Іван Неклюдов: «Майбутнє ядерної енергетики — за установками з підкритичним складанням»

Українські вчені обґрунтували спосіб підвищення ресурсу безпеки вітчизняних АЕС.

У 12 з 15 реакторів, що діють на вітчизняних АЕС, проектний термін експлуатації добігає кінця наступного десятиліття. Про наукові підходи до  вирішення цієї проблеми розповідає академік-секретар відділення ядерної фізики та енергетики Національної Академії наук України, член колегії Держкомітету ядерного регулювання,  генеральний директор Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» НАНУ Іван Неклюдов.

Колегія Держкомітету ядерного регулювання України обговорила питання безпеки двох енергоблоків Рівненської АЕС, де проведена модернізація обладнання, зокрема автоматизація керівних та інформаційних систем. На черговій колегії в грудні говоритимуть про подовження терміну їхньої експлуатації.

Треба сказати, що в останні роки ця проблема нагальна не тільки в нашій країні, а й у Європі та США. Наприклад, американцям, щоб вирішити «атомне питання», буде потрібно не менше п’яти років.

— Наші реактори молодші від американських, але резерву часу теж майже не залишилося. Якщо ми найближчим часом не зробимо рішучих кроків із подовження терміну експлуатації діючих реакторів, то починаючи вже з наступного року їх доведеться зупиняти, — говорить І. Неклюдов. — На будівництво нових АЕС піде, як мінімум, 10—12 років, та й коштів буде потрібно чимало. І до 2025 року в нас залишаться тільки два нових енергоблоки — на Рівненській і Хмельницькій АЕС. Можливість підвищення ресурсу безпеки АЕС колективу ННЦ «ХФТІ» недавно вдалося обґрунтувати.

— Іване Матвійовичу, які дослідження провів ХФТІ й чи вже є конкретні результати?

— Із початку 70-х років наш інститут був провідним у Радянському Союзі із напряму «фізика радіаційних ушкоджень і радіаційне матеріалознавство».

Фундаментальні й прикладні дослідження тривають і зараз. У нас є необхідна прискорювальна база, розроблена теорія прискорених імітаційних досліджень і випробувань матеріалів. Багаторічна практика підтверджує, що імітаційні випробування на прискорювачах — найбільш інформативний метод у відборі матеріалів для ресурсних випробувань у діючих реакторах.

Важливі результати одержали вчені науково-технічного комплексу «Ядерний паливний цикл». Тут проведені дослідження ядерних паливних і поглинальних матеріалів, розроблені конструкції ТВЕЛів, ПЕЛів і тепловидільних складань, а також технології їхнього виготовлення та убезпечення експлуатації елементів ядерного палива на всьому шляху їхнього життєвого циклу. Незайве буде відзначити: розробки харківських учених визнані й високо оцінені у світі. Адже треба не тільки запропонувати метод, технологію, а й створити нормативні документи, узгоджувати їх із МАГАТЕ. Тільки так можна успішно розвивати ядерну енергетику, підвищувати безпеку АЕС.

— Які установки відповідають вимогам безпеки?

— Великі надії фахівці покладають на розроблений колективом учених під керівництвом члена-кореспондента НАНУ Й.М. Карнаухова в співдружності з Аргонською національною лабораторією США проект створення протягом чотирьох найближчих років нової дослідної установки «Джерело нейтронів, що ґрунтується на підкритичному складанні, яке керується електронним прискорювачем». Ключовий момент ідеї — у словах «ґрунтується на підкритичному складанні». Нефахівці часто називають установку реактором із підкритичним складанням, але це велика помилка.

У реакторі відбувається ланцюгова реакція розподілу ядер урану-235 або в суміші із плутонієм, а підкритичне складання — пристрій, де реакція відбувається за участю зовнішніх нейтронів, джерелом яких є прискорювач. Коли його вмикають, реакція миттєво припиняється. Так гарантується цілковита безпека. Підкритичні складання вже зараз використовують у світі для зберігання та перевезення ядерних матеріалів, у разі глибокого зупинення реакторів.

— У чому ж тоді причина різких протестів екологічно заклопотаної громадськості?

— У абсолютній некомпетентності в цій проблемі. Думаю, незайве буде сказати: ідеться про проект, а не про вже побудовану установку. Ми повинні ще пройти складну процедуру узгоджень. Відповідно до закону про використання ядерної енергії та радіаційної безпеки розробці передують заява про намір, комплексна експертиза проекту, постанова Кабміну й одержання ліцензії Державного комітету ядерного регулювання на спорудження та введення в експлуатацію установки. Це зовсім не повний перелік кроків розробника з реалізації своїх досліджень. Відбудуться також  громадські слухання з цієї проблеми.

— Надання громадськості достовірної інформації — важливий момент. А що ще необхідно для проведення повноцінних і результативних досліджень у сфері атомної енергетики?

— Ми переконані: майбутнє ядерної енергетики — за установками з підкритичним складанням. А щоб успішно подолати труднощі на шляху розвитку цієї галузі, на наш погляд, потрібна серйозна структурна перебудова наукової діяльності у цій сфері. Я маю на увазі створення власної інфраструктури — інституту головних організацій, які могли б очолити розроблення великих проектів, залучаючи, звичайно, інші установи як підрядників. Наш ННЦ «ХФТІ», наприклад, має солідну базу в галузі ядерних установок, ядерно-паливного циклу, радіаційного матеріалознавства. Інші інститути, що входять до складу відділення ядерної фізики та енергетики НАНУ, також могли б стати головними у своїх пріоритетних напрямках. Роботи вистачить усім. Уже сьогодні частка АЕС у загальному обсязі виробництва електроенергії в Україні перевищила 50%, а до 2030 року, за прогнозами фахівців, вона зросте до 63%. Про це не треба забувати.