«Плаваючі» цифри
Українські корабели збадьорилися: держава виділяє на будівництво кораблів класу «корвет» для ВМС країни понад 16 млрд грн.
Першим про це повідомив головний конструктор проекту, співробітник казенного підприємства «Дослідно-проектний центр суднобудування» Сергій Кривко під час урочистої церемонії закладання головного корабля на ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод» у Миколаєві. За його словами, такі дані наводяться «в урядових документах»: на чотири кораблі — шістнадцять «із копійками» мільярдів гривень.
Аж ось і…
Присутній на церемонії закладання корвета Президент Віктор Янукович заявив, що серія кораблів, перший з яких здадуть у 2016-му, має бути в цілому побудована до 2021 року.
— Ухвалене за програмою «Корвет» рішення вже в дії. Це чудовий проект. Безперечно, він ще модернізуватиметься й поліпшуватиметься, — наголосив Віктор Янукович.
На розширеному засіданні регіонального комітету з економічних реформ Президент закликав Мінфін розв’язати питання виділення коштів на програму.
Новина, звичайно, радісна і для суднобудівників, і для ВМС, і для всієї країни з огляду на те, що йдеться про престиж України як морської держави. Треба ж таке — Київ раптом знайшов аж 16 млрд відразу на чотири корвети! Але постають конкретні питання щодо оприлюднених обіцянок і долі проекту в цілому.
Насамперед, не зовсім зрозуміло, на які урядові документи посилаються в КП «Дослідно-проектний центр суднобудування», говорячи, що держава знайшла кошти на створення всієї серії корветів проекту 58250. ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод» виграла конкурс Міноборони на будівництво кораблів класу «корвет» для ВМСУ ще в грудні 2009 року. У березні 2010-го фахівці підприємства розпочали обробку металу для складання закладної секції. І — ступор. Причина відома: нема грошей, бо торік держбюджет виділив на цей проект мізер, а саме — 1,2 млн грн на закладання першого корабля. Тому за весь минулий рік суднобудівники так і не змогли закласти головний корвет, хоча врочисту церемонію було заплановано на початок червня 2010-го.
У вересні минулого року українські «оборонники» заявили, що фінансування проекту фактично припинено. Як сказав тоді президент асоціації «Українські оборонні технології» Володимир Грек, це може зашкодити іміджу країни, оскільки до програми залучено постачальників обладнання й озброєнь із інших країн, у тому числі з Франції, Німеччини, Італії. У листопаді 2010-го голова Миколаївської облдержадміністрації Микола Круглов повідомив, що для початку будівництва першого судна необхідно близько 1,6 млрд грн, але наразі цих коштів немає й невідомо, коли вони з’являться як цільове фінансування.
І вже як вирок сприймалися слова начальника Генерального штабу — головнокомандувача Збройних Сил України Григорія Педченка, який оголосив, що з огляду на важке економічне становище Україна тимчасово заморожує розробку нових зразків озброєння та військової техніки. З основних проектів діючим залишається ракетний комплекс «Сапсан», а роботи з корвета й військово-транспортного літака Ан-70 буде припинено на невизначений термін.
Кому вірити?
Звідки ж посилання на урядові рішення? Очевидно, ідеться про ухвалену в березні цього року концепцію Державної цільової оборонної програми будівництва кораблів класу «корвет» за проектом 58250 (відповідне розпорядження опубліковане на офіційному сайті уряду). У ній передбачене створення серії корветів, які ввійдуть до складу ВМС України до 2021 року, і запланований загальний орієнтовний обсяг фінансування — 16,22 млрд грн. Подібність цифр дає привід думати, що в КП «Дослідно-проектний центр суднобудування» мають на увазі саме цей документ.
Але постає запитання, кому вірити — концепції Державної цільової оборонної програми будівництва кораблів класу «корвет», КП «Дослідно-проектний центр суднобудування» чи Президентові, який дав завдання Мінфіну знайти кошти на будівництво кораблів?
Треба уважніше вивчити текст концепції, у якій сказано, що недостатня кількість і вузька спеціалізація наявних бойових кораблів не дозволяють ВМС виконувати необхідні завдання, а є загрозою національній безпеці України й захисту її інтересів на морі. З огляду на цю ситуацію треба якнайшвидше забезпечити флот універсальними військовими кораблями. Передбачається утворення трьох повноцінних з’єднань однорідних сил. Для цього необхідно побудувати 10 корветів за проектом 58250. Мета програми — створення й використання за призначенням кораблів, відновлення суднобудівної та суміжних галузей ОПК, підвищення експортного потенціалу держави. Фінансування, відповідно до концепції, має здійснюватися за кошти держбюджету, на всю серію — озвучені 16,22 млрд грн.
А тепер слід перейнятися питанням: звідки гроші? За версією головного конструктора проекту, кількість кораблів у серії — 4 (цю цифру підтверджує й Віктор Янукович), причому коштуватимуть вони $16 млрд. За текстом концепції — 10 кораблів і ті ж 16 млрд. Кому вірити? Відзначимо при цьому, що в 2009 році, коли під час тендера визначили виконавця програми, було названо й вартість: будівництво головного корабля — 250 млн євро, корабля серії — близько 200 млн євро. Тобто головний корабель плюс три серійних коштували б 850 млн євро (на сьогодні це менше 9,5 млрд грн). І раптом називають суму 16 млрд «із копійками».
Цікаво й інше. Лише через два дні після закладання корвета й усіх цих обіцянок міністр оборони України Михайло Єжель раптом закликав українців побудувати корвет за народні гроші, навівши як приклад себе. «Підтримаємо ініціативу ветеранів флоту й побудуємо український корвет громадою! Я особисто віддаю на будівництво українського корвета своє місячне грошове забезпечення», — сказав голова оборонного відомства. Що ж виходить? Начебто гроші на корвет зазначені в урядових документах, але раптом виявляється, що їх треба збирати з миру по нитці?
До речі, у той же день стало відомо, що військові витрати України на 2011 рік становитимуть 0,9% від ВВП.
«Величезний» корвет
Усе це дає привід думати, що оприлюднені плани — лише наміри. Досвід утілення стратегічних документів щодо закупівлі озброєнь для наших ЗС яскраво свідчить, що за всі 20 років незалежності країни ЖОДЕН такий проект не прожив і третини від передбаченого терміну реалізації.
Основна частина з них «умирала» уже на початковій стадії через усе те ж недофінансування. Хоча всі розрахунки до останньої копійки було наведено й затверджено найвищими підписами. Звичайно, дай Боже, щоб український корвет не спіткала така ж доля. Але поки, на жаль, під час оцінки військового бюджету приводів для оптимізму небагато. Хіба що будувати, як закликає Михайло Єжель, громадою…
