Вітер зі сходу
На узбережжі Азова реалізується проект з установлення гігантських вітроагрегатів, які незабаром вироблятимуться в Краматорську.
Питання, який ресурс використовувати для вироблення електроенергії, у Донецькій області раніше, зрозуміло, не поставало. «Всесоюзна кочегарня» — одного цього ленінського визначення досить, щоб зрозуміти масштаб і структуру енергетичного потенціалу регіону. Багаті поклади вугілля традиційно диктували не тільки архітектуру промисловості регіону, а й пріоритети у виробництві електроенергії.
Однак час їх значно підкоректував. Спочатку вугілля, якого багато спалюється на донбаських ТЕС, почало суперечити екології. А потім виявилося, що «чистий» природний газ вичерпний, до того ж має тенденцію до подорожчання й перетворення на елемент неприхованого політичного тиску. Не дивно, що фахівці останнім часом активно заговорили про вітроенергетику.
Вийшов в степ донецький…
У трьох кілометрах від берега Азовського моря, поруч із селом Безіменним, де кілька років тому запустили найбільшу в Україні Новоазовську вітрову електростанцію (ВЕС), ТОВ «Вітряний парк «Новоазовський» наприкінці минулого року розпочав будівництво каскаду з 48 електроустановок потужністю 2,5 МВт кожна. Проектом передбачається на першому етапі установлення 23 вітряків, а перші десять агрегатів мають стати до ладу в найближчі місяці. Відзначимо, що зараз на полях під Новоазовськом уже працюють близько 200 установок потужністю 100 кВт, а також шість по 600 кВт.
Для порівняння: заявлений ККД нині експлуатованих в Україні агрегатів приблизно 6%, тоді як ККД нових установок має бути не менше 40—42%. За твердженням Вальтера Лутца, керівника прес-центру німецької компанії Fuhrlander — виробника величезних вітряків, які поставляються на новоазовську промплощадку, усього лише один агрегат цієї фірми здатний забезпечувати електроенергією до 5 тисяч чоловік на рік.
Монтаж і підрядні роботи веде маріупольська компанія «Азовінтекс», у розпорядженні якої унікальна техніка для таких операцій. У тому числі й потужний кран вантажопідйомністю 600 тонн і вильотом стріли близько 130 м. Без такої техніки установлення нових вітроагрегатів просто неможливе. Річ у тім, що їхні габарити значно перевершують параметри нині діючих 186 установок USW56-100 (кожна складається з 18-метрової ґратчастої вежі й трьох лопатей по 8 м завдовжки), а також 600-кіловатних агрегатів Т600-48 (кругла вежа висотою 60 м із трьома лопатями довжиною по 24 м). «Висота агрегату до маточини ротора — 98 метрів плюс 48 метрів висота лопатей, а вони нерозбірні. У результаті у верхній точці висота вітроагрегата приблизно 150 метрів. Відповідно для його монтажу необхідне спеціальне обладнання, крани, завезені з Німеччини», — так описує 2,5-мегаватні вітряки-велетні Олександр Пригорницький, директор ТОВ «Вітряний парк «Новоазовський».
Fuhrlander з українським акцентом
Поставки в Україну з Німеччини вітроагрегатів від Fuhrlander, як і спеціальної монтажної техніки, — справа, хочеться сподіватися,
тимчасова. Так, у нас немає поки ні власної виробничої бази для будівництва блоків вітроагрегатів потужністю до 2,5 МВт, ні достатньої кількості кваліфікованих кадрів. Однак про це вже подумали в Краматорську, у ВАТ «Енергомашспецсталь», куди одночасно з початком здійснення амбіційного проекту приїхав власник компанії Fuhrlander Йоахім Фурлендер для обговорення майбутнього співробітництва.
Результатом переговорів стала домовленість про те, що величезні вітряки, які передбачається встановлювати не тільки під Новоазовськом, а й у інших районах Донецької та сусідньої областей (щодо цього уже є плани декількох енергогенерувальних компаній), вироблятимуться на «Енергомашспецсталі». Виступаючи на спільній з Йоахімом Фурлендером і гендиректором краматорського підприємства Максимом Єфимовим прес-конференції, міський голова Краматорська Геннадій Костюков відзначив: «Економічна криза торкнулася наших машинобудівних підприємств. Падіння обсягів виробництва становило понад 40 відсотків, і виробники почали жорстку боротьбу на профільному ринку. І дуже важливо, що саме в нас у місті буде налагоджено випуск вітроенергетичних установок потужністю 2,5 мегавата».
Коментуючи перспективи нового українсько-німецького енергетичного проекту, Максим Єфимов відзначив: «Єдиною проблемою була відсутність інвесторів, які хочуть розгорнути виробництво в Україні, щоб ці установки були українськими». Як бачимо, з паном Фурлендером краматорські машинобудівники знайшли спільну мову.
Зі свого боку гість із Німеччини зізнався, що тепер Україна для нього — дуже важлива стратегічна точка в Східній Європі. «Ми маємо перший проект із обсягом замовлень на 200 мільйонів євро. На його основі навчимо людей, наберемо першу команду, створимо на початковому етапі 800 робочих місць. Новий персонал одержить необхідну підготовку у двох інститутах нашої фірми», — заявив Йоахім Фурлендер. І тепер багато в чому від української сторони залежить, чи наслідуватиме приклад пана з невеликого німецького містечка
Лібеншайд вся Європа.
До речі
Перші спроби використання альтернативних джерел енергії показали, що в Донбасі багато не тільки вугілля, а й доброго вітру. Фахівці підрахували: уже перший десяток вітряків від компанії Fuhrlander, установлених у районі села Безіменного, зможе повністю забезпечити енергією місто Новоазовськ, а 20 установок — увесь Новоазовський район із його 40-тисячним населенням. Може, це поки й мало, однак визнаймо: нова багатообіцяльна сторінка в історії української вітроенергетики тільки починається.
Між іншим, перша в Україні ВЕС потужністю 100 кВт споруджена під Севастополем у 1931 році. Це був багато в чому випадковий проект, бо радянське керівництво, умиротворене значними запасами й дешевиною вуглеводневих енергоносіїв, не надавало великого значення поновлюваним джерелам енергії. Із того часу в нашій країні вітроенергетика розвивалася дуже повільно, її сприймали скоріш як якусь технічну екзотику. Проте були науково визначені необхідні параметри й місця для оптимального розташування ВЕС. Метеорологи встановили, що Україна має необхідний потенціал промислового використання сили вітру. У нас переважають вітри зі швидкістю не менше 5 м/сек., чого достатньо для ефективної роботи сучасного вітрогенератора. Є багато регіонів, де спостерігаються стабільні й досить сильні вітри: район Карпатських гір, Донбас, Причорномор’я та Приазов’я, Західно-Кримський і Східно-Кримський регіони.
