Романс про фінанси

Більшість українських родин не ведуть докладного сімейного бюджету або не дотримуються його.

Як виявилося, в українців низький рівень фінансової грамотності, наслідком чого є їхня непоінформованість як споживачів фінансових послуг і недовіра до інститутів цього сектора.

Такі основні тези дослідження «Фінансова грамотність і поінформованість в Україні: факти й висновки». Результати ґрунтуються на всеукраїнському опитуванні 2014 респондентів, проведеному восени минулого року компанією InMind за контрактом з американським проектом USAID «Розвиток фінансового сектора» (FINREP).

У матеріалах дослідження з’являється портрет середньостатистичного українця: йому бракує базових знань про фінанси, він користується тільки найелементарнішими фінансовими послугами (комунальні платежі, споживче кредитування), мало знає про свої споживчі права.

За висновками FINREP, ми маємо лише загальне уявлення про те, скільки зароб­ляємо й скільки витрачаємо. Тільки в 11% населення є банківський депозитний рахунок, більше чверті опитаних зовсім не заощаджують. При цьому громадянин України не бажає жити в борг — позиками в банку користуються менше 25% респондентів.

Як можна було очікувати,­ у країні з недостатньо розвиненими фінансовими ринками люди мало цікавляться новинами цього сектора.­ Три «фінансових» питання, які відслідковує більшість населення, — індекс інфляції (20%), зміни в рівні пенсійного забезпечення (10%) і динаміка цін на ринку нерухомості (10%). Найбільш згадуваними інформаційни­ми джерелами є газети, журнали й ТБ (67%), знайомі­ (19%) і спеціалізовані інтернет-сайти (17%). Однак коли йдеться про вибір компанії для придбання фінансової послуги, кожен другий респондент віддає перевагу «сарафанному радіо», звертаючись до порад родичів або знайомих.

А от чого не заперечиш, то це впевненості в собі. Дослідження вочевидь продемонструвало, що багато українців переоцінюють свої знання у фінансовій сфері. Понад 60% респондентів уважають себе фінансово грамотними. Однак лише 22% упоралися з п’ятьма або шістьма із семи простих математичних завдань, без яких неможливо управляти власними фінансами. 51% респондентів не змогли відповісти на більш ніж  три із запропонованих у анкеті запитань. Проблема поганого володіння фінансовою математикою навіть на рівні простих завдань багаторазово посилюється низьким рівнем знань про фінанси взагалі й про юридичні права та обов’язки споживачів фінансових послуг.

Олексій Куценко, консультант проекту USAID «Розвиток фінансового сектора», навів красномовний приклад за результатами опитування:­ лише 7% громадян знають, що гарантована державою гранична сума відшкодування із внесків у комерційних банках становить 150 тис. грн. Тільки 3% громадян змогли дати визначення, що таке «плаваюча ставка відсотка». Вселяє оптимізм те, що 39% опитаних розуміли різницю між кредитною й дебетовою картою, а 40% відрізнили акцію від облігації. У той же час тільки 2% респондентів змогли дати правильні відповіді на 10 або більше запитань із 15, що стосувалися фінансової поінформованості й прав споживачів. Зате кожен четвертий українець має негативний досвід користування фінансовими послугами, а до трійки лідерів за рівнем проблемності ввійшли банківський депозит, споживчий кредит і банківська кредитна карта. При цьому лише 16% респондентів уважають, що у випадку виникнення нерозуміння між споживачем і фінансовою установою конфлікт­на ситуація буде вирішена на користь першого. Результати дослідження також показують, що більшість українців не мають уявлення, до кого звертатися за інформацією або по допомогу у разі суперечок із фінансовими організаціями.

— Українці не вірять у те, що в разі виникнення проб­леми у відносинах із фінансовими установами вони зможуть одержати справедливий результат, — констатує Олексій Куценко.

Так, відповідаючи на запитання, куди вони можуть звернутися по допомогу, 31% населення назвали судові органи, 24% — уповноваженого із захисту прав людини (хоча ця особа не має повноважень вирішувати такі проблеми), 22% не змогли дати відповідь, а 31% сказали, що допомоги варто чекати від державного регулятора (11% — від Націо­нального банку України й Держспоживстандарту, ще 8% — від Держфінпослуг).

Обговорення результатів дослідження звелося до того, яким чином держава й ринок можуть підвищити довіру до фінансового сектора. Зокрема, залучені експерти запропонували створити в Україні інститут фінансового омбудсмена, який відповідав би виключно за захист прав споживачів фінансових послуг.

На думку організаторів проекту, Україні треба акцентувати увагу на навчанні споживачів і захисті їхніх прав як на інструментарії підтримки та подальшого розвитку ринків фінансових­ послуг. Наступним кроком має стати діагностика законодавчої, нормативної та інсти­туціональної бази для захисту споживачів і фінансової освіти.

Думка експерта

Наталя Лозицька
Керівник відділу зі зв’язків із громадськістю FINREP

— В основу цього дослідження покладено ідею про те, що стабільний, стійкий фінансовий сектор має спиратися на освічених споживачів. Тому так важливо стимулювати діалог про заходи, яких треба вжити Україні, щоб забезпечити навички, необхідні населенню для розуміння сучасних фінансових продуктів і послуг, йому пропонованих, і дати громадянам можливість реалізувати свої права. Світовий банк справедливо робить висновок про те, що фінансовий сектор має забезпечити для споживачів у першу чергу прозорість через надання їм повної, простої для сприйняття, адекватної й можливої для зіставлення інформації про вартість фінансових продуктів, умови їхнього надання й ризики. По-друге, у населення має бути вільний від примусу вибір практики продажу й рекламування фінансових послуг та збору платежів. Крім того, необхідне ­право регресу через надання їм недорогих і швидких механізмів подачі претензій і врегулювання супере­чок. І не менше значення має охорона таємниці приватного життя завдяки конт­ролю збору й доступу до персональних фінансових даних.

Думка експерта

Анатолій Волок
Член ради Асоціації українських банків

— Ми знаємо, що за останні 18 років агентство USAID інвестувало близько 2 мільярдів доларів у різні проекти в Україні. У мене із цього приводу подвійне почуття. Я не сприймаю наліт критики на адресу наших громадян, більш того, я пишатися почав. На запитання з фінансової математики до 50% українців дають правильні відповіді. Я хотів би бачити порівняння з іншими країнами.

За статистикою, в Україні 28 мільйонів рахунків фізичних осіб. Це не 11%. Може, деякі громадяни мають кілька рахунків. Але в нас добре користуються банківською таємницею й на запитання, чи є в тебе гроші, про всяк випадок відповідають: ні. Я маю сказати, що населення України врятувало банківську систему: якоїсь миті люди повірили, припинили забирати гроші з депозитних рахунків. І від цього виграли як банки, так і громадяни. Бо 17 банків, які сьогодні перебувають у процесі ліквідації, — це ніщо в порівнянні з тим, що могло б бути. Фінансова криза для банківської системи країни вже минула, наші банки мають показники динаміки зростання і з кредитів, і з депозитів. Внески зростають. І коштів у системи більше, ніж заявок від юридичних і фізичних осіб на надання кредитів. І тут повинні відбутися, напевно, зміни у свідомості позикодавців, їм ще треба отямитися після психологічного шоку, спричиненого кризою, а банківська система готова до роботи зі своїми клієнтами.