Битва «Титанів»

Державна холдингова компанія «Титан України» уже більше року не може вийти зі стадії формування й усе через конфлікти між гравцями титанового ринку. Схоже, що в Кабміні Азарова холдингу готують друге народження, пов’язане з його переходом під контроль бізнесмена Дмитра Фірташа.

Ідея створення єдиної верти­кально-інтегрованої державної компанії, яка б взяла під своє крило стратегічну галузь України, носиться в повітрі останні кілька років. Перших практичних заходів із консолідації титанових потужностей ужив уряд Юлії Тимошенко, ініціювавши у лютому минулого року створення ДХК «Титан України». Планувалося, що до статутного фонду холдингу ввійдуть 100% акцій ВАТ «Суми­хімпром» і державної акціонерної компанії «Титан», а також казенне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Володимир Новицький, який був на той час міністром промислової політики України, заявляв, що об’єднання підприємств «поліпшить можливість мобілізації внутрішніх і зовнішніх інвестиційних ресурсів, знизить сировинні й збутові ризики, зменшить собівартість виробництва, а також створить перед­умови для впровадження глобальних маркетингових стратегій і сучасних систем управління». Крім того, представники Кабміну Тимошенко зауважували, що формат державного холдингу спростить контроль над галуззю й дозволить більш ефективно надавати їй підтримку, у тому числі й міжнародну.

Тоді ж виникли й перші проб­леми. Крім юридичних та організаційних питань, виникла проблема поставок сировини. Робота всіх трьох підприємств, які мали ввійти в холдинг, ґрунтувалася на сировинній базі Вільногірського та Іршанського ГЗК, які вироб­ляють ільменітовий концентрат — базову руду для одержання титану і його похідних (діоксиду титану, феротитану). А обидва гірничо-збагачувальні комбінати з 2004 року були в оренді ЗАТ «Кримський титан», яке входить до складу австрійського OstChem Holding, що на 90% належить відомому українському бізнесменові Дмитрові Фірташу.

Втративши ГЗК, головний титановий актив Дмитра Фірташа опинився б у надзвичайно скрутному становищі, адже «Кримський титан» споживає близько 80% продукції, яку вони виробляють. У разі переходу гірничо-збагачувальних комбінатів у державну власність ціни на ільменітовий концентрат для кримського підприємства могли б істотно зрости.

Договір оренди Іршанського ГЗК й Вільногірського ГМК із «Кримським титаном» закінчився 5 вересня 2009 року, але орендар вимагав у суді пролонгувати оренду ще на два роки. Мінпромполітики, у свою чергу, подало зустрічні позови. У результаті суд арештував майно спірних підприємств. Рішення уряду про пере­­дачу в держвласність цих ГЗК Фонд державного майна не виконав, пославшись на рекомендації СБУ не робити цього.

Утім, переходу діяльності ДХК «Титан України» у практичну площину проблеми із сировиною перешкодити не встигли: уже в середині квітня 2009 року Президент України   Віктор Ющенко своїм указом призупинив дію кількох основних пунктів постанови Кабміну про створення титанового холдингу. І хоча Мінпромполітики заявило про свій намір й надалі боротися за об’єднання галузі, де-факто дії зі створення вертикально-інтегрованої компанії були припинені й аж до президентських виборів не відновлялися.

Розмови про «реанімацію» ДХК «Титан України» виникли в травні цього року. Озвучив їх не хто інший, як один із найбільш послідовних критиків холдингу Дмитро Фірташ. «Ми зараз із державою ведемо переговори про те, що, можливо, ми внесемо свій актив, вкладемо гроші й на підставі цього ввійдемо в «Титан України», — заявив бізнесмен, додавши, що «без нас холдинг створити адекватно неможливо, бо основний бізнес — наш».

На думку бізнесмена, під час переформатування титанового холдингу варто було б урахувати досвід створення ЗАТ «Кримський титан», у якому державі належить контрольний пакет у 50% плюс 1 акція, а інвесторові (компанії OstChem Holding) — решта. Утім, «щодо пропорцій можна розмовляти», як сказав сам Дмитро Фірташ.

При цьому олігарх не відмовився від своєї первісної оцінки «Титану України», назвавши його «непотрібною організацією», а один із ключових активів холдингу, ВАТ «Сумихімпром», «повним банкрутом». «Якщо мене, як бізнесмена, запитати, чи хочу я його, то я скажу: ні. Там 1,5 мільярда гривень боргів, компанія в повному занепаді. Але з погляду держави «Сумихім­пром» — градотворче підприємство, і закрити його просто неможливо. Швидше за все, нам доведеться його взяти», — додав Фірташ. Бізнесмен уважає, що «Сумихімпром» — яскравий приклад того, як держава не вміє управляти своїми активами.

Попри такі невтішні для державного холдингу характеристики, інтерес групи компаній Group DF, очолюваної Фірташем, до «Титану України» цілком очевидний. 26 липня наказом Мінпромполітики виконуючим обов’язки генерального дирек­тора державного холдингу призначений бізнесмен Олександр Нечаєв, якого представники галузі вважають лояльним до Дмитра Фірташа. Раніше Олександр Нечаєв очолював ЗАТ «Кримський титан» на посаді голови правління.

Передбачається, що із приходом «людини Фірташа» державний холдинг зможе розпоряджатися фінансовими ресурсами, необхідними для проведення структурних змін. Утім, на думку більшості учасників ринку, коштів самої лише Group DF не вистачить для виконання всіх поставлених завдань — попереду в держхолдингу активний пошук іноземних інвестицій.

Щоб оцінити доцільність і потенціал державного титанового холдингу, важливо розуміти реальні можливості українських підприємств. Говорячи про вертикально-інтегровану титанову компанію, побіжно знайомі з галуззю оглядачі звичайно зосереджують увагу на проблемі виробництва титанового прокату. Але за всієї безперечної важливості цього типу продукції на нього припадає менше 7% титану, який добувається у світі. Справж­ня основа титанової індустрії — діоксид титану, який називають також титановим пігментом або титановим білилом. Діоксид титану застосовується для виробництва лакофарбових і гумових виробів, скла, пластмас, у косметичній, харчовій і целюлозно-паперовій промисловості.

Сьогодні його світове споживання зростає. Технологічно це пояснюється витісненням з виробництва фарб на основі цинку, барію та свинцю титановими фарбами, а також дедалі ширшим використанням діоксиду титану замість традиційного білого пігменту каоліну в секторі неламінованих сортів паперу.

Світове виробництво діоксиду титану знизилося в кризу на 10—15%, а попит зменшився тільки на 5%. Торік це призвело до його дефіциту на ринках США й Західної Європи. За прогнозом міжнародної консалтингової компанії TZ Minerals International, у найближчі п’ять років попит на ді­оксид титану зростатиме на 4,3% на рік, а середні світові ціни на нього — приблизно на 2,8%. Основними ринками споживання стануть країни Західної Європи, США та Китай.

За інформацією відділу геології корисних копалин Інституту геологічних наук НАНУ, затверджені запаси титанових руд в Україні перебувають у межах 7—12% від загальносвітових. У перерахуванні на діоксид титану це близько 184 млн тонн, чого за збереження нинішніх темпів видобутку вистачить на 440 років.

Крім уже згаданих Іршанського й Вільногірського ГЗК, в країні є ще два підприємства, де видобувають і збагачують титанову сировину — «Валки-Ільменіт» (Житомирська область) і Демуринський ГЗК (Дніпропетровська область). Переробку сировини й одержання діоксиду титану здійснюють ЗАТ «Кримський титан» і ВАТ «Сумихімпром». На сьогодні Україна — один із провідних постачальників титанового пігменту на світовому ринку. Крім того, ільменітовий концентрат експортується в декілька зарубіжних країн, зокрема в Російську Федерацію, яка майже цілком залежить від нашої сировини (незважаючи на масштабні запаси власних титанових руд, Росія не має достатніх потужностей для їхнього видобутку й переробки). Обумовлений цим фактом природний інтерес росіян до нашої титанової галузі може, за наявності в держхолдингу продуманої стратегії дій, матеріалізуватися в потік інвестицій. Іншим пріоритетним напрямом може бути розширення та модернізація власних виробництв із переробки ільменітового концентрату.

Із прокатом складніше. Щоб почати його випуск, у країні треба налагодити виробництво титанових зливків, які служать для нього сировиною. Сьогодні титанові зливки вироб­ляють казенне підприємство «Запорізький титано-магнієвий комбінат», науково-виробничий центр «Титан» при Інституті електрозварювання ім. Патона й два приватних київських заводи українських компаній «Антарес» і «Фіко». Використовувані на цих підприємствах електронно-променеві печі поки не можуть робити метал з однорідним хімічним складом, як того вимагає аерокосмічна галузь: вітчизняні зливки йдуть на виготовлення різноманітного «ширвжитку» (будівельних конструкцій, сейфів, нескладних деталей), а українська авіапромисловість закуповує титановий прокат у російської ВСМВО-Авісма. Упровадження сучасних технологій у цій галузі також має стати одним із пріоритетних завдань нової вертикально-інтегрованої компанії. Тим більше що, за розрахунками експертів, сучасний прокатний цех разом із супутніми печами для нагрівання, травильним відділенням і хімічною лабораторією коштуватиме приблизно півмільярда доларів, непід’ємні для одного заводу, але цілком реалістичні для нового титанового гіганта.

Офіційно

Володимир Мєшков
Директор департаменту розвитку хімічної промисловості Міністерства промислової політики України                

— Наразі міністерство здійснює організаційно-технічні та фінансово-економічні заходи щодо відновлення господарської діяльності ПАТ «Державна холдингова компанія «Титан України». До її складу на цей час входять ВАТ «Сумихімпром» та ПАТ «ДАК «Титан». Відповідно до постанови уряду від 25.02.09 № 154 до цієї холдингової компанії буде включено (після проведення корпоратизації) ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат».

Основна мета діяльності компанії — координація підприємств титанової галузі зі створенням вертикально-інтегрованої структури з виробництва конкурентоспроможної титановмісної продукції поглибленої переробки із використанням вітчизняної сировинної бази за рахунок коштів потенційних інвесторів і преференцій держави.

Мінпромполітики розробило техніко-економічне обґрунтування перспективи подальшого розвитку ПАТ «Державна холдингова компанія «Титан України», яким передбачено концентрацію фінансових ресурсів потенційних інвесторів та держави  для  проведення  модернізації та переоснащення виробництв ВАТ «Сумихімпром», ЗАТ «Кримський титан» та ДП «Запорізький  титано-магнієвий  комбінат»  за участю  Іршанського  та Вільногірського гірничо-збагачувальних комбінатів, забезпечення розвитку вітчизняної сировинної бази із видобуванням фосфоровмісної сировини та реалізації заходів щодо поглибленої переробки титановмісної сировини.

Планується залучення коштів потенційних інвесторів у розвиток підприємств-учасників ДХК «Титан України» з метою впровадження  інноваційно-інвестиційних проектів із використанням енергозбережних технологій відповідно до вимог чинного законодавства України.