Залізорудні піки

Нові правила на ринку металургійної сировини вигідні Україні.

Уведення системи щоквартального формування цін на ЗРС привело до її 100-відсот­кового подорожчання у квітні-червні нинішнього року, а вже в липні-вересні її вартість зросла ще майже наполовину. І лише в контрактах, укладених на IV квартал, найбільші світові виробники цього виду сировини дещо знизили ціни.

Перше здешевлення

Уперше з початку року «велика трійка» постачальників залізорудної сировини й коксівного вугілля — британсько-австралійські BHP Billiton і Rio Tinto, а також бразильська Vale — знизить ціни на ЗРС на 10—13,6%. Так, відповідно до контрактів, укладених на початку вересня, Rio Tinto поставлятиме ЗРС по $127 за тонну, а Vale — за ціною трохи вище $132. Здешевлення навіть дещо перевершило попередні прогнози світових аналітичних агентств.

Головною причиною тому стало значне падіння попиту на металопродукцію китайського виробництва з боку автомобільної промисловості КНР і її будіндустрії. Наприкінці літа керівництво другої за величиною сталеливарної компанії Китаю Baoshan Iron and Steel Co. заявило, що через це змушене скорочувати виробництво, а отже, і обсяги споживання сировини. Представники BHP Billiton також визнали, що внаслідок глобального надвиробництва сталі в III кварталі попит на основні види металургійної сировини істотно скоротиться. А це відповідно спричинить і певне зниження цін на неї. Утім, тільки в короткостроковій перспективі.

Поки ж споживачі сировини із задоволенням відзначають, що зможуть нарешті скоротити видатки на виробництво металу. Так, старший аналітик японської сталеливарної компанії Nikko Cordial Securities Кацухіро Харада констатував, що зменшення цін на металургійну сировину матиме позитивний ефект для світової економіки в цілому. Адже це дозволить металургам знизити собівартість продукції і, відповідно, продавати її дешевше. Проте деякі оператори ринку (серед них найбільша японська судноплавна компанія Nippon Yusen K.K.) очікують, що незабаром складські запаси ЗРС у Китаї буде вичерпано. Тому китайські споживачі, із нагоди купити сировину за більш низькими цінами, ніж раніше, ввозитимуть її особливо активно. У результаті обсяги споживання­ ЗРС у цій країні перевершать торішні рекордні показники ще до кінця року — і ціни знову поповзуть угору.

Усе в руках спотового ринку?

На початку квітня BHP Billiton, Rio Tinto і Vale відмовилися від практики щорічних контрактів, за якої споживачі одержували сировину протягом року за фіксованою ціною. Замість цього була уведена система щоквартальних договорів, яка припускає перегляд вартості сировини кожні три місяці на основі показників спотового ринку. При цьому Rio Tinto і Vale визначають вартість, виходячи із середніх «роздрібних» цін за три місяці, а BHP Billiton — за місяц-два.

У результаті в II кварталі ціни на ЗРС збільшилися на 90—100%, склавши $100 за тонну. Але вже наприкінці першого півріччя керівники «великої трійки» заявили, що в ­III кварталі ціни на основні види металургійної сировини знову зростуть. Передбачалося — на 23—35%. Однак у підсумку загальне зростання цін становило майже 50% — до $147.

На думку експерта Трастового фонду із залізної руди конференції Організації Об’єд­наних Націй із торгівлі та розвитку Олексія Можарова,­ уведення системи щоквартального перегляду цін на ЗРС може привести до остаточного переходу на спотові контракти. Тобто, як пояснює пан ­Можаров, споживачам доведеть­ся купувати сировину, по суті, на роздрібному ринку, де ціни значно вище, отже платити за неї доведеться ще більше, ніж зараз. Імовірність того, що «велика трійка» вважатиме за можливе повернутися до системи річних контрактів, яка діяла раніше, невелика.

Різкий перелом

Очевидно, що Україні, як одному із солідних експортерів ЗРС, нові правила гри вигідні. Тим більше що обсяги виробництва цього виду сировини в країні постійно зростають. Згідно з даними ДП «Металургпром», у січні-серпні вітчизняні гірничо-збагачувальні комбінати збільшили обсяги виробництва залізної руди й залізорудного концентрату на 26%, а підготовленої залізорудної сировини — у середньому на 15% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. У той же час українські ГЗК, користуючись сприятливою кон’юнктурою, наростили обсяги експорту ЗРС на 30,1%.

Поряд із цим у січні-липні відбулися радикальні зміни в структурі її імпорту. Насамперед тому, що багато українських метпідприємств, які раніше не мали достатньої сировинної бази, були включені у вертикально-інтегровані компанії й одержали необхідне сировинне забезпечення. У результаті обсяги імпорту ЗРС уперше зменшилися, причому досить значно: за 7 місяців нинішнього року загальний спад становив 39,4%.

А ще минулого року, як і раніше, обсяги імпорту ЗРС в Україну неухильно зростали. За 2009 рік збільшення становило 43%. Однак у результаті переходу підприємств корпорації «Індустріальна спілка Донбасу», що не мали власних джерел сировини, під конт­роль російської групи Evraz, яка має надлишкові сировинні потужності, ситуація радикально змінилася. У січні-липні Алчевський меткомбінат скоротив обсяги імпорту ЗРС майже на 79%, Дніпровський меткомбінат ім. Дзержинського — на 75%, а Дніпропетровський метзавод ім.Петровського — на 83,3%.

Разом із тим Маріупольський меткомбінат ім.Ілліча й «Запоріжсталь», які в цей же період ще не були технологічно включені у вертикально-інтегровані компанії, як і рані­ше, змушені були імпортувати­ залізорудну сировину. Так, за цей час ММК наростив обсяги ввезення ЗРС на 70,3%, а «Запоріжсталь» імпортувала 20 тис. тонн котунів. Однак із входженням ММК до складу холдингу «Метінвест», а також після вирішення питання про інтеграцію «Запоріжсталі» імпорт ЗРС на ці меткомбінати буде максимально скорочений.

Поодинокіі щасливчики

Згідно із прогнозами аналітиків інвестиційного банку Morgan Stanley, через незмінне зростання попиту на сировину, а також імовірний перехід ринку ЗРС на систему спотових угод у 2011 році ціни на залізорудну сировину підвищаться приблизно на 12,4% (у середньому до $126,7 за тонну). У свою чергу аналітики агентства Standard Chartered припускають, що зростання цін буде набагато більшим, і пікова вартість досягне $200. Що ж до більш віддаленої перспективи, то фахівці Rio Tinto уважають:  у найближчі 15 років попит на залізну руду, мідь, алюміній і вугілля дедалі зростатиме. При цьому аналітики компанії Nikkei відзначають, що в найближчі роки Китай та інші країни, що розвиваються, збільшать споживання залізної руди й коксівного вугілля, тому ціни на ці види сировини підвищуватимуться. Із чого багато експертів роблять висновок: зростуть і світові ціни на металопродукцію.

Утім, уже в минулі шість місяців у зв’язку зі збільшенням витрат на сировину багато світових сталеливарних компаній продавали металопродукцію­ за більш високими цінами, ніж до цього. І, ймовірно, крім ­IV кварталу, робитимуть це й надалі. Хоча українські експерти уважають, що вітчизняні металурги навряд чи зможуть вчинити аналогічно. Річ у тім, пояснює генеральний директор ДП «Укрпромзовнішекспертиза» Володимир Власюк, що японські й корейські металурги можуть собі дозволити диктувати ціни. Адже вони виробляють продукцію з високою доданою вартістю. Українські ж металурги, констатує експерт, працюють у набагато менш привабливих сегментах ринку.

Проте, на думку експертів ДП «Держзовнішінформ», у цілому тенденція до зростання цін на основні види металургійної сировини, яка знову візьме верх із 2011 року, для багатьох українських метало­виробників буде вигідною: віт­чизняні вертикально інтегровані металургійні компанії, які володіють надлишковими ресурсами сировини, зможуть істотно заощаджувати на її закупівлях. (Адже частка витрат на сировину в собівартості тонни металопродукції перевищує 30%.) Але, найголовніше, вони напевно нарощуватимуть обсяги її експорту й у такий спосіб матимуть додатковий прибуток. А це, у свою чергу, дозволить їм перекрити зниження доходів, пов’язане із частими спадами попиту й цін на метал.

You may also like...