Таємниці Дикого поля
Нинішній польовий сезон приніс нові відкриття луганським археологам.
Кілька років тому Луганську область охопив справжній археологічний бум. У буквальному значенні слова з-під землі зусиллями вчених і просто аматорів виросли дивні знахідки, які вразили всіх і змінили наші уявлення про життя й діяльність давніх жителів краю.
Однією з головних сенсацій стала антропоморфна стела заввишки майже з людину, знайдена в одному з курганів під Лисичанськом експедицією археологічного центру «Спадщина» Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля під керівництвом професора Сергія Санжарова. Насправді сенсації трапляються не так уже й часто, а працюють археологічні експедиції весь час, продовжуючи діяльність і після закінчення польового сезону: реставруються знахідки, складаються наукові звіти для Інституту археології НАНУ, переосмислюється побачене й знайдене.
Сезон-2010 був для центру «Спадщина» не менш цікавим, ніж попередні. По-перше, він закінчився пізніше, ніж завжди, — на початку жовтня. По-друге, роботи велися не тільки в Кременському районі, де експедиція ВНУ ім. Даля працювала останні роки, а й на території Луганська, де серйозні розкопки не велися з 1970-х років. І, нарешті, він готував археологам нові відкриття.
Курган часів катакомбної культури під Лисичанськом міг би й не дочекатися свого часу: за словами керівника розкопок, директора Археологічного музею ВНУ ім. Даля Євгена Черних, район такий багатий на давні пам’ятки, що роботи вистачить ще надовго. Але курган дуже зруйнований, тому його й вирішили досліджувати в першу чергу. Як з’ясувалося, це не зовсім звичайне поховання. Хоча б своїми розмірами — глибина похоронної камери близько трьох метрів, там може працювати ціла група. Цікаво, що камера має шестикутну форму, хоча зазвичай вони овальні. Ще одна дивина в тому, що кілька тисяч років курган охороняли відразу два обереги — антропоморфні стели висотою близько 40 см. Але найнезвичайніше навіть не в цьому. Цілком нормально, що в курганах присутні одразу кілька поховань, що датуються різними століттями, але цей, напевне, став останнім пристановищем для видатних людей своїх епох. Одне з поховань уразило навіть бувалих учених: лицьова частина черепа похованого відновлена за допомогою глини — так звана маска.
— Це характерно для ранньої катакомбної культури Євразії, — говорить Євген Черних, — але на території України така знахідка — перша.
Унікальним можна назвати й другий курган, досліджений цього року луганськими археологами безпосередньо на території обласного центру. Це перша комплексна архео-логічна пам’ятка, яка могла б представити масштабний часовий зріз інформації про доісторичний період буття давніх жителів краю. Звичайно ж, життя тут вирувало задовго до заснування міста в 1795 році, і археологи намагалися простежити його дописемну історію, роблячи розкопки окремих курганів, але цілісної картини освоєння нинішньої території міста вони не дали. Новий курган став об’єктом охоронних досліджень тому, що його площа потрапила в район житлової забудови. Тут виявлено 15 поховань, датованих різними етапами бронзового віку (ІІІ—II тис. до н.е.),
найдавніші датуються 4 тис. до н.е. (епоха енеоліту — міднокам’яного віку). «Наймолодші» — поховання сарматської жінки, що жила в епоху раннього залізного віку, і могила хазарського воїна VIII—IX століть до н.е.
Луганський курган теж підніс ученим сюрприз: один із черепів мав витягнуту форму. Такі трапляються на території Давнього Китаю, Південної та Центральної Америки, а віднедавна й на Північному Кавказі. В Україні ж це перша така знахідка. Суперечок і домислів навколо них дуже багато. Хтось уважає, що це була така дивна мода, але тоді чому вона поширилася на віддалених одна від одної територіях? Хтось бачить у цьому… наслідування інопланетян. Відомо одне: до VII століття до н.е. «мода» минула.
— Ми вже показували цю знахідку медикам, — розповідає Євген Черних, — їхній висновок однозначний: черепи деформували штучно, певне, після народження голову дитини зчавлювали за допомогою спеціальної тугої пов’язки. Імовірно, так позначалося шляхетне походження людини…
Уже зараз можна дійти висновку, що курган функціонував близько 5 тис. років, отже, є можливість простежити, як змінювалася матеріальна (і не тільки) культура давніх жителів території сучасного Луганська. Якщо в найбільш архаїчних похованнях знаходять кремінні ножі й шкребки, то в могилі хазара — залізні стріли й вудила для коня.
Звичайно ж, сенсаційні знахідки — рідкісні подарунки історії для тих, хто всіма силами прагне осягти її, але цього літа археологи ВНУ ім. Даля вкотре переконали нас у тому, що Дике поле було не таким уже й диким: багато тисяч років тому тут було не менш цікаве життя й культура, ніж в усьому давньому світі.
