» тридцятирічної давнини — одна річ. Зовсім інша — Case або New Holland, вартість яких у сто вісімдесят тисяч доларів — не межа. Для порівняння: ціна респектабельного Lexus LX570 — «лише» сто тридцять п’ять тисяч доларів. Звичайно, власник такого агрегату хоче, щоб його машину трактористи використовували ефективно й не для особистих потреб.

Вартість же системи обумовлена двома складовими. Це, по-перше, бортова система — те, що встановлюється безпосередньо на трактор, і серверна складова, тобто комп’ютерна програма. Вона теж складається із двох компонентів: одна програма приймає дані від трекерів, інша аналізує отриману інформацію. Чим усе це складніше, тим дорожче програма.

Скачати таке програмне забезпечення з Інтернету неможливо. Такого ПЗ просто не існує у вільному доступі. Точніше, воно є, але з дуже обмеженими функціями. Бо займаються написанням таких програм звичайно невеликі фірми. Вони наймають недорогих програмістів — фрілансерів. Ні фірма, ні програміст не викладають свій код у відкритий доступ. Їм це невигідно. Крім того, кожна фірма — виробник трекерів по-своєму бачить пакет даних, який має передаватися на сервер. Тому програму треба жорстко прив’язувати до параметрів конкретної моделі трекера. Тут проблема — у вузькій спеціалізації цієї частини ПЗ.

Серверна складова коштуватиме аграріям 5—10 тисяч гривень. Приблизно стільки ж — комплект непоганого навісного обладнання  (у тому числі датчики витрати палива) на один трактор зі встановленням. Якщо купувати обладнання самому,­ ціни дещо інші. Найдешевший китайський трекер можна придбати на ринку за 800 гривень. Правда, якість його роботи буде ненайкращою. Нормальний апарат коштує 2—3,5 тисячі гривень і більше.­

Мрія шпигунів

— Де ще можна використовувати GPS-трекери?

— Сфера їхнього застосування досить широка. У нас найчастіше — у сільському господарстві й вантажних перевезеннях. Цінність цього пристрою в тому, що він передає будь-які дані, які надходять на нього. Контролювати можна буквально все: рівень палива, тиск у колесах, навантаження на амортизатори й навіть стан водія за допомогою газоаналізаторів, які реагують на наявність алкоголю в повітрі кабіни, або тривіальної web-камери.

Багато трекерів підтримують СAN-інтерфейс, яким обладнана більшість сучасних автомобілів. А це означає, що за бажання й належного налаштування трекер може передавати дані, що надходять від будь-якого датчика, штатно встановленого в автомобілі, і відслідковувати все — від обертів двигуна й тиску мастила до показань акселерометрів. І знов-таки за бажання й належного налаштування теоретично можна навіть «погодити» трекер із камерою заднього виду, якою обладнані зараз багато особистих автомобілів.

Для недалекоглядного угон­­щика може бути сюрпризом те, що автомобіль щохвилини відсилає дані про своє місце розташування й зображення навколишнього пейзажу. Правда, розумний зловмисник без проблем заглушить і сигнали GPS, і сам трекер. Якщо вчасно здогадається це зробити…

You may also like...