«Дірка» від труби

Росія скасувала мита, зберігши квоти на поставки труб з України, — торговельні поступки Києва фактично не мали бажаного результату

Ніша вітчизняних трубників на ринку РФ дедалі звужується, незважаючи на вагоме скорочення обсягів увезення труб у Росію, обіцянки росіян про пом’якшення режиму імпорту цієї продукції, а також значні торговельні «жертви» з боку України. Єдиною розрадою для наших виробників залишається сегмент виробів великого діаметра, попит на які поки перевищує пропозицію.

Обіцяти й не одружитися

Із початку року набрала чинності угода про розміри квот на безмитні поставки українських труб на територію Російської Федерації, укладена міністерствами економічного розвитку РФ та економічного розвит­ку і торгівлі України. Під час її підписання заступник міністра економічного розвитку РФ Андрій Слєпньов заявив: «Це один із важливих кроків у напрямку зняття загороджувальних заходів у взаємній торгівлі. Ми цілком задоволені тим, що одночасно із цим українська сторона ухвалила рішення про скасування обмежень на ввезення російських феросплавів і мінеральних добрив».

У цілому у сфері торгівлі між двома країнами були скасовані обмеження на суму понад $120 млн. Однак очевидно, що вигоди від переглянутих домовленостей будуть несиметричними. Попри колосальні поступки нашої країни стосовно імпорту феросплавів і добрив, російська сторона обмежила обсяг ввезення труб у РФ цього року до 300 тис. тонн, що лише на 40 тис. тонн більше, ніж раніше. І це при тому, що розміри квот стабільно зростали, досягши в 2009 році 427,6 тис. тонн.

У липні минулого року заступник міністра економічного розвитку РФ Андрій Клепач анонсував укладання довгострокової російсько-української угоди, яка мала замінити нинішній механізм квот, супроводжуваний дією антидемпінгових мит. «Для нас є надзвичайно важливою наявність української продукції на російському ринку труб і сталі. А тому ми разом із представниками Міністерства промислової політики України та виробниками маємо обрати модель, яка надалі регулюватиме наші взаємини в цій сфері. Принаймні ми могли б істотно збільшити розмір квоти або укласти договір на тривалий час», — відзначив він. Але ні того, ні іншого не сталося.

Цінове безсилля

Донедавна основним регулятором російсько-україн­ських трубних відносин був механізм антидемпінгових мит — їх увели наприкінці 2005 року на п’ять років. Імпортуючи нафтогазові труби, Росія стягувала з українських постачальників мито 8,9% від їхньої митної вартості, підшипникових — 55,3%, обсадних — 11,4%, насосно-компресорних — 18,1%. Безмитне ввезення цього виду продукції здійснювалося на підставі спеціальних угод, які  укладалися щорічно й визначали розмір квот. Так, у 2007 році вони були обмежені 411 тис. тонн, у 2008-му — 419 тис. тонн і в 2009-му — 427,6 тис. тонн. А вже торік скорочені до 260 тис. тонн.

Річ у тім, що, згідно з російською статистикою, протягом 2007—2009 років обсяги поставок українських труб у РФ «катастрофічно» зросли. Пік у сегменті нафтогазопровідних труб припадає на 2007 рік — 366,3 тис. тонн. А в 2009-му частка труб україн­­ського виробництва в загальному обсязі російського імпорту становила 94%. Що ж до обсадних і насосно-компресорних труб, то максимальний обсяг їхнього ввезення в Росію був зафіксований у 2008 році — 117 тис. тонн. Поряд із цим обсяги споживання цього виду продукції в Росії зросли на 28%, а випуску — лише на 2%. Отже, українських постачальників навряд чи можна обвинуватити в демпінгу — вони просто відповідали на незадоволений попит.

Тож ситуація, у якій  ухвалювалося рішення про розміри квот на 2010 рік, була досить неоднозначною. Саме тому наприкінці 2009-го інекономрозвитку РФ і Міністерство економіки України обмежилися лише підписанням протоколу, а встановлення масштабів обмежень відклали. У протоколі було заявлено, що розмір квоти визначать на підставі «фактичного обсягу поставок українських труб у 2009 році».

Після цього до діла взявся­ головний лобіст російських трубників — Фонд розвитку трубної промисловості (ФРТП), надавши  міністерству промисловості й торгівлі РФ клопотання про встановлення заборони на безмитне­ ввезення продукції підприємств корпорації ІНТЕРПАЙП із 1 квітня 2010 року. І в результаті квоти на 2010-й­ були капітально урізані — до 260 тис. тонн.

Бар’єр, із любов’ю!

До 2005 року російська трубна промисловість аж ніяк не забезпечувала своїх споживачів всією необхідною продукцією, тим більше за привабливими цінами. В останні п’ять років щодо збільшення обсягів випуску та розширення асортиментів ситуація радикально змінилася.

Торік виробництво труб у Росії зросло на 37%, і сьогодні місцеві підприємства задовольняють попит більш ніж на 90%. У найближчі­ двадцять років місткість рин­ку труб для нафтогазового сектора досягне 10—12 млн тонн. А тому українські поставки, які не перевищують і декількох сотень тисяч, являтимуть собою навіть не краплю в морі.

Тим часом у першій половині 2010 року частка нафтогазопровідних труб ук­раїнського виробництва в загальному обсязі російського імпорту скоротилася з 94 до 56,2%, частка обсадних — із 65,3 до 38,4%, насосно-компресорних — із 60,1 до 49%. І сталося це без жорсткішання антидемпінгових заходів.

Ослабленням конкуренції відразу ж скористалися­ російські трубники й підвищили ціни. Минулої осені прем’єр-міністр РФ ­Володимир Путін вирішив їх трохи пристрахати: «Якщо російські виробники «задиратимуть» ціни, ми можемо вдатися до пом’якшення умов імпорту українських труб. Зокрема, знизити антидемпінгові мита й збільшити розміри квот». Це означає, що зроблені раніше аванси Кремля щодо російсько-української трубної угоди були лише шантажем місцевих виробників і свідомо нічого не обіцяли Україні. Адже якщо собівартість випуску російських труб з об’єктивних причин вище, ніж наших, то українська продукція завжди буде їхнім головним конкурентом щодо цін.

Імовірно, саме тому російська влада, попри всю свою велелюбну риторику, весь час споруджує нові торговельні бар’єри. Уряд РФ підготував проект постанови «Про заходи щодо захисту економічних інтересів російських виробників деяких видів сталевих труб». Відповідно до неї з 31 січня нинішнього року розміри антидемпінгових мит на основні види українських труб мали істотно зрости. На обсадні труби — до 18,9%, насосно-компресорні — до 19,9% митної вартості, на нафтогазопровідні й гарячо­деформовані загального призначення діаметром до 820 мм включно — до 19,4% для заводів ІНТЕРПАЙП й до 37,8% — для підприємств ІСД.

Судячи з усього, цю постанову так і не було ухвалено. «І з 31 січня українські імпортери обсадних, насосно-компресорних і нафтогазопровідних труб діаметром до 820 мм включно можуть безмитно торгувати ними в РФ із урахуванням обмежень, які були недавно узгоджені у двосторонньому порядку», — роз’ясняють в асоціації підприємств чорної металургії «УкрМет». І це означає зовсім не те, що відтепер вітчизняні трубники можуть зовсім безперешкодно продавати свою продукцію на ринку Росії, а те, що тепер понад квоту вони не зможуть поставити туди жодної труби. Навіть за всього бажання заплатити які завгодно мита.

Правда, «Газпром» дав нам привід до оптимізму. «Протягом найближчих трьох років ми плануємо подвоїти закупівлі труб великого діаметра. Якщо звичайно обсяг наших замовлень коливався на рівні 1 млн тонн ТВД на рік, то в 2011—2013 роках він збільшиться до 2 млн тонн щорічно. Тобто потреба «Газпрому» в цьому виді продукції вочевидь перевищить сумарну потужність російських постачальників», — повідомив заступник голови держкомпанії Валерій Голубєв.

Представники ФРТП висловили свою незгоду із цією точкою зору. «На сьогодні російські потужності з випуску ТВД становлять приблизно 5 млн тонн, у тому числі понад 3 млн тонн одно­шовних труб діаметром до 4420 мм», — заявив директор ФРТП Олександр Дейнеко. Що означає, що їх основному українському виробникові — ВАТ «Харцизький трубний завод» — навіть за більш сприятливих обставин, ніж раніше, також доведеться боротися за своє місце на цьому ринку з такими російськими конкурентами, як Челябінський трубопрокатний, Віксунський металургійний, Волзький та Іжорський трубні заводи. І, можливо, переймати досвід ІНТЕРПАЙП та ІСД,  які вже давно працюють в умовах усіляких обмежень.

Мовою цифр

У 2010-му в порівнянні з попереднім роком випуск труб в Україні збільшився на 11% — до 1,754 млн тонн. При цьому обсяги виробництва корпорації ІНТЕРПАЙП зросли на 53% — до 853,3 тис. тонн.

Що ж до інших підприємств, то частина їх істотно збільшила виробництво, а частина, навпаки, значно скоротила. Дніпропетровський трубний завод — обсяги зросли на 44,5% (до 80,5 тис. тонн), Луганський трубний завод — на 40,6% (до 231 тис. тонн),  «Сентравіс Продакшн Юкрейн» (Нікополь) — на 27,3% ( до 12,6 тис. тонн). На відміну від них нікопольський завод сталевих труб «ЮТіСТ» знизив обсяги виробництва на 38,8% (до 15,3 тис. тонн), нікопольський «Труболіт» — на 10,5%  (до 3,4 тис. тонн),  Харцизький трубний завод — на 41%, (308,7 тис. тонн).

Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча збільшив обсяги випуску труб на 94,2% (до 77,1 тис. тонн), а Дніпропетровський металургійний завод ім. Комінтерну скоротив їх на 15,7% (до 155,9 тис. тонн).