«Кращий друг індійського слона»

Вітчизняні авіазаводи одержали найбільший контракт за всю історію відносин між Україною та Індією.

Індію відвідала делегація­ Повітряних сил Збройних­ Сил України на чолі з командувачем генерал-лей­те­­нантом Сергієм Онищенком.­ Це був візит-відповідь  — восени 2009 року в нашій країні побувала індійська військова делегація. Тоді були визначені основні напрямки двостороннього співробітництва, а також обговорено проект подовження строку експлуатації, капітального ремонту й дообладнання літаків Aн-32 ВПС Індії на українських підприємствах.

Для Індії ця модернізація стала тимчасовим виходом зі складної ситуації, у якій опинилася її військово-транспортна авіація. Маючи на озброєнні поставлені свого часу СРСР Ан-32 та ­Іл-76, індійці змушені сьогодні вирішувати питання подовження ресурсу цих машин, для чого й був укладений із Києвом контракт на ремонт та модернізацію 105 літаків на суму близько $400 млн. Як заявляли в оборонному відомстві Індії, це найбільша угода за всю історію двосторонніх відносин з Україною.

Порятунок індійського авіапарку

Програму відновлення великої партії транспортників реалізовують два українських підприємства — ДП «Антонов» і Київський авіаремонтний завод (завод 410 цивільної авіації). У лютому почалася робота: перший індійський Ан-32 прибув у Київ, де на потужностях «Антонова» провели його дослідну модернізацію — установили сучасне обладнання українського й закордонного виробництва (близько 25 найменувань), що дозволяє підвищити безпеку польотів. Це прилади запобігання зіткненню в повітрі, раннього запобігання зіткненню із землею, система супутникової навігації, літакові далекоміри, модернізовані радіовисотоміри, новий радіолокатор із двома багатофункціональними індикаторами, сучасне кисневе обладнання, поліпшені крісла екіпажу. Модернізований Ан-32 може виконувати посадку за II категорією ICAO (Міжнародної організації цивільної авіації). Витрата палива, маса порожнього повітряного судна значно менше  порівняно з базовим варіантом.

Після прийому робіт індійською стороною цього літа серійну модернізацію розпочато на потужностях заводу 410 ЦА. Програмою передбачено в тому числі збільшення терміну служби літаків до 40 років і маси комерційного навантаження з 6,7 до 7,5 тонни.

Контракт із Делі дав можливість укласти субконтракти й суміжним українським підприємствам. Наприклад, запорізька компанія «Мотор Січ» одержала замовлення на модернізацію авіадвигунів АІ-20 цих літаків на загальну суму $110 млн.

У той же час індійці шукають спосіб відмовитися від радянської техніки. Якщо з Ан-32 питання з нашою допомогою вирішується, то з більш вантажопідйомними­ Іл-76 виникають проблеми. У військовому відомстві Індії заявляють, що тамтешні авіатори зазнають труднощів із поставками зап­частин, оскільки тепер підприємства-виробники, які працювали раніше в системі ВПК СРСР, перебувають у двох різних державах — Україні й Росії. Тому в Делі торік оголосили, що в перспективі Іл-76 замінять транспортником C-17 Globemaster III американської корпорації Boeing.

Від літаків до зеніток

Візит наших льотчиків­­ в Індію відкрив зовсім нові можливості партнерства. Українських військових ознайомили з організацією підготовки пілотів в академії ВПС Індії ­в м. Хайдарабад, також відбулися переговори із представниками уряду й керівництва міноборони цієї держави. Крім того, наша делегація відвідала авіаційні частини ВПС Індії.

За підсумками поїздок командувач Повітряних сил ВР України генерал-лейтенант Сергій Онищенко­ заявив, що українське керівництво зацікавила можливість підготовки льотчиків у Хайдарабаді, де проходять навчання й іноземні пілоти. Причому військових із країн, з якими Делі тісно співпрацює в технічній сфері, академія може готувати індійським коштом.

Для ВПС України це було б добрим виходом із нинішньої ситуації, оскільки через відсутність коштів у Мін­оборони навчати льотчиків в Україні досить проблематично. Найбільшим головним болем є необхідний мінімальний наліт пілотів, що саме й могла б забезпечити індійська сторона.

У свою чергу Україна може надати індійцям (крім проекту з подовження ресурсу літаків Ан-32) безліч пропозицій із військової авіації. Вітчизняні підприємства виробляють комплектувальні широкої номенклатури до бойових і транспортних літаків індійських військово-повітряних сил (у тому числі й для новітнього, закупленого недавно індійцями в Росії винищувача Су-30МКІ).

Делі також цікавлять питання майбутнього переходу військово-транспортної авіації України на літаки Ан-70. Очевидно, що платити більше $200 млн за американські С-17, за всіх вражаючих характеристик цього повітряного судна, — надто велика розкіш. Тоді як українсько-російський Ан-70, хоча й із меншою вантажопідйомністю, має більшу крейсерську швидкість (750 км/год. проти 648 км/год.) і може злітати з коротких ґрунтових площадок. І найголовніше: за розрахунками, коштуватиме один серійний Ан-70 у 4—5 разів дешевше, ніж американська машина.

Що ж до перспектив співробітництва України та Індії у військово-повітряній сфері в інших аспектах, то треба згадати зовсім недавню заяву головного маршала авіації цієї країни Прадіпа­ ­Васанта Наїка. За його словами, військова техніка, яка є на озброєнні ВПС Індії, наполовину застаріла. Зараз Делі вирішує завдання значно знизити її частку. Ідеться не тільки про літаки й вертольоти, а й про зенітні ракетні системи. Основу зенітно-ракетних військ ПВО Індії становлять  комплекси, випущені переважно в СРСР.

У той же час Україна має потенціал для виробництва такої техніки. Крім того, українська «оборонка» відома у світі серйозними розробками засобів радіо­технічної розвідки військ ПВО (згадаємо хоча б легендарну «Кольчугу»). Розвиток зв’язків з індійськими ВПС дає шанс почати повномасштабне військово-технічне співробітництво з Делі. При цьому не треба забувати, що, за висновками міжнародних аналітичних структур, Індія за підсумками закупівель озброєнь на міжнародному ринку в 2002—2009 роках посіла друге місце у світі, придбавши озброєння й військову техніку на $16,47 млрд. І військовий бюджет цієї країни тільки зростає.

Фото Руслана СЕМЕНЮКА

Довідка «УТГ»

«Жирний» клієнт

Більшу частину парку бойових літаків ВПС Індії становлять уже застарілі винищувачі МіГ, а також Sepecat Jaguar, Dassault Mirage 2000 і вертольоти Мі-8 і Мі-26. Надходження нової авіаційної техніки поки невеликі, хоча обсяг куплених ліцензій на виробництво  щороку зростає. Так, до 2020 року ВПС Індії повинні прийняти на озброєння 272 Су-30МКІ, а з 2017-го почнуться закупівлі винищувачів п’ятого покоління FGFA. При цьому в Україні розроблені ефективні схеми модернізації бойових літаків радянського виробництва, наприклад, винищувачів Міг-29, які мають добрий модернізаційний потенціал і в оновленому варіанті успішно експлуатуються в Повітряних силах Збройних Сил України.

Військові витрати Індії в найближчі 12 років можуть становити понад $200 млрд. Близько  половини цієї суми буде витрачено на потреби ВПС, які мають намір повністю оновити 50% парку своїх винищувачів і замінити всі транспортні літаки й вертольоти. Індія братиме участь у розробці двомісної модифікації російського винищувача п’ятого покоління ПАК ФА, що оцінюється в $8 млрд. Крім того, Делі має намір створити власне угруповання супутників військового призначення й значно збільшити парк безпілотних літальних апаратів.