Інженерна думка в контексті епохи

Ювілей успішного регіонального ВНЗ — добрий привід не тільки для заслужених компліментів, а й для серйозної розмови про інноваційне майбутнє країни.

Кілька штрихів до портрета епохи, з якою пов’язана біографія Чернігівського державного технологічного університету. То був час бурхливого перетворення споконвіку аграрного Поліського краю, коли до звичного гулу тракторів і комбайнів додався скрегіт бульдозерів і розміряні удари пневмомолотів.

Один за одним народжувалися промислові гіганти — комбінат хімічних волокон,  завод радіоприладів, камвольно-суконний комбінат, теплоелектроцентраль та інші. Але автори народногосподарських перетворень добре розуміли, що незабаром, крім досвідчених робочих рук, підприємствам буде потрібна й постійна робота інженерної думки.

Перший набір майбутніх інженерів відбувся в 1960 році. Конкурс був великий, але щасливчиків виявилося небагато — 175. А їх аlma мater іменувався скромно — загальнотехнічний факультет Київського політехнічного інституту. Для його тимчасової «дислокації» обрали історичну споруду — колишній будинок губернатора. Подальша трансформація тривала 39 років: філія КПІ — технологічний інститут — технологічний університет. Але ступінь «титульності» ВНЗ у різні періоди його становлення особливо не позначався на майбутніх титулах його випускників. Серед них — лауреати Ленінської та Державної премій, керівники великих підприємств, успішні підприємці, суспільні діячі.

Філософія під технологію

Сьогодні Чернігівський державний технологічний університет — це понад чотири тисячі студентів, які навчаються 12 спеціальностей. На 4 факультетах і 20 кафедрах працюють близько 50 професорів і докторів наук. Багато з них — колишні студенти цього ВНЗ. Серед них і новообраний ректор Сергій Шкарлет. До речі, наймолодший серед керівників ВНЗ України — йому 37 років. Доктор економічних наук, професор, у недавньому минулому — талановитий інженер. Працюючи у відділі досліджень та розробок ніжинського заводу «Прогрес», займався формуванням конкурентоспроможних моделей управління, просуванням перспективних виробів на світовий ринок.

Переорієнтацію на науку новий ректор пояснює простим збігом обставин.

— Моя спеціалізація — на суміжжі інженерного та економічного напрямів, що й відбито в кандидатській дисертації про економіку розробки програмних продуктів, — говорить Сергій Шкарлет. — У 1996—1997 роках це була досить специфічна галузь, яка тільки починала розвиватися. Тепер це цілий науковий напрям, філософська сутність якого полягає в поєднанні інженерної та економічної думки.

— У чому його головна мета?

— У формуванні економічної безпеки підприємств шляхом їхнього науково-технічного розвитку через інноваційні проекти. Без створення реального сектора виробництва, без чіткої інноваційної політики просування вперед просто неможливе. Має бути внутрішній ринок, внутрішня пропозиція саме за рахунок нашої науки, інноваційних поглядів і розробок. Ми самі себе повинні забезпечувати якісним продуктом.

— Сергію Миколайовичу, чи мають ці ідеї належну підтримку місцевої влади?

— Незадовго до святкування 50-літнього ювілею університету в нас побував голова облдержадміністрації Володимир Хоменко. Підбиваючи підсумки зустрічі, він сказав, що радий був ознайомитися з ВНЗ, де вперше на Чернігівщині почали випускати профільних фахівців для економіки регіону. Добре враження справив на гостя й науковий пошук викладачів та студентів. Він пообіцяв дати доручення обласному управлінню економіки щодо максимальної прив’язки їхніх розробок до реальних запитів регіону.

— Стимул до творчості в словах губернатора навіч. Але згадану ним «максимальну при-в’язку», погодьтеся, найкраще шукати самим носіям ідеї. До того ж технології — річ мінлива, яка неминуче потребує відповідних коректив. Як ураховується цей чинник у підготовці фахівців і їхньому працевлаштуванню?

— Дійсно, технологія бере початок в інженерному задумі й завершується його реальним втіленням у руках споживача. Саме в цьому особливість технологічного університету. Як сказав один із київських колег на святкуванні нашого ювілею, сьогодні всі знають, що робити, але не знають як. А щоб не було розбіжностей між намірами виробників і нашою готовністю задовольнити їхні запити, ми ретельно відслідковуємо кон’юнктуру ринку праці й чинимо згідно з  вимогами сьогодення. На практиці це виглядає так: беремо статистику п’яти останніх років і, якщо бачимо, що потрібні, скажімо, фахівці із промислової електроніки, яким слід опанувати засобами зв’язку, інтелектуальними технологіями, то щоб уникнути цих «коректив» відкриваємо свою спеціалізацію. Тобто прагнемо до того, щоб наші фахівці були досконалими.

Ми працюємо над створенням нового іміджу університету. Провели моніторинг кафедр, структурних підрозділів, розробляємо довгострокову стратегію в декількох напрямах. Плануємо відкрити нові перспективні спеціальності. У нас є все для того, щоб піднятися на рівень вище. До речі, усі провідні університети світу розташовані не в столицях, а на периферії.

Від задуму — до втілення

Про результати досліджень своїх колег і студентів розповідає проректор із наукової роботи ЧДТУ Володимир Кальченко.

— Володимире Віталійовичу, ваш університет відомий науковими розробками прикладного значення, які застосовуються на підприємствах області й України. Чи не уповільнився цей процес у зв’язку із кризою?

— Ми, на щастя, цього не відчули. Істотна деталь: географічні рамки нашого співробітництва давно вийшли за межі не тільки регіону, а й України. А розробки кафедри інформаційних комп’ютерних систем, приміром, узагалі становлять глобальний інтерес. Доказ тому — близько десятка зарубіжних грантів, які щорічно виграє кафедра. Переважно працюємо зі США, представляючи цій країні різноманітні інформаційні продукти.

— А в Україні вони затребувані?

— Безперечно. Роботи фахівців кафедри знаходять застосування в державній програмі «Корвет», у забезпеченні радіолокаційних систем кораблів цього типу. Наукові співробітники кафедри промислової електроніки системно займаються такою актуальною проблемою, як підвищення якості збереження інформації на жорстких дисках, і досягли помітних результатів: розроблені ними технології дозволяють у десятки разів збільшити обсяг записуваної інформації та надійність її зберігання. Кафедра співробітничає переважно з державними підприємствами Чернігова та області.

Щодо співробітництва ВНЗ в інтересах регіону помітний внесок зробили наші механічні кафедри, зокрема технології машинобудування, чиї розробки впроваджені на таких великих підприємствах, як «Чернігівський автозавод», «Пожспецмаш». Оскільки вони вже пройшли там апробацію, можна обмежитися простим згадуванням заслуг наших учених. А от про розробку, яка ще на шляху до накресленої мети, хочеться розповісти докладніше. Причому наші вчені беруть участь у вирішенні проблеми глобального масштабу.

Річ у тім, що всі автомобілісти світу давно переймаються питанням підвищення якості поверхонь клапана-сідла у двигуні внутрішнього згоряння. Вимоги до якості їхньої обробки досить високі — забезпечення повної герметичності контактів. Досягається це за допомогою алмазної пасти й тільки вручну — праця виснажлива й малопродуктивна. Провідні автомобільні компанії справляються із проблемою самотужки, але технології тримають у секреті. Однак це не в нашій ментальності — ідею автоматизації трудомісткого процесу, яка виникла в професора кафедри технології машинобудування ЧДТУ Віталія Івановича Кальченка, відразу поставили на колегіальне підґрунтя. Своїми міркуваннями чернігівські вчені поділилися із запорізькими колегами, які займалися цією ж проблемою. Озвучили ідеї під час спілкування з фахівцями Запорізького й Чернігівського автомобільних заводів. До нашого тандему незабаром приєдналися й фахівці мелітопольського підприємства, яке виготовляє двигуни. І ми впевнені, що спільні зусилля матимуть бажаний результат.

— Поділяючи ваш оптимізм, хотілося б наостанок порушити тему наукових традицій…

— В університеті досить багато талановитих студентів, яких уже сьогодні можна назвати вченими-початківцями, так само як і спеціалізованих лабораторій, де вони можуть займатися науковим пошуком, удосконалювати вже наявні розробки. Так, Євген Рочев розробляє прилад відеонагляду, яким можна користуватися як у побуті, так і на швидкісній трасі, а також на вулицях міста й навіть для проведення екскурсій. Сергій Степенко на науково-промисловому рівні займається дослідженнями у сфері альтернативних джерел енергії, з акцентом на сонячні батареї. А Ігор Дихтярук  зосередився на випробуваннях домашніх електростанцій. До речі, усі розробки такі ґрунтовні, що їх хоч сьогодні можна застосовувати на практиці.

Із перших уст

Євген СУЛИМА
Заступник міністра освіти та науки України:

— Діяльність Чернігівського державного технологічного університету визнана не тільки на державному, а й на міжнародному рівні. Упевнений, що святкування 50-літнього ювілею університету дасть новий імпульс подальшому розвитку вищої освіти, фундаментальних і прикладних наукових досліджень.