Пастка для «Турбоатому»

Держава шукає власника для єдиного в Україні виробника  турбінного обладнання.

Коли у ВАТ «Турбоатом» завершувався перший етап реконструкції ливарного виробництва, українська влада заявила про готовність приватизувати це підприємство. Водночас 15% статутного фонду компанії перейшли до рук якогось кіпрського офшору. У випадку продажу «Турбоатом», імовірно, утратить статус монополіста, а разом із ним і ринки збуту. Якщо ж його власником стане український інвестор, держава не одержить нічого.

Два президенти — дві думки

Голова Фонду державного майна України Олександр Рябченко вкотре заявив, що вважає приватизацію ВАТ «Турбоатом» — одного із провідних світових виробників турбінного обладнання — недоцільною: «Наразі підприємство нормально працює, має значний прибуток і портфель замовлень на нинішній і наступні роки, а тому питання про його продаж неактуальне».

Харківський «Турбоатом» спеціалізується на випуску турбін для атомних електростанцій, гідравлічних турбін для гідро- і гідроакумулювальних електростанцій,­ газових турбін для теплових електростанцій, парогазового та іншого енергетичного обладнання. Виробництво здійснюється­ за­ замкнутим циклом: від проектно-конструкторських і науково-дослідних робіт до виготовлення, складання, випробування та відвантаження. Зараз компанія поставляє свою продукцію в 45 країн світу, переважно споживачам із СНД, Латинської Америки та Південно-Східної Азії.

Востаннє Кабмін планував продати «Турбоатом» у 2009 році. За оцінкою аналітика ІК Dragon Capital Таїсії Шепетко, ринкова вартість державного пакета акцій у розмірі 75,25% могла б становити від $280 до $350 млн. Але, попри нагальну необхідність знайти додаткові джерела коштів для держбюджету, тодішній Президент України Віктор Ющенко заявив, що він проти продажу підприємства. «Криза ніколи не позначиться на цьому заводі, бо його продукція досі має високий попит, і пакет замовлень на неї сформований на 4—5 років уперед», — відзначив він. Ющенко нагадав, що оскільки в основу енергетичної програми України покладено розвиток ядерної енергетики, зокрема будівництво 21 ядерного енергоблоку, виконати її можна буде тільки за допомогою «Турбоатому». А для цього підприємство, зрозуміло, має залишатися в держвласності.

У грудні минулого року питання про приватизацію було порушено знову. Уже нинішній Президент Віктор ­Януко­­вич видав указ, яким скасували заборону на продаж декількох стратегічних промислових об’єктів, у тому числі й ВАТ «Турбоатом». Через тиждень голова Фонду держмайна висловив сумніви щодо необхідності приватизації цього об’єкта, і відтоді його позиція в цьому питанні є незмінною.

В оприлюдненому в січні переліку об’єктів держвласності, запланованих до продажу в 2011 році, цієї компанії не було. Не було її також у плані-графіку приватизації держпакетів акцій господарчих товариств і холдингових компаній, який включає 105 об’єктів.

Це зовсім не означає, що ВАТ «Турбоатом» таки не буде продано найближчим часом, тим більше що ініціатива належить голові держави. Але поки ФДМУ її ігнорує, і, можливо, останнє слово залишиться за ним. Особливо якщо врахувати, що аварії на японських АЕС укотре підірвали довіру до мирного атома, остудивши інте­рес інвесторів до цього сегмента економіки.

Власним коштом

Поки влада виношувала­ приватизаційні плани, «Турбоатом» дійсно працював більш ніж успішно. Торік підприємство уклало 74 договори на поставку турбінного обладнання й запасних частин у Росію, Казахстан, Таджикистан та деякі інші країни й за підсумками року експортувало 77,6% загального обсягу випущеної продукції на суму понад 731 млн грн. Рік було завершено із чистим доходом у 942,329 млн грн і чистим при­бутком у розмірі 188,78 млн грн, що відповідно на 37,9% і 50,1% більше аналогічних показників 2009 року.

Що ж до року нинішнього, то, за інформацією Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, у першому кварталі «Турбоатом» сформував портфель замовлень, підтверджених договорами, на загальну суму 2,5 млрд грн. «Це свідчить про те, що до 2012 року підприємство буде повністю завантажене», — говорять фахівці відомства. Почасти зростання попиту обумовлене здійснюваною на «Турбоатомі» програмою реконструкції ливарного виробництва із загальним обсягом інвестицій на рівні $15 млн, що буде повністю­ втілена на початку 2012 року.

У грудні минулого року завершено перший етап реалізації програми й уведено в експлуатацію модернізовану формувальну ділянку ливарного цеху. Проект її переос­нащення підготував харківський державний інститут із проектування заводів важкого машинобудування «Укр­гіпроважмаш». Виробником обладнання стала італійська компанія IMF.

Головна перевага нових установок у тому, що роботи на них проходять за зам­кнутим циклом. Нова техніка більш економічна й екологічно чиста. Завдяки високому ступеню автоматизації вона не вимагає тривалого навчання персоналу. Генеральний директор ВАТ «Турбоатом» Віктор Суботін відзначив: «Завершено дуже важливий технічний проект, який дозволить заводу й надалі нарощувати обсяги виробництва й розширювати портфель замовлень».

Закінчення наступного етапу реконструкції заплановане на другу половину нинішнього року, а обсяг витрат досягне $4 млн. На ці кошти передбачається провести технічне переозброєння обрубної дільниці, у тому числі газових і термічних печей. А також замінити мостовий кран для збільшення вантажопідйомності до 15 тонн, установку кантувача для великогабаритних виливків і дробоструминної камери для очищення литва.

І, нарешті, у процесі останнього — третього — етапу програми, інвестиції в який становитимуть близько $5 млн, на підприємстві мають намір замінити дві сталеплавильні печі місткістю 10 тонн кожна й системи вентиляції. У підсумку маса заготівок, що відливаються, збільшиться з 10 до 15 тонн.

«Це призведе не тільки до збільшення ваги заготівок у 1,5 раза, а й до істотного підвищення якості литва. Крім того, знизяться витрати енергоносіїв і зменшаться відходи виробництва за рахунок регенерації піску майже на 95%. Не враховуючи того, що весь процес буде на 80% автоматизований», — уточнив Віктор Суботін. Поряд із цим топ-менеджер відзначив, що «Турбоатом» узагалі працює без залучення кредитних ресурсів, а джерело фінансування програми реконструкції ливарного виробництва — власні кошти підприємства.

Навряд чи варто говорити, що за такого стану справ немає ані найменшої необхідності порушувати питання про якогось нового інвестора для «Турбоатому», якби не наявність претендентів на цю роль і явна готовність влади піти їм назустріч. Однак експерти вважають, що, штовхнувши підприємство на шлях приватизації, держава припуститься непоправної помилки.

У напрямку безвиході

Пояснюючи свою позицію з цього питання, голова ФДМУ заявив, що вважає нинішню структуру власності ВАТ «Турбоатом» оптимальною. «Зараз понад 75% його статутного фонду належить державі, а менше 25% перебуває в приватних руках. І приблизно так все й має залишатися», — переконаний Олександр Рябченко. При цьому він, звичайно ж, не згадав про те, хто володіє майже блокувальним пакетом акцій монополіста.

Щодо цього достеменно відомо таке. Поки держава має 75,224% статутного фонду ВАТ. У грудні — мало не того ж дня, коли Президент України видав указ, що скасовує заборону з його приватизації, — Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України при Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку повідомило про те, що пакет у розмірі 15,34% акцій ВАТ «Турбоатом» придбала кіпрська офшорна компанія Linfot Limited. Із них 11,98% було продано їй венчурним інвестиційним фондом «Сьомий», що входить до складу ТОВ «Компанія з управління активами «Сварог Ессет Менеджмент», частка якого зменшилася у ВАТ «Турбоатом» до… 0,000002%. У цілому це становить 90,564% статутного фонду компанії. Кому належать інші 9,436% акцій, з’ясувати не вдалося.

Усе це викликає крайнє занепокоєння — як синхронність дій влади й міноритарних власників «Турбоатому», так і незрозумілість у питанні, у чиїх же руках основний пакет. Адже зрозуміло, що рух підприємства до приватних рук уже почався. Доктор економічних наук Володимир Соболєв із Харківського національного університету ім. Каразіна вважає, що нічим добрим він не закінчиться. «Досі держава правильно робила, відхиляючи прагнення бізнес-кіл заволодіти цим активом. Адже у випадку приходу на завод приватного інвестора, швидше за все — іноземного, він ризикує втратити статус монопольного виробника турбін, у тому числі й для АЕС, а отже — втратити ринки збуту не тільки в СНД, а й у світі».

Цю думку поділяє й еко­номіст-міжнародник Тарас­ Данько. «Не виключено, що уряд сподівається саме на те, що підприємство потрапить до рук закордонної компанії. Проте це малоймовірно. Якщо ж «Турбоатом» потрапив до сфери інтересів вітчизняного бізнесу, то він спробує придбати компанію на пільгових умовах. І тоді держава від її приватизації просто нічого не одержить», — пояснює експерт. Якою буде доля самого монополіста — залежить, звичайно ж, від вибору інвестора.

Минулої зими представники підприємства планували з’ясувати, що насправді стоїть за рішенням Президента.­ Однак відтоді ніяких заяв із цього приводу вони не роб­лять. Можливо, тому, що остаточного сценарію приватизації «Турбоатому» ще немає, а можливо, тому, що воліють не оприлюднювати його.