Інститут енергетичних досліджень: Зростання цін на газ і бензин — « супер-зброя» проти уряду Миколи Азарова
Підвищення цін на газ для населення й стрімке зростання цін на бензин — найкраща зброя проти уряду Миколи Азарова.
Коментує експерт Інституту енергетичних досліджень Дмитро Марунич.
Річниця уряду Миколи Азарова піднесла виборцям чергові цінові сюрпризи. Виявилися блефом недавні обіцянки міністра енергетики та вуглепрому Юрія Бойка не підвищувати ціни на газ для населення. Нагадаємо, що під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі Юрій Бойко заявив, що підвищення цін на природний газ для населення, незважаючи на меморандум із МВФ, у квітні не буде.
Для пересічних громадян країни вартість газу буде підвищена на 30%, причому 20%-ве підвищення чекає на споживачів уже 15 квітня. Підвищення тарифів на комунальні послуги на 52% у 2011 р. — наступний подарунок вдячним виборцям Віктора Януковича.
Таким чином, виборці розплачуватимуться за «фінансове оздоровлення» збиткової компанії «Нафтогаз України». Як повідомило інформаційне агентство «Українські Новини», збиток «Нафтогазу» в 4-му кварталі 2010 року перевищив 22 млрд. грн. Саме за рахунок підвищення тарифів на газ для населення й промисловості компанія «Нафтогаз України» планує скоротити дефіцит свого фінплану в 2011 році до 8,5 млрд. грн. Однак, очікуване підвищення цін на імпортний газ у 3-4 кв. 2011 р. (нагадаємо, що річний прогноз Міненерговугілля-«Нафтогазу» припускав середньорічну ціну на газ — $269/тис. куб. м, а в березні заступник міністра енергетики та вуглепрому Володимир Макуха спрогнозував, що середньорічна ціна імпортного газу в 2011 р. перевищить $300/тис. куб. м), зниження рівня оплати, що спостерігалося під час кожного підвищення ціни на газ, велчезні борги підприємств ТКЕ на тлі бездіяльності «Нафтогазу» в сукупності роблять малоймовірним досягнення компанією показників, закладених у фінплані. Можна припускати, що за підсумками 2011 р. «Нафтогаз» не вийде на зазначені у фінплані параметри збитковості, а споживачі зазнають чергового шоку від підвищення тарифів.
Зазнала краху й ключова ідея Міненерговугілля з регуляції ринку нафтопродуктів, на якому спостерігається стрімке зростання цін. Як повідомили інформаційні агентства, міністерство відмовилося від ідеї введення мит на імпорт нафтопродуктів в Україну. Ю.Бойко назвав причиною такого рішення «різке підвищення цін на нафту на світових ринках».
Засумніватися в щирості заяв міністра змушує той факт, що буквально в п’ятницю чиновники очолюваного ним міністерства наполягали на необхідності введення мит. «Мито є загороджувальним. Воно приведе до того, що в нашу країну поставлятиметься більше нафти, більше нафти перероблятиметься й вироблятиметься тут… Ціни не зростуть», — директор департаменту Міненерговугілля К.Бородін, програма «Шустер Live», УТ-1, 11 березня 2011 р.
Оскільки введення мит на імпорт нафтопродуктів було єдиною озвученою привселюдно ідеєю Міненерговугілля, спрямованою на боротьбу з підвищенням цін, нафтотрейдерам треба готуватися до масштабного тиску з боку перевірчих органів, а споживачам — до чергової кризи на ринку нафтопродуктів із можливим падінням якості бензину, що продається, й зникненням його в мережах АЗС. Агресивно лобіюючи ідею введення мит, чиновники Міненерговугілля, по суті, показали, що ринковими методами виправити ситуацію вони не в змозі.
Масштабне зростання цін на бензин, газ, послуги ЖКГ уже привело до падіння популярності діючого уряду Миколи Азарова й Президента Віктора Януковича. Це зафіксували провідні соціологічні служби країни. Однак, бездіяльність групи Юрія Бойка в питаннях управління ринками енергоносіїв у середньостроковій перспективі може принести їй відчутні дивіденди на тлі погіршення економічної ситуації в Україні. І, насамперед, кадрові. Наразі обговорюється можливість призначення представника групи Бойка-Фірташа, голови СБУ Валерія Хорошковського на посаду міністра фінансів, через що Микола Азаров втратить потужний важіль впливу на соціально-економічну ситуацію в країні. Таким чином, підвищення цін на газ, бензин, житлово-комунальні послуги може стати ефективною зброєю конфронтуючих угруповань у структурі виконавчої влади.
