Георгій Скудар: «Навіщо ділити підприємства на «чесні» і «не дуже?»
Українські машинобудівники нарощують виробництво — за підсумками першого кварталу майже на 30% у порівнянні з таким самим періодом минулого року.
Новокраматорський машинобудівний завод (Донецька область) весь час шукає внутрішні резерви для динамічного розвитку. На чому ґрунтується його формула зростання і які перспективи галузі в цілому — про це «УТГ» дізнавалася в президента НКМЗ Георгія Скударя.
— Георгію Марковичу, чи можна сьогодні вважати, що економічна криза, яка сталася наприкінці 2008 року, добігла кінця?
— У принципі, криза завершена, і загрозу колапсу відсунуто. Реально видно зростання промислового виробництва і у світі, і в Україні, і, зокрема, у Донецькій області. У країні воно зросло на 9,7% у порівнянних цінах рівня 2011 року. У нашому регіоні — на 19,1%. Видобуток енергетичних корисних копалин збільшився по країні на 4,6%, а в нашій області — на 12,7%. Металургія зросла на 11,7%, у нас — на 18,7%. Набагато кращі показники в машинобудуванні. Ці цифри свідчать про те, що економіка відроджується й розвивається.
Інша річ, що це не загальний підйом. Є конкретні проблеми кожного бізнесу й кожного підприємства. Треба усвідомлювати: якщо десь відбувається зростання, а десь його нема, то винний не загальний стан економіки, а саме ті бізнесмени й керівники, які неадекватно поводяться й усі чекають, коли ж щось дивом зміниться для них на краще.
Наголошую: я вважаю, що криза завершена, але змінилися умови ведення бізнесу. Наприклад, банківські кредити… Такого «легкого життя», як у 2007—2008 роках, уже не буде. Сьогодні грошей у банків багато. Але вони дають кредити під реальну заставу. Якщо вона є, і вагома, а кредитор — платоспроможний, то навіть під менші відсотки, ніж торік, можна одержати будь-який кредит.
— А конкретно для вашого підприємства що змінилося?
— Зараз інші умови ведення бізнесу. Таких контрактів, які раніше в нас були, наприклад, на поставку 25 тисяч тонн обладнання, сьогодні немає. Є точкові замовлення — від 600 до 2000 тонн. І ми працюємо із цим. Підписали контракт із «АрселорМіттал Кривий Ріг» на 700 тонн обладнання, із Новолипецьким комбінатом — на 1500 тонн і т.д. До речі, цього року ми подвоїли частку поставок на внутрішній ринок — із 10% до 20% від загального обсягу. Хоча ті ж прохідницькі комбайни, як і раніше, затребувані на експортних ринках — у Росії та Казахстані.
Змінилося й те, що сьогодні для перемоги в тому або іншому тендері ми вдаємося до створення консорціумів під конкретний проект. Торік НКМЗ увійшов до консорціуму з італійською фірмою Danieli з поставки прокатного стану в Індію. Для нашого ринку це новий вид партнерської угоди, коли різні компанії беруть участь в одному проекті. Італійці взяли на себе автоматику, гідравліку, інжиніринг, ми — виробництво механічного обладнання. Ідеться в цьому випадку про прокатний стан 4200, для якого НКМЗ виготовить кліті, кутики, подушки, шпинделі та інше обладнання. Частка нашої продукції в цьому контракті — більше 2 тисяч тонн.
Працюємо сьогодні й на ринку кранового обладнання — підписано контракт із «Північсталлю» на виготовлення ливарного крана вантажопідйомністю 520 тонн. На тендері росіяни висували дуже жорсткі вимоги з огляду на складні кліматичні умови роботи. До речі, зараз замовники повсюдно більш вимогливі.
На машинобудівному ринку дуже жорстка конкуренція, і щоб виграти, треба надати замовникам продукцію більш високої якості за більш низькими цінами.
Це головна умова перемоги у світових тендерах.
— Як вам вдається знижувати ціни за дотримання високої якості?
— Працюємо над зменшенням витрат. Повним ходом упроваджуємо систему «Ощадливе виробництво». За минулий рік завдяки її реалізації заощадили 60 мільйонів гривень. Думаю, цього року ефект буде ще вище.
Ми ніколи не припиняли модернізацію виробництва. Як і раніше, провадимо технічне переозброєння, на яке цього року заплановано 320 мільйонів гривень. У планах — реконструкція за трьома основними блоками: модернізація фасонно-ливарного цеху №1, де повністю замінемо обладнання (замість стрічкових транспортерів пісок подаватиметься трубами тощо); у ковальсько-пресовому цеху №2 докорінно реконструюємо прес зусиллям 3000 тонн і замінимо п’ять нагрівальних печей; установимо 12 верстатів для механообробки, у тому числі два великих верстати — карусельний із планшайбою діаметром 14 м і фрезерно-розточувальний із довжиною стола 16 м.
— А в цілому як ви оцінюєте сьогоднішній стан машинобудівної галузі?
— Машинобудування перебуває в дуже важкому стані. І причиною тому є безліч різних чинників. Адже наша галузь — квінтесенція інтелектуальної промисловості. Так, є, звичайно, технології хай-тек — телевізори, комп’ютери… Але без машинобудування нічого цього не створиш. Я недавно відвідав один із машинобудівних заводів у Китаї. У цій країні держава підтримує підприємство, якщо воно експортує продукцію й зазнає при цьому фінансових втрат. У нас навіть такому заводу, як НКМЗ, не відшкодовують ПДВ — за півроку 70 мільйонів гривень. І ми, бачте, не заслужили права на автоматичне повернення. От визначили 25 «чесних підприємств» для повернення ПДВ у автоматичному режимі, а ми, виходить, крадемо?! Я розумію, що зараз в уряду немає грошей, але навіщо ж ділити підприємства на «чесних» і «не дуже»?..
На жаль, поки що наше машинобудування не має ніякої державної підтримки. Щодо цього більше пощастило ракетній галузі й авіабудуванню. А я нагадаю, що такі великі машинобудівні підприємства, як НКМЗ, «Азовмаш», Луганський тепловозобудівний, Сумський ім. Фрунзе, «Мотор Січ», були створені для забезпечення продукцією не тільки всього СРСР, а й як постачальники обладнання у світовому масштабі. І сьогодні Україна для них занадто малий ринок. Ми всі змушені шукати ринки збуту в інших місцях — у Росії, на Близькому Сході, у Середній Азії, Африці, Південній Америці. Ми їх освоюємо, але треба розуміти, що на нас ніхто там не чекає.
Сьогодні НКМЗ, як і інші українські підприємства, працює в нерівних умовах з конкурентами з Росії, Китаю або Індії. У Російській Федерації проти нас можливий антидемпінг у сфері виготовлення валків, нам хочуть підвищити мито на 25% — от вам навіч підтримка вітчизняного виробника. Європейські компанії, які виходять на експортні ринки, також мають суцільну підтримку. Так, Європейський банк фінансує великі проекти, які утілюються за кордоном.
І, на жаль, є ще один негативний чинник: у нашій країні майже припинили готувати інженерів. Сьогодні праця проектанта й технолога не в пошані, і це теж впливає на перспективи та можливості вітчизняних машинобудівників.
Але й у цих складних умовах ми однаково розвиваємо завод, підвищуємо ефективність виробництва й завойовуємо нові ринки.
У другому кварталі виходимо на завантаження 95% потужностей, а в третьому вони будуть задіяні на всі 100%. Планується, що середня зарплата на НКМЗ цього року становитиме понад 4 тисячі гривень.
— Тобто НКМЗ знайде свою формулу виживання?
— Я в цьому абсолютно впевнений. Адже ми весь час створюємо й упроваджуємо нові процеси, що дозволяє нам відповідати все більшим вимогам ринку. Розширюємо номенклатуру виробів. Так, в енергетиці ми були ще недавно слабко представлені, але цього року виробимо 12 тисяч тонн різного обладнання для цієї галузі.
Життя в тяжких умовах весь час змушує працювати над новими проектами, не стояти на місці, удосконалюватися.
— Співробітничаєте зі своїм сусідом — краматорською «Енергомашспецсталлю»?
— Раніше дуже тісно, зараз менше. От недавно вони звернулися до нас по допомогу. У них немає верстатів для внутрішньої обробки великих гідровалів. Ми цю роботу виконаємо. Крім цих двох гідровалів, поки від них інших замовлень немає.
— Чи бере участь НКМЗ у проекті модернізації «Донецьксталі-МЗ», що переходить на електросталеплавильне виробництво?
— Так, виготовляємо різне обладнання для електропечі, саму піч вони купили в Німеччині, а ми зробимо всю інфраструктуру для неї.
— З огляду на те, що інвестиційний ресурс сьогодні все-таки розкіш, яким ви бачите розвиток НКМЗ, чи допускаєте можливість появи зовнішнього інвестора?
— На це запитання відповідаю вже років десять так: я мрію про те, щоб НКМЗ об’єднався з великим виробником важкої техніки. Але, на жаль, нам надходили пропозиції виключно портфельні, що супроводжувалися діалогами на кшталт: «Дайте частку акцій, ми дамо гроші». — «А що ви з акціями робитимете?» — «А це вже не ваша тема, може, продамо, може, дивіденди одержуватимемо»…
Та це не наша мета. Моя думка така: треба виробляти спільно, об’єднавши зусилля з інвестором. Але поки нема таких пропозицій.
У принципі, в Україні сьогодні немає компаній, які могли б нас доповнити. Є такі підприємства в Росії, у Європі, у Китаї, Бразилії та Індії.
Існують також великі інжинірингові фірми, що не мають своєї виробничої бази, зате в них — просунутий інжиніринг. Цей варіант об’єднання теж міг би дати синергетичний ефект. Тоді можна розглядати умови. Але, на жаль, такі фірми не хочуть мати справу з українськими підприємствами.
Внутрішніх резервів у нас достатньо. Інша річ, що хочемо жити краще, а для цього потрібні нові ринки, і тут об’єднання, що могло б дати синергетичний ефект, я б тільки привітав.
Робота над колайдером
Днями стало відомо, що НКМЗ братиме участь як колаборант у російському проекті «Ніка», що передбачає створення в Дубно адронного колайдера росіян до 2016 року.
За словами Олександра Титаренка, головного інженера виробництва металургійного обладнання НКМЗ, у зв’язку з необхідністю пошуку нових сегментів ринку підприємство освоює нішу, пов’язану з ядерною фізикою. Сьогодні ведеться передконтрактне пророблення, яке стосується виготовлення магнітопроводів найсучаснішого прискорювача DC-280. Як повідомив Титаренко, ідеться про участь НКМЗ у поставках механічного обладнання для прискорювачів елементарних частинок та інших пристроїв для об’єднаного інституту ядерних досліджень у місті Дубно (РФ).
Крім цього, підприємство чекає на поновлення російсько-казахського проекту з будівництва прискорювача-циклотрона DC-350.
Георгій Скудар
Народився 18 липня 1942 року в Читинській області (РФ).
У 1960 році закінчив Ждановський металургійний технікум, у 1971-му — Краматорський індустріальний інститут за фахом «машини й технологія обробки металу тиском». Доктор економічних наук.
1960—1961 рр. — підручний коваля, інженер-технолог Новокраматорського машинобудівного заводу ім.В.І.Леніна.
1961—1964 рр. — служба в Збройних Силах.
1964—1979 рр. — контрольний майстер, старший контрольний майстер, начальник дільниці технічного контролю, заступник начальника ковальсько-пресового цеху, заступник головного металурга, начальник ковальсько-пресового цеху, директор Новокраматорського машинобудівного заводу.
1976—1978 рр. — закордонне відрядження в Іран.
1991—2002 рр. — директор орендного об’єднання «Новокраматорський машинобудівний завод», голова правління, генеральний директор ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод».
2002—2006 рр. — народний депутат України третього скликання. Член Комітету Верховної Ради з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій.
2006—2007 рр. — народний депутат України п’ятого скликання. Член Комітету ВР із питань економічної політики.
Із 2007 року — народний депутат України шостого скликання. Член Комітету ВР із питань економічної політики.
Герой України. Заслужений машинобудівник України. Нагороджений орденом «За заслуги» II і III ступеня.
Довідка «УТГ»
ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» (НКМЗ) засновано 1934 року. Градотворче підприємство Краматорська (забезпечує майже половину виробництва міста). Має дивізіонно-функціональну структуру з п’яти виробництв, розділених за продукцією, що випускається, 39 цехів, із них 15 механічних, 10 металургійних, 3 зварювальних і 11 допоміжних.
Основна продукція: обладнання доменного виробництва, сталеві куті прокатні валки, установки безперервного розливу, обладнання для виробництва прокату, гірничорудні й підйомно-транспортні машини, ковальсько-пресове, енергетичне обладнання тощо.
