Бережи тепло з літа

У Запоріжжі успішно реалізується декілька проектів істотної економії тепла й природного газу.

Про важливість енергозбережних технологій та альтернативних джерел енергії сьогодні не говорять тільки ледачі (і представники нафтогазового сектора). Ще актуальнішою ця тема стала після того, як усі зрозуміли: братня любов сусідньої Росії закінчується там, де починається хоч якась грошова вигода. Про прибутковість газової сфери годі й говорити. Мінялися керівники Кабміну й кольори правлячих партій, але незмінною залишалася позиція росіян — вартість блакитного палива для України вище європейських розцінок. Днями по той бік кордону заговорили вже про $500 за тисячу кубів. Влада й директори підприємств Запоріжжя на ділі доводять, що уникнути таких безрадісних перспектив можна шляхом розумної економії ­ресурсів.

Від паперу — до справи

Улітку тема газу дещо менш актуальна, ніж, наприклад, узимку. Однак саме зараз можна спокійно поговорити про те, що зроблено й, головне, що ще треба зробити для заощадження ресурсів.

Запоріжжя щодо цього — попереду. Цей обласний центр — одне з небагатьох міст України, де розроблена й затверджена в Кабміні система теплопостачання, що враховує сучасні реалії.

«Уряд зацікавлений у таких проектах, бо це зменшує кількість газу, який спалюється, у підсумку поліпшується енергетичний баланс країни. Для Запоріжжя це вигідно тим, що, відмовляючись від газової складової, ми можемо зробити прогнозованою вартість опалення в нашому місті й зменшити залежність комунальної теплоенергетики від підвищення цін на газ», — уважає міський голова Запоріжжя Олександр Сін.

Фахівці запорізького концерну «Міські теплові мережі» мають сьогодні відразу декілька проектів заміщення блакитного палива альтернативними видами енергії.­

Серед них — запуск сміттєспалювальних ТЕС, що дозволить замістити 60 млн кубів газу. Ще 40 млн можна заощадити, використовуючи тепло міських стоків. Проект передбачає одержання за рахунок теплових насосів теплоносія (70–75ОС) на потреби гарячого водопостачання. Є перспектива теплопостачання правобережної частини міста від Запорізької атомної станції. Цим напрямком уже давно цікавиться і Європейський банк реконструкції та розвитку, що готовий брати участь у реалізації такого проекту. Навіть утопічна утилізація тепла ріки Дніпро на основі застосування теплових насосів за ціни на газ понад $1000 за тисячу кубів буде вигідною, адже вона замістить більше 50 млн кубометрів блакитного палива.

На захист енергетичного суверенітету України вже покликано і сухостій. Кілька місяців тому на території котельні Військового містечка встановлені два котли, які працюють на деревних трісках, які забезпечуватимуть цей житловий масив гарячою водою весь рік. Потужність — 820 кВт кожен, ККД — 84 відсотки. ­Загалом, усе, що горить, згодиться.

Але всі згадані проекти поки або добре розписані на папері й чекають інвестицій, або, як у випадку з Військовим містечком, можуть забезпечити енергією лише порівняно невелику площу. Набагато активніше Запоріжжя просунулося в іншому напрямку. Сьогодні місто готове реально зменшити споживання російського газу за рахунок вторинного тепла промислової площадки, що вже доведено на практиці.

Що там у нас на «друге»?

У травні в Запоріжжі завершено будівництво магістральної теплотраси, що забезпечить Жовтневий район міста вторинним теп­лом найбільшого металургійного підприємства регіо­ну — комбінату «Запоріжсталь» і дозволить заощаджувати на підігріві гарячої води близько 4 млн кубо­­­­­­метрів газу на рік.

Спорудження другого пускового комплексу (перший уведений у експлуатацію в лютому 2009 року й переданий у господарське ведення концерну «МТС») було проблемним у зв’язку з недофінансуванням об’єкта з держбюджету. Поновлення надання грошей за рахунок коштів Стабілізаційного фонду держбюджету й співфінансування з міського бюджету дозволило завершити роботу в грудні 2010 року.

— Спільними зусиллями фахівців ВАТ «Запоріжсталь» і концерну «Міські теплові мережі» розроблений і впроваджений комплексний енергозбережний проект, згідно з яким теплова енергія, отримана під час спалювання надлишкового доменного газу в котлах-утилізаторах комбінату,­ піде на потреби гарячого водопостачання двох районів лівобережної частини міста, — говорить генеральний директор концерну «Міські теплові мережі» Сергій Фомич. — Для цього в 2004—2005 роках комбінат побудував і ввів у експлуатацію спеціальний теплопровід (довжиною понад 1200 м) до найближчої теплової камери міської ­теплової мережі. Із ­використанням вторинних ­енергоресурсів комбінату­ «Запоріжсталь» теплоспо­живання Жовтневого райо­ну­ з гарячої води становитиме в міжопалювальний сезон 28,7 тисячі гігакалорій. Це дозволить не спалювати в котлах двох районних котелень природний газ обсягом 3,8 мільйони кубометрів на рік.

За розрахунками фахівців концерну, у 2011 році обсяг споживання в Запоріжжі вторинного тепла промислових підприємств становитиме близько 90 тисяч Гкал. Це дозволить зменшити витрати природного газу на 12,3 млн м3 на рік. Загалом же за рахунок використання вторинного ­тепла в 2005—2010 роках заощаджено 50,8 млн кубометрів газу.

— У найближчій перспективі концерн «Міські теплові мережі» планує подавати вторинне тепло промпідприємств у Коммунарський район для гарячого водопостачання житлового масиву Південний, що дозволить у міжопалювальний сезон не спалювати в котельні району додатково більше 2,5 мільйона кубічних метрів природного газу на рік, — повідомив Сергій Фомич.

І феросплави теж

— Ми, зі свого боку, опрацювали відразу декілька  напрямків, за якими здатні за коректними цінами продавати місту над­лишкове­­ тепло, — говорить голова правління ВАТ ­«Запорізький феросплавний завод» Павло Кравченко. — Час працювати спільно, якщо ми, звичайно, реально щось хочемо зробити. Наші фахівці опрацювали варіант відбору тепла з гарячих шлаків. Сьогодні на підприємстві працює установка, що дозволяє використовувати вторинне тепло для обігріву площ підприємства й підігріву води. Ще один варіант одержання вторинного тепла — вихідні гази в 4-му цеху, які нагріваються до 500 градусів. За технологією їх треба охолоджувати до температури 150 градусів. Є бажання не втрачати градуси, а використовувати їх правильно. Об’єм отриманого тепла дозволить обі­гріти кілька мікрорайонів  Запоріжжя. Є ще технологія з відбору тепла від печей. Ми вже побували в Китаї, де ознайомилися на практиці з цим напрямком. Наприкінці червня китайці будуть у нас на підприємстві із приводу реалізації цього напрямку безпосередньо на заводі.

У цілому, за словами голови правління, Запорізький­ феросплавний завод може на межі з містом надати об’єм тепла, який на чверть забезпечить потреби обласного центру. При цьому ціна такого палива буде меншою на 30—40%. Однак є й певні перешкоди, у першу чергу — розмір необхідних капіталовкладень.

За оцінкою Павла Кравченка, для того, щоб привести­ інфраструктуру підприємства й міських тепломереж у «бойову» готовність, потрібно близько 60—70 млн грн.

— Усі необхідні заходи реалізуються не миттєво, — веде далі голова правління заводу. — Має бути проведена дуже складна інженерно-технічна робота, але результат може перевершити всі сподівання, бо, за виснов­ками експертів, ціна на газ тільки підвищуватиметься. Гроші можна знайти, наприклад, взявши участь у проекті з ­Кіотського протоколу. Адже скорочуючи споживання природного газу, ми зменшуємо викиди вуглекислого. У будь-якому разі, зі свого боку ми й далі працюватимемо в цьому напрямку. Якщо місту з якихось причин буде нецікаво, наш завод готовий виробляти електроенергію, що теж дуже актуально й затребувано сьогодні на ринку.

До речі

Декілька промислових підприємств Запоріжжя використовують вторинні ресурси у власному виробництві. Так, Запорізький автомобілебудівний завод має додаткову вигоду з обтиральних зіпсованих матеріалів, відпрацьованого захисного одягу, стружки й тирси, суміші вапна з водою. Запорізький завод зварювальних флюсів і скловиробів повторно переробляє суміш вапна з водою, відпрацьовані футерівки й вогнетриви, тирсу. Завод кольорових металів використовує брухт, а «Мотор Січ» частково утилізує відходи деревини, ацетону й бензину.

«Дніпроспецсталь» повертає назад на виробництво ганчірку промаслену, відпрацьовані промаслені фільтри, пил абразивно-металевий, сировинні компоненти, використані медичні голки, металеву тару, а також металеві частини комп’ютерів та оргтехніки.

Комбінат «Запоріжсталь» повторно використовує відпрацьовані й забруднені нафтопродукти, зіпсовану деревину, промаслену ганчірку, шлами станції нейтралізації, рідини мастильно-охолоджувальні, вогнетривкий металобрухт, доменні шлаки, пил доменних печей, шлаки зварювальні, обрізки, інші залишки й відходи дроблення, відсівання агломерату, відходи коксу від дроб­лення, скрап, напівфабрикати власного виробництва чавуну й сталі, металеву тару.