П’яте колесо Інтернету
Чому Україна в найближчому майбутньому не перейде на кириличні доменні імена.
Кириличні (або, більш широко, нелатинські) доменні імена зусиллями різноманітних борців за «національну ідентичність» були центральною подією останнього місяця в житті російського й українського сегментів Глобальної мережі. Друковані видання країн з кириличними національними абетками відразу ж назвали появу рідних букв в іменах сайтів «революцією» та «епохальною подією». Та наскільки доцільно вводити кирилицю?
Революційна ситуація
Перш ніж розглядати наслідки введення кириличних доменів, розберемося спочатку в передумовах їхньої появи. Як відомо, сьогоднішній Інтернет — результат тривалої еволюції комп’ютерної мережі міністерства оборони США за назвою ARPANET (розробленої, до речі, на випадок війни із СРСР). Доменні імена в ній існували не завжди — попервах, коли комп’ютерів було мало, використовувалися таблиці відповідності IP-адреси («номера» машини) та імені комп’ютера. Ці таблиці складалися майже вручну й зберігалися на кожному підключеному до мережі комп’ютері. Багато хто постійно зберігав тільки ті адреси, з якими доводилося мати справу. Щоб, скажімо, підключитися до комп’ютера університетської бібліотеки, у використанні якого раніше не виникало необхідності, треба було зателефонувати туди й уточнити його номер. Зі збільшенням кількості комп’ютерів і становленням Глобальної мережі в її сучасному вигляді ця система стала дуже непрактичною. Тому в 1984 році американський учений, інженер і бізнесмен Пол Мокапетріс запропонував автоматизувати процес зіставлення імені й номера комп’ютера. Простіше кажучи — замінити індивідуальні списки відповідності загальними, які зберігалися б на спеціальних серверах і складалися за якимись установленими принципами. Створена Полом Мокапетрісом система доменних імен була впроваджена вже на наступний рік і успішно існує, хоча й у дещо доповненому вигляді.
Цікаво, що на той час Інтернет уже більше десяти років був міжнародною мережею. Звичайно, країни Варшавського Договору до нього не підключили, однак у Мережу ввійшли не тільки англомовні держави. Проте питання про включення в доменні імена німецької лігатури «есцет» («Я») або норвезької літери «ё» («ш») не порушувалось. Це цілком зрозуміло, адже користувачами мережі тоді були переважно вчені та інженери, яких зручність та раціональна організація системи непокоїли набагато більше, ніж політика.
Із популяризацією Інтернету почали виникати й перші «орфографічні» конфлікти. Їхнім предметом стала 17-та літера іспанської абетки «еньє» (подвійне «н», «с»). Спроби ігнорувати її на клавіатурі комп’ютерів викликали справжню хвилю культурних протестів іспаномовної спільноти в 90-х роках. Завдяки суспільному резонансу 21 вересня 2005 року в Чилі вперше ввели доменні імена з «еньє» та іспанськими діакритичними знаками.
Появу кириличних доменних імен, зокрема домена .рф, звичайно вважають результатом політики нинішнього президента Російської Федерації Дмитра Медведєва. Ще в 2008 році він заявляв: «Ми маємо зробити все, що від нас залежить, щоб домогтися присвоєння в майбутньому доменних імен Інтернету на кирилиці. Це серйозна річ. Це має значення для російської мови та кирилиці». Його політика дала результат: у листопаді 2008 року інтернет-корпорація ICANN (міжнародна некомерційна організація, створена за участю уряду США, яка регулює питання, пов’язані з доменними іменами, IP-адресами та іншими аспектами функціонування Інтернету) затвердила появу національного кириличного домена першого рівня .рф. Цей домен створений зовсім недавно — 10 травня 2010-го.
Першими в зоні домена .рф з’явилися органи державної влади Росії, зокрема сайти «президент.рф» і «уряд.рф», за ними — комерційні компанії й приватні особи. Незабаром, а саме з 1 жовтня, з’являться й українські доменні імена. Українські організації матимуть можливість зареєструвати адресу в домені .укр або використовувати дивний латинсько-кириличний гібрид на кшталт «організація.com.ua». Для назв російською, українською та болгарською мовами також діють домени .ком, .нет і .орг.
Міна вповільненої дії
Здавалося б, домени на національних мовах нічого не варті, шкоди від них нема, а користувачам Інтернету приємно бачити адресу сайта рідною мовою. На жаль, із трьох названих тверджень справедливе тільки останнє.
Найочевидніше заперечення проти кириличних доменів — що робити користувачам, яким з якоїсь причини недоступна російська або українська клавіатура? І це стосується не тільки тих, хто перебуває за кордоном. До числа тих, хто матиме справу з проблемами після введення кириличної адреси сайта, потрапить також багато власників мобільних пристроїв. Наприклад, сам Дмитро Медведєв. Адже смартфон iPhone 4, яким користується президент РФ, не був адаптований для ринків країн СНД, і кириличне введення в ньому не передбачене.
Однак проблема насправді набагато ширша. Адже поряд з українськими й російськими доменами з’являються й інші: іспанські, китайські, арабські. Річ у тім, що латинська абетка є абсолютно на всіх комп’ютерах абсолютно всіх систем, незалежно від використовуваної операційної системи й мови локалізації. Тому дотепер будь-яка адреса електронної пошти або сайта була однаково доступна всім користувачам Глобальної мережі. Та як тільки ми починаємо вказувати адресу на одному з національних алфавітів, ми позбавляємо всіх іноземців технічної можливості потрапити на потрібний сайт або надіслати листа. Уявіть собі, яких зусиль потребуватиме, наприклад, листування з китайським партнером із бізнесу, якщо для цього доведеться писати його адресу ієрогліфами, не знаючи мови. І це при тому, що саме листування, швидше за все, вестиметься англійською. Більш близький нам приклад — користувачам із РФ уже в найближчому майбутньому може бути не так просто потрапити на українські сайти, назви яких матимуть літери «і», «є», «ї», «ґ».
У такій ситуації мало який сайт захоче ускладнювати собі й своїм відвідувачам життя, переходячи на кирилицю. Типову думку із цього приводу висловив Олександр Маліс, президент компанії «Євромережа» (однієї з найбільших на пострадянському просторі роздрібних мереж із продажу електроніки): «Нова система буде дуже незручною, вона не дасть нам нових клієнтів, бо я не знаю, як підштовхнути людей до використання цих нових сайтів». Проте власники сітьових ресурсів змушені купувати нові доменні імена. Причиною є явище за назвою «кіберсквотинг». З англійської цей термін дослівно перекладається як «кібернетичне самозахоплення» і означає реєстрацію третіми особами доменних імен, співзвучних назвам відомих компаній, або просто з «дорогими» назвами — із метою їхнього подальшого перепродажу або розміщення реклами. Іншими словами, компаніям доводиться реєструвати непотрібні їм адреси тільки для того, щоб убезпечити себе від можливих репутаційних загроз або навіть прямого шантажу з боку несумлінних «підприємців».
В остаточному підсумку єдиною стороною, яка виграла від уведення нових доменних імен, є компанії — реєстратори доменів, які одержать нове джерело доходів. Звичайним користувачам Інтернету та організаціям, які використовують Глобальну мережу у своїй роботі, нововведення тільки додасть проблем.
До речі
Із технічної точки зору ніяких нелатинських доменів не існує. Російський або український текст бачить тільки користувач, а комп’ютери в мережі «працюють» із послідовністю латинських символів, яка за певним правилом може бути перетворена на кирилицю. Наприклад, якби наша газета на додачу до своєї веб-адреси eUTG.net вирішила зареєструвати кириличний домен «еУТГ.net», то латиницею він би записувався як «xn--c1ad3bd.net» (або «xn--e1aksk.xn--j1amh» замість «еУТГ.укр»). Саме таку послідовність і пропонується запам’ятовувати людям, які з якоїсь причини не можуть набрати адресу національною мовою.
