«Вимпел» над «Артемом»

Ключове підприємство вітчизняної «оборонки» готується до злиття з одним з активів федеральної російської корпорації.

Державна акціонерна холдингова компанія «Артем», яка спеціалізується на виробництві авіаційних ракет, і російське ВАТ «Корпорація «Тактичне ракетне озброєння» створюють спільне підприємство. Від росіян у нього ввійде ВАТ «ДержМКБ «Вимпел», яке випускає аналогічну з нашим холдингом продукцію.

Небідні родичі

До кінця року сторони внесуть свої пропозиції й опрацюють законодавчі ініціативи, які допоможуть здійснити такий альянс. У першому кварталі 2011-го питання буде обговорено з відповідними відомствами РФ і України.

По суті, ідеться про «вливання» українського потенціалу в сегмент російської «оборонки». Корпорація «Тактичне ракетне озброєння» створена 2002 року. Метою її діяльності офіційно зазначені розроблення, виробництво, поставка й модернізація керованих ракет і комплексів тактичної керованої ракетної зброї для потреб міноборони Росії. Усі її 100% акцій — федеральна власність.

До корпорації входять 19 підприємств. У цілому фінансово-економічне становище її активів стабільне.
Провідні структури концерну (НВЦ «Зірка-Стріла», ДП «Омський завод «Автоматика») працюють над виконанням великих експортних контрактів із військової тематики.

Підприємства, що не мають закордонних замовлень, досить успішно розвивають виробничі програми з випуску цивільної продукції, що дозволяє їм компенсувати мізерне державне фінансування.

За час існування корпорації її фахівці розробили 9 і освоїли випуск 19 зразків керованих ракет різних класів, багато з яких уважаються одними з кращих у світі.

Що ж до конкретно російського державного машинобудівного конструкторського бюро «Вимпел», то воно розробляє перспективні вироби класу «повітря-повітря» малої, середньої й великої дальності для оснащення новітніх зразків бойової авіації. Конструкторам компанії поставлене завдання виготовити ракетне озброєння для широко розпіареного російського винищувача п’ятого покоління.

Інші авіаційні розробки «Вимпела» застосовуються на всесвітньо відомих бойових літаках і вертольотах різних марок у Росії й багатьох країнах світу. Уведені в експлуатацію понад 200 зразків військової техніки та їхніх модифікацій, напрацьований науково-технічний заділ для створення нових сучасних зразків.

Куди піти, куди податися…

Організація СП за участю «Артема» й «Вимпела» вирішує для російських зброярів безліч проблем. У першу чергу слід сказати про модернізацію вироблених за союзних часів розробок, у виготовленні яких були задіяні українські й російські КБ і заводи. Ця техніка поширена в збройних силах РФ і в арміях інших країн, добре себе зарекомендувала, а тому її відновлення перспективне. Однак Росія не має повних прав на випуск цих озброєнь і залежить від українських суміжників.

Це змушує росіян шукати шляхи виходу із ситуації, і створення СП (а по суті — поглинання українських підприємств) здається оптимальним для Москви рішенням.

Як приклад можна навести проблему модернізації поширеної в бойовій авіації керованої ракети малої дальності Р-73 (це завдання саме й поставлене корпорації «Тактичне ракетне озброєння»). Ця ракета — головна зброя ближнього повітряного бою російських винищувачів. Є два її основних варіанти — із неконтактним радіолокаційним зривником «Кречет» і з лазерним неконтактним зривником «Янтар». Обидві версії створювалися ще за радянських часів, серійне виробництво налагоджено на московському заводі «Комунар», а випуск теплової голівки самонаведення  «Маяк-80» і перевірку ракети здійснюють на українських підприємствах.

«Артемівці» очікують від російських партнерів як замовлень, так і допомоги в просуванні своєї продукції на зовнішніх ринках. Ці сподівання зрозумілі, якщо враховувати, що вітчизняні Збройні Сили в них  просто нічого не закуповують. Набагато скорочене держзамовлення приводить до того, що величезну кількість робіт припинено.

За перші вісім місяців поточного року програми з ОПК виконані лише на 20% безпосередньо. У 2009 році Міноборони на розвиток озброєння, бойової техніки та інфра-структури одержало лише 235 млн грн. А нинішнього виділено й зовсім мізер — 7,1 млн грн. Звичайно, поглинання російськими корпораціями наших оборонних підприємств важко назвати позитивним процесом для національних інтересів України, але в цьому випадку можна говорити лише про виживання.

Компетентно

Костянтин Машовець
Провідний експерт Центру військово-політичних досліджень

— В об’єднанні потенціалів української ДАХК «Артем» і російської корпорації є свої плюси й мінуси.

Про плюси. Це, звичайно ж, можливість вітчизняних розробників брати участь у серйозних перспективних проектах росіян — усе-таки в них ширші ресурсні можливості, відчувається підтримка держави. Є гарантія одержання більш об’ємних замовлень від Росії, ніж зараз. Утім, «артемівці» і без створення СП працюють у різних спільних українсько-російських проектах із відновлення ракетного озброєння радянського розроблення.

Добре й те, що може полегшитися завдання модернізації кістяка винищувальної авіації ВПС України — винищувача Міг-29. Адже ці літаки виробляються в Росії, і альтернативи їм поки в нас немає. До того ж спільно можна ефективніше не тільки поліпшувати, а й створювати нове ракетне озброєння для цієї машини.

Мінус у тому, що, по суті, ми повертаємося до тісної кооперації часів СРСР, коли наші підприємства були «зав’язані» на російських виробниках. Це позбавляє українську «оборонку» можливості маневру, самостійності у виборі партнерів у третіх країнах. Якщо Україна обирає євроінтеграційний шлях, то це навряд чи розумно на віддалену перспективу, адже ми не зможемо працювати з європейцями напряму. Тобто найближчим часом таке об’єднання до¬зволить «Артему» розвиватися, дасть замовлення й завантажить підприємство. Але згодом може обернутися чималим негативом.