Кута удача

Тепер кожен може переконатися в тому, що людина — сама коваль свого щастя. На вулицях Криму з’явився карбований верстат, на якому будь-який перехожий може самотужки виготовити собі монетку на удачу.

Прибуткова справа?

Власник верстата щастя Валерій зізнався, що монетний бізнес він запозичив у пітерських і московських колег. Правда, на відміну від умільців північних столиць сімферопольський майстер використовує як сировину не мідь, а латунь, яка не чорніє з часом. До речі, із цього ж металу роб­лять жовті українські дрібні гроші. Тож монетка удачі має цілком грошову вагу.

Карбований прес складається із двох важких болванок, на їхніх внутрішніх боках — матриці-форми з готовими малюнками, зробленими ювеліром за спеціальним замовленням. Штамп філігранної роботи витримує навантаження до декількох сотень тонн і розрахований на 100 тисяч циклів. Майбутній щасливчик сам кладе «голу» латунну заготівку між двох болванок, бере в руки важку кувалду та б’є щосили по верхній частині преса. У результаті на одному боці монети з’являється зображення амура з луком і серцем, а на іншому — войовничий символ Криму — крилатий грифон.

Валерій говорить, що в гонитві за щастям важенною кувалдою охоче орудує й слабка стать.

— Головний секрет полягає в тому, щоб ударити якнайсильніше, тоді й карбування виходить якісніше, і удача, — жартує майстер.

Власник атракціону попросив не називати його прізвище в пресі. Чи то скромничає кустарний служитель Фортуни, чи то побоюється проблем із податківцями. Однак задля справедливості треба сказати, що викарбувати собі монетку не так вже й дорого — 15 грн. Зате разом із нею перехожі забирають із собою й найціннішу в житті «валюту» — віру в усе добре.

Якщо для України монетний атракціон ще досить свіжа ідея, то в Росії цей вид бізнесу доволі поширений. Є навіть фірми, які організовують виїзні вистави на весіллях, ювілеях, корпоративних та інших святах, а в російському Інтернеті повно пропозицій про продаж готового обладнання для заняття цією надприбутковою справою. Бажаючим відкрити своє маленьке підприємство з карбування доброго настрою обіцяють шалені доходи, але, судячи з розмови із кримським підприємцем, бізнес цей хоч і не збитковий, однак чекати від нього золотих гір усе-таки не варто.

Підроблена доля (дзен-буддійська легенда)

Так уже сталося, що із появою монет людина пов’язувала їх з удачею, сподіваннями, перемогою й уважала надійним способом довідатися про свою долю. Розповідають, що великий японський воїн Нобунага вирішив одного разу атакувати ворога, який мав десятиразову чисельну перевагу над його військом. Він знав, що переможе, але воїни не були впевнені. У дорозі він зупинився біля синтоїстського храму й сказав:

— Коли я вийду, кину монету. Випаде герб — ми переможемо, випаде цифра — програємо бій.

Нобунага ввійшов у храм і почав безмовно молитися. Потім кинув монету. Випав герб. Солдати так несамовито ринулися в бій, що легко здолали ворога.

— Нічого не змінити, коли діє рука долі, — сказав йому ад’ютант після бою.

— Правильно, не змінити, — підтвердив Нобунага, показуючи йому підроблену монету з гербами на обох боках.

Однак незважаючи на фокуси спритних японських полководців, ми цілком правильно асоціюємо монету із пророцтвами або відомим із дитинства вибором «орел-решка». Адже саме слово «монета» має латинське походження й означає «застережлива» або «радниця». Це і одне з імен давньоримської богині Юнони, і назва першого римського монетного двору на Капітолійському пагорбі в Давньому Римі.

Однак батьківщиною перших металевих грошей історики все-таки вважають Лідію, давню державу в Малій Азії (685 р. до н.е.). Монети робили із суміші срібла й золота — електруму. Незалежно від лідійців спосіб їхнього виробництва винайшли в Індії та Китаї в середині II ст. до н.е. Монети виготовляли із бронзи методом лиття, однак вони мали виключно релігійне значення й не виконували функцію грошей.

Сьогодні монети круглі, але в давнину вони могли­ бути чотирикутними, багато-­­­­кутними або зовсім непра­­­вильної форми. Як ві­­­до­мо, лицьовий їхній бік — «аверс», оборотний — «ре­верс». Правда, у XII-XV сто­­літтях існували й однобічні монети з тонкого срібла — брактеати. Але мало хто знає, що бічна частина, на яку уваги ніхто не звертає, теж має назву — гурт.

Дзвінкі рекорди

Найважча монета у світі важить 100 кг, її номінал — $1 млн. «Маля», для якого знадобиться скоріше кубинський мішок, а не гаманець, викарбуване банком Канади.

Цікаво, якими були гаманці за часів Катерини II, якщо мідний рубль квадратної форми важив 1,6 кг?! Царська «копієчка» мала розміри 18х18 мм за товщини 5 мм.

А найкрасивіша монета наших днів походить із Мексики, вона виготовлена зі срібла й зображує мексиканський герб та ацтецький календар.