Довгий шлях до космодрому

Українсько-бразильський проект «Алкантара Циклон Спейс» — напередодні практичного втілення.

Під час візиту в Київ бразильської військової делегації на чолі з міністром оборони Нельсоном­ Азаведо Жобімом було підписано угоду про співробітництво між урядами обох країн. Від української сторони цей ­документ завізував міністр оборони Михайло Єжель. Один із пунктів присвячений реалізації спільного проекту «Алкантара Циклон Спейс», у рамках якого в Бразилії за участю наших фахівців буде побудований космодром із розміщенням тут створеного в Україні ракетно-космічного наземного комплексу «Циклон-4».

Земля ваша, ідеї наші

Проект цей, як відомо, не новий і виник із підписанням відповідного договору ще в 2003 році. Але тільки зараз почалося його втілення: Міністерство промислової політики України заявило, що роботи з будівництва пускової площадки української ракети «Циклон-4» на бразильському космодромі Алкантара повинні початися вже восени.

Участь Міноборони в­ переговірному процесі не випадкова. ­­У 2004 році держпідприємство відомства «Центральний проектний інститут» було визначено розробником вихідних даних і об’ємно-планувальних рішень зі спорудження наземного комплексу. У 2005—2006 рр. на підставі договору з конструкторським бюро «Південне» у ЦПІ розробили передпроектні пропозиції для вибору площадок, пізніше провели інженерні роботи й проектування будівельних споруд,  а також рекогносцирування.

До речі, під час нинішнього візиту міністр оборони Бразилії відвідав Центральний проектний інститут, де й був презентований космічний ракетний комплекс (сам «Циклон-4» створило ДП «Конструкторське­ бюро «Південне» імені М. Янгеля,­ представники якого також були присутні).

Бразилія відповідає за підготовку всієї інфраструктури, а Україна — за створення стартового комплексу, розробку й запуск у виробництво ракети. Тут беруть участь, крім ЦПІ, дніпропетровські КБ «Південне» і завод «Південмаш», харківські ВАТ «Хартрон» і НДІ радіотехнічних вимірів, київське ЦКБ «Арсенал» та ін. На базі відомих апаратів серії «Циклон» був створений новий триступе­невий носій із сучасними системами управління. Українські­ активи в рамках проекту оцінюються в матеріальній та інтелектуальній власності в ­$15,5 млн.

У кожного свій інтерес

Відповідно до планів, із ­2006 року в Алкантарі­ повин­­ні були запускати по 6—10 комер­ційних ракет щорічно, при цьо­­му в обох країн — свої мотиви.

Зокрема, Бразилія хотіла одержати доступ до ракетних технологій, до яких відчуває давній інтерес. За всіх зусиль тамтешніх фахівців першу національну ракету VLS їм удалося побудувати лише на 1997 рік, але її запуск був невдалим — апарат вибухнув відразу після старту. Потім аварії двічі повторилися.

Але ці невдачі не послабили прагнення Бразилії стати космічною державою. Географічне розташування й можливість мати космодром біля екватора (що спрощує й відповідно удешевлює запуск вантажів на навколоземну орбіту) мимоволі штовхають цю державу на «шлях до зірок». Але одній їй цей шлях не подолати. Конкурентами України в співробітництві з південноамериканцями виступили ЄС, Росія­ та США. Однак європейці й «штатники» запросили занадто велику суму, а із двох прийнятних за розцінками партнерів — Росії та України — бразильці вибрали нас.

Це викликає велике роздратування росіян, які відзначають, що Бразилія, схоже, воліє імпортувати високі технології з берегів Дніпра, залишаючи РФ роль ринку збуту для своєї сільгосппродукції. Та й у військово-технічному співробітництві — закупівлі бронетехніки, участь у двосторонніх суднобудівних і судноремонтних програмах — бразильці обирають українських оборонників. При цьому Київ і Москва виступають конкурентами на ринку комерційних запусків — так званих космічних перевізників, які своїми ракетоносіями виводять на орбіту супутники різного призначення інших держав.

Інтерес України до «Алкантара Циклон Спейс» також зрозумілий — заробити на запусках комерційних супутників третіх країн.

До речі, цього року відповідно до планів­ Національного косміч­ного агентства Україна має намір здійснити п’ять стартів ракето­носіїв українського­ роз­­роблення. Торік на­ша­­ країна зайняла­ 9,5—10% світового­ рин­ку стартових послуг,­ причому всі пуски завершилися успішно. У НКАУ сподіваються зберегти ці темпи.

«Важелі» Москви

Чому ж проект «Алкантара­ Циклон Спейс», з’явив­шись на папері у 2003 році, почав втілюватися в життя тільки зараз? На те було декілька причин.

По суті, бразильський космічний центр «Алкантара» здано в експлуатацію ще в лю­тому 1990-го, коли була ство­рена вся необхідна інфраструктура для запусків ракето­носіїв середнього й важкого класу, дещо пізніше з’явилося й політичне рішення зробити цей космопорт міжнародним. Першу угоду про створення українсько-бразильського консорціуму було підписано в 1999 році, але детальну угоду ухвалили тільки в 2003-му. При цьому ратифікація договору бразильською стороною затяглася на чотири роки. Крім процедурних проблем, попутно з’ясувалося, що спочатку обране місце для комплексу «Циклон-4» не підходить — жителі місцевих селищ відмовилися переселятися. З новим розташуванням визначилися лише в листопаді 2008 року.

Але це була зовсім не єдина проблема. Російські експерти вказують, що Бразилія втрималася від фінансування проекту, як тільки з’ясувалося, що існує проблема з обраними двигунами для «Циклона-4» ще радянського розроблення — неприпустимими були визнані їхні екологічні показники. Крім того, бразильців нібито серйозно збентежила історія попередника нинішнього носія — ракети «Циклон-3», запуски якої продемонстрували серйозні проблеми. У свою чергу наші розробники відзначають, що ракетоносії цієї серії експлуатуються з 1969 року й зарекомендували себе як найнадійніші у світі.

Як ми вже відзначали, у проектах комерційних запусків Київ і Москва виступають конкурентами, при цьому вітчизняний «Циклон-4» конкурує із родиною російських ракет «Ангара», які Москва також збиралася запускати з Алкантари, і з носіями «Рокот», «Космос» і «Союз». «Циклон» забирає замовників у частини проектів РФ, чому Москва намагається протидіяти.

При цьому в Росії два важелі впливу на українсько-бразильське співробітництво. Насамперед, вона підтримала Бразилію в реалізації космічної програми в минулі роки — розслідування аварій, участь у створенні космодрому в Алкантарі, допомога в запуску на орбіту першого бразильського­ космонавта. Російське конструк­торське бюро імені Макєєва проводило модернізацію  ракети VLS,  також дві країни ­активно співробітничали в галузі глобальної навігації.

Саме на підставі цих моральних зобов’язань у РФ і розраховували на «монополію» зі своїми ракетами «Ангара». Але в Бразилії, як бачимо, розсудили інакше, звернувшись до України.

Другий важіль тиску стосується Києва. Проблема в тому, що, як відзначають російські експерти, українські ракетобудівники не можуть здійснювати проект «Циклон-4» без участі підприємств із РФ. Двигуни 1-го і 2-го ступенів виготовляють у Дніпропетровську за ліцензією підмосковного НВО «Енергомаш», а стартові комплекси робить російське КБ транспортного машино­будування.

Обернена залежність наближається до нуля. На цей час головні російські носії «Протон» і «Союз» повністю переведені на власні комплектувальні, а  основні партії носіїв типу «Циклон» і «Дніпро» українського виробництва, експлуатовані в РФ, уже побудовані й розміщені в російських арсеналах.

З іншого боку, росіяни однаково не втрачають, оскільки також братимуть участь у проекті. На думку представників НКАУ, він вигідний усім сторонам і варто розраховувати на його успішну реалізацію.

Залишається додати, що із втіленням проекту Україна й Бразилія можуть потіснити конкурентів на ринку космічних послуг, перебравши на себе значну кількість замовлень на виведення на орбіту телекомунікаційних супутників. З огляду на стрімкий розвиток Інтернету, телебачення й мобільного зв’язку це обіцяє добрі дивіденди. До речі, під час візиту в Дніпропетровськ у 2008 році голова секретаріату зі стратегічних питань адміністрації президента Бразилії Роберто Мангабейра Унгеро заявив, що це дозволить завоювати гарантовані 10% світового ринку космічних запусків.

До речі

Привабливість проекту для ракетно-космічної галузі України й промисловості країни в цілому (за оцінкою НКАУ):

Космічний комплекс створюватиметься на 90% українськими підприємствами. Проект здатний забезпечити не менше 40 тисяч робочих місць.

Він створює унікальні передумови для збере­жен­ня й подальшого розвитку ракетоносіїв серії­ «Циклон», дозволяє вирішити комплекс наукових, технологічних питань переходу на нову елементну базу, використання нових видів матеріалів, сучасних науково-технічних рішень і проривних технологій.

Реалізація проекту дозволить створи­ти сучасну конкурентоспроможну ракету-носій, зберегти Україні одне із провідних місць ­серед країн, які володіють ракетними технологіями, і ефективно скористатися унікаль­ними можливостями пускового центру Алкантара для експлуатації космічного комп­лексу.

Довідка «УТГ»

«Циклон-4» — триступенева ракета з послідовним розташуванням ступенів, що розробляється на базі наявної ­«Циклон-3». Енергетичні можливості дозволяють виводити на екваторіальну орбіту висотою 500 км вантаж вагою до 5500 кгс і вантаж вагою 1700 кгс на орбіту, перехідну до геостаціонарної.