Всюдихід спецпризначення
Наявність позашляховика — необхідна (але недостатня) умова для приєднання до джиперс-руху.
Вибір екстремала звичайно зупиняється на старому джипі іноземного або вітчизняного виробництва («УАЗ», наприклад, дуже популярний серед джиперів) кінця 80-х — початку 90-х років. Перевага віддається машинам із потужним дизельним двигуном обсягом від 2,5 літра. Наявність нерозрізних мостів є обов’язковою, а ресорна підвіска — дуже бажаним елементом.
Та щоб машина могла впевнено везти свого власника в умовах бездоріжжя, їй треба допомогти, установивши спеціальне обладнання. Використовують як випущені компаніями, що спеціалізуються на додатковій комплектації позашляховиків, так і кустарні запчастини та підручні матеріали. До останніх, наприклад, належать наробітки військпрому радянських часів.
Мокра справа
Удосконалення майбутнього всюдихода починається з підвіски. Заміні підлягають стандартні ресори (для машин із ресорною підвіскою) або пружини (для машин із пружинною підвіскою) і амортизатори, що дозволяє «підняти» авто на 5—8 см. Для збільшення дорожнього просвіту за бажання ліфтують кузов (збільшують подушки, на яких він кріпиться). Після заміни підвіски встановлюються по зашляхові шини низького тиску з великими грунтозачіпами. Модернізації підлягає механізм блокування шестірнею диференціала, що дозволяє колесам обертатися синхронно, збільшуючи прохідність машини в умовах складних ділянок шляху (наприклад, на в’язкому ґрунті). Блокування переднього диференціала часто доповнюють блокуванням заднього моста, оскільки в більшості заводських комплектацій позашляховиків це не передбачається.
На випадок подолання глибоких водних перешкод для подачі повітря в мотор установлюють спеціальний повітряний фільтр із виносним повітродувом (шноркелем), що закріплюється вище рівня двигуна. Рідні бампери авто міняють на так звані захисти з інтегрованими лебідками з тяговим зусиллям 4—5 тонн — одну передню, а для повного комплекту — і передню, і задню. Такий захист виконує роль буфера й має бути досить міцним, щоб витримати зустріч із масивними перешкодами, аж до невеликих дерев і валунів. Тому його виготовляють із фрагментів труб і товстої листової сталі. Із такої ж сталі роблять захист днища.
На даху розміщають додаткові ліхтарі й експедиційний багажник із сенд-треками, які підкладаються під колеса машини на м’якому ґрунті. Крім треків до екіпірування джипера має входити ручний домкрат-хайліфт, щоб піднімати автомобіль, який глибоко загруз. Про шанцевий інструмент у вигляді лопати, ножівки, ножа-мачете, бензопили, сокири нема чого й казати.
Їзда бездоріжжям — це справа в буквальному значенні брудна й мокра. Тому салон позашляховика повинен бути не так комфортним, як функціональним. Тканинна обшивка дверей змінюється на перфоровані дюралеві пластини, не накопичуючи вологи, а задні сидіння просто видаляють або замінюють відкидною лавою. У салоні також передбачають тумблер для повного відключення електрики авто для руху у воді.
Переробка позашляховика, як і весь, до речі, джиперс-екстрим, вимагає значних інвестицій. За вартості авто на «вторинці» 60—80 тис. грн його модернізація коштуватиме 90—100 тис. грн. Причому що дорожче авто, то вище витрати на модернізацію. Цього буде цілком достатньо для участі в нетривалих місцевих змаганнях, але тривалі ралі-рейди вимагають додаткових вкладень.Не забуваймо також про витрати на паливо й видаткові матеріали. Поломки й ушкодження взагалі невід’ємна частина цього екстремального виду спорту, а відновлення «залізного коня» після кожної, навіть нетривалої, подорожі обходиться недешево.
За і проти
У масштабах України джиперс-рух нечисленний і нараховує кілька тисяч чоловік, що не зашкодило йому привернути увагу екологів. За словами захисників природи, цей вид «відпочинку» призводить до знищення рослинності, руйнування лісових доріг і ґрунту, забруднення струмків мастилом і паливом. У той же час відомі випадки, коли джипери допомагали рибнаглядам організовувати облави на браконьєрів, дістаючись на своїй «спецтехніці» важкодоступних ділянок плавнів.
