Як реанімувати каталізатори

Наука в робочій спецівці» прописалася в цехах ЗАТ «Сєверодонецьке об’єднання «Азот», де діє власний науковий центр. З актуальних для виробництва тем кілька його фахівців захистили кандидатські дисертації, а троє — докторські. Недавно доктором технічних наук став начальник центру Олександр Роменський.

Здавалося б, ще в молодості наука могла поглинути його цілком: на кафедрі експериментальної ядерної фізики фізико-технічного факультету Харківського держуніверситету він вивчав вплив електронного опромінення на фотолюмінесценцію рубіна.

— Це не тільки звучить красиво, а дійсно було заманливо, — згадує Олександр ­Володимирович.

І все-таки він вибрав виробництво. Почавши працювати на сєверодонецькому «Азоті», відразу занурився в раціоналізаторський рух, добре, що в ті роки ця діяльність цінувалася. Уже тоді молодий інженер зосередив увагу на каталізаторній тематиці, сполучивши при цьому хімію з фізикою. А найцікавіше, як відомо, відкривається на суміжжі наук. Після рацпропозицій були винаходи, наукові статті, захист кандидатської дисертації. Йому передрікали й швидку докторську, однак тут молодий учений не поспішав. Націлився не тільки на фундаментальність, а й на те, щоб його наукові рекомендації встигли послужити виробництву, щоб ті, хто ними користуватиметься надалі, могли спиратися не на суху теорію, а на практичний досвід.

— Я б не сказав, що осяяння приходять тільки під час досліджень, випробувань, — говорить Олександр Роменський. — Вивчаючи динаміку, і сам звик переходити від копітких пошуків до динамічніших речей, наприклад футболу: тобі пасують, ти заводишся, — і з’являється ідея…

Сьогодні й наука — переважно командна «гра». Учені «Азоту»  співробітничають із кафедрою хімічної технології неорганічних речовин, каталізу та екології Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Слідом за академіком­

Василем Івановичем Атрощенком її очолив доктор технічних наук Олексій Якович Лобойко. Разом із цими видатними вченими Роменський ще молодим інженером розробив спосіб очищення вихідних газів від окислів азоту. Першими його впровадили, зрозуміло, сєверодончани. У цьому випадку союз науки й промисловості спрямований на розроблення каталітичних, масообмінних процесів у виробництві зв’язаного азоту, метанолу, каталізаторів і в паливно-енергетичному комплексі — для створення енерго- і ресурсозбережних, екологічно чистих технологій.

Зрозуміло,  дисертація, за всієї її багатоплановості та солідності, присвячена не такій широкій, а конкретній темі. Але досить важливій для хіміків і за межами України. Адже всі б’ються над тим, як скоротити витрати на такі необхідні, але дорогі каталізатори нового покоління. Фахівцям багато про що скаже сама назва роботи — «Фізико-хімічні основи й розроблення технологій синтезу та відновлення активності гетеро­­­генних каталізаторів під впливом акустичного випромінення». Новизна цієї розробки підтверджена авторським свідоцтвом і дев’ятьма патентами України.

Починалося все, як завжди, із математичної моделі, лабораторних досліджень. Вони були підкріп­лені атомно-абсорбційною спектрофотометрією, полум’я­ною фото­метрією, іншими сучасними методами. Були розраховані, сконструйовані й спеціальні дослідно-промислові установки-реактори.

— У цій роботі мені довелося стати і проектантом, — розповідає Олександр Володимирович. — А для втілення креслень у метал залучили пітерських майстрів із ремонтно-механічного заводу. На їхніх установках виготовили 200 тонн каталізаторів, які успішно випробували в цехах карбаміду, вінілацетату й формаліну «Азоту», оскільки новинки призначалися саме для них.

Учений-виробничник довів, що в акустичному полі, за певних його параметрів, завдяки декільком процесам та ефектам у десятки разів зростає швидкість приготування каталізаторів, показав, як застосовувати такі механізми. І на основі цього запропонував — із підтвердженням економічної доцільності — прогресивну технологію синтезу нових каталізаторів, відновлення активності вже відпрацьованих для повторного їхнього використання. Аналогів світова практика не знала.

По суті, відкритий ще один науковий напрям у гетерогенному каталізі. Його реалізація вже дала економічний ефект більш ніж у 10 мільйонів гривень. І це лише на одному підприємстві.

Слід зазначити, що в серпні стартував оголошений Державним департаментом інтелектуальної власності черговий усеукраїнський конкурс «Винахід-2010», мета якого — залучити інвесторів до впровадження гідних розробок. А от О.В. Роменському, як і іншим заводським новаторам, не треба чекати на інвестиції. Науковий консультант дисертанта, проректор НТУ «ХПІ» із науково-педагогічної роботи, професор Григорій Гринь за­уважує: база підприємства дозволила виконати весь комплекс досліджень, експериментів, а потім створення, випробування та впровадження ново­­­введень.