Вільному — «воля»?
Українським абонентам кабельних мереж не залишають права вибору.
Компанію «Воля-кабель» знову обвинувачують у використанні монопольного становища на ринку кабельних мереж. Цього разу справедливості шукають кабельні оператори України. На їхню думку, власники компанії «організували антисоціальну змову», спрямовану на підвищення цін і одержання додаткових конкурентних переваг.
З а числом обвинувачень у монопольному становищі на ринку «Воля-кабель» посідає почесне друге місце серед вітчизняних телекомунікаційних компаній — аналогічні претензії, мабуть, частіші тільки на адресу «Укртелекому». Олексій Костусєв називав «Волю-кабель» «головним болем Антимонопольного комітету» ще в період свого першого перебування на посаді голови цього державного органу. Сьогодні «Воля-кабель» представлена в 19 містах України й контролює, за різними оцінками, від третини до половини ринку кабельного телебачення. Крім цього компанія надає послугу широкосмужного доступу до Інтернету під торговельною маркою «Воля-бродбенд», якою, за оцінками експертів, користується не менше 11% українських абонентів глобальної мережі. Вражаючий результат, особливо для компанії, створеної фактично з нуля.
«Воля-кабель» стала мало не головною рушійною силою в процесі переходу України на цифрове телебачення. У той час як ефірні компанії відкладають упровадження нової технології на останній момент (а саме — на передбачений Женевською конвенцією з упровадження цифрового телерадіомовлення 2015 рік), «Воля-кабель» майже цілком відмовилася від аналогового формату ще торік. При цьому компанія знову не уникла обвинувачень. Об’єктом критики стала надто «різка» процедура переключення абонентів на «цифру»: багатьох абонентів начебто змушували купувати або брати під оренду цифрові декодери, просто відключаючи їм аналоговий сигнал. При цьому багато абонентів так і не помітили поліпшення якості картинки: на старих телевізорах різниці між цифровим і аналоговим сигналом нема.
Торік Антимонопольний комітет України, розглядаючи політику компанії «Воля» щодо переходу на цифрове мовлення, дійшов висновку про те, що телекомунікаційний гігант зловживає монопольним становищем. компанію та її дочірні структури оштрафували на 3 млн грн. Правомірність рішення була підтверджена київським Господарським судом. Суд також задовольнив у повному обсязі зустрічний позов Антимонопольного комітету про примусове стягнення штрафу.
Але на цьому протистояння АМКУ з оператором кабельного телебачення не закінчилося. У квітні цього року комітет знову заявив про необхідність поставити «діяльність «Волі-кабель» під жорсткий контроль із боку галузевого регулятора». За результатами перевірки, проведеної Національною радою з телебачення та радіомовлення разом з АМКУ, дії провайдера зі зміни характеристик програмних послуг без узгодження з абонентом містять ознаки порушення Закону України «Про телебачення та радіомовлення».
Оливи до конфлікту, який зчинився знову, долив недавній відкритий лист операторів кабельного телебачення України, надісланий до органів державної влади. «Волю-кабель» обвинуватили у використанні монопольного становища на ринку. «В Україні за останні роки сформувався один із найбільших у Європі монополістів, який, управляючи ринком кабельного телебачення, у тому числі з використанням неправомірних дій, які обмежують конкуренцію, штучно створює умови для підвищення цін на послуги та одержання надприбутків іноземною компанією «Воля-кабель», власником якої є американська компанія SigmaBleyzer. Така діяльність в умовах важкої кризи може завдати шкоди громадянам і країні», — говориться у відкритому листі.
Оператори також висловилися проти створеного Телекомунікаційною палатою України проекту «Underreporting», метою якого проголошується забезпечення єдиних правил ведення бізнесу на ринку телекомунікацій і боротьба з демпінгом. На думку авторів відкритого листа, ТПУ підконтрольна «Волі», а новий проект має на меті «одержувати конфіденційну комерційну інформацію» про діяльність конкурентів.
Із демпінгом теж все не так просто. На сьогодні найнижчі тарифи на послуги кабельного телебачення пропонує компанія «Юнікаст-інвест», яка працює під торговельною маркою «Тріолан». На думку деяких учасників ринку, її ціни нижче планки собівартості послуги. Представники компаній, які підписали лист, уважають, що «Тріонлан» створено як демпінговий інструмент тиску на операторів, які не погоджуються продавати свої мережі» і навіть висловлюють припущення про те, що «власниками «Тріолану» і «Волі» є ті самі особи». Утім, джерело в самій компанії «Тріолан» конфіденційно повідомило нас: якщо зв’язок між двома провайдерами і є, то тільки на рівні можливих домовленостей між власниками.
Словом, на українському ринку платного телебачення існують дуже нагальні проблеми. Це і велика кількість «сірих» операторів, і (щонайменше!) дивна ситуація з тарифами, і домінуюче становище окремих компаній. Практика показує, що механізми саморегулювання ринку сьогодні чи то не працюють, чи то є недостатньо ефективними. Виправити ситуацію можуть тільки дії державних органів — від АМКУ до Верховної Ради.
Аспект
Точна кількість абонентів мереж кабельного телебачення в Україні нікому не відома. Дослідження різних компаній показують цифри, які нерідко відрізняються одна від одної в кілька разів. Наприклад, за даними дослідження Ukrainian Satellite Monitor, проведеного відомою міжнародною компанією GfK Ukraine, телевізор «по кабелю» дивляться 5,9 млн чоловік. Аналіз ринку, проведений не менш шанованим агентством IKS-Consulting, дає іншу цифру — 3,3 млн абонентів. Різницю у більш ніж 2 млн телеглядачів важко пояснити статистичною похибкою або розбіжностями в моделях дослідження. Швидше за все, причина полягає в тому, що значна частина ринку кабельного телебачення України перебуває «в тіні», а дані, які надаються легальними провайдерами, не дозволяють аналітикам побачити повну картину.
Іншою причиною можливого заниження числа абонентів є прагнення провайдерів заощадити на виплатах власникам прав на трансльовані програми. Адже розмір відрахувань правовласникам залежить від аудиторії: що вона більше, то більші суми доводиться виплачувати.
Компетентно
Олександр Швец
Генеральний директор Союзу кабельного телебачення України, один з операторів, які підписалися під відкритим листом
— На жаль, якоїсь помітної реакції з боку державних органів на наш лист поки не було. Узагалі, я з певним скептицизмом ставлюся до перспективи вжиття державою адекватних заходів: досвід свідчить, що на занадто великий ефект розраховувати не варто. Проте ми намагаємося впливати на ситуацію, і цей лист – один із можливих заходів. Усі кабельні оператори зараз живуть саме надією на позитивні зміни.
Те, що сьогодні зробив Антимонопольний комітет — визнав компанію «Воля» монополістом, уже плюс. Я вважаю важливим, що його представники не бояться говорити про це. Але сказавши «а», треба говорити й «б», вживати заходів для зміни ситуації. Поки що цього кроку немає. Можливо, настане час, і вони зроблять цей крок. Але я не можу сказати, що відчуваю великий оптимізм, дивлячись у майбутнє.
Сьогодні оператори, провайдери телекомунікаційних послуг завмерли, чекаючи на дії нової влади. Сто днів якої, до речі, уже минуло, а про якісь позитивні зміни в нашій галузі поки не чути. Та й нові законопроекти, недавно запропоновані на розгляд Верховної Ради, не полегшать нам роботу, скоріше навпаки — установлять додаткову відповідальність.
Із перших уст
Аліна Сігда
Керівник відділу PR компанії «Воля»
— В Україні більше 17 мільйонів домогосподарств. Наші регіональні підприємства в цілому обслуговують близько 1,7 мільйона абонентів, у тому числі понад 395 тисяч користувачів послуги високошвидкісного доступу до Інтернету. Повірте, інші більш ніж 15 мільйонів домогосподарств теж дивляться телевізор і одержують цю послугу в когось.
На сьогоднішній день ніхто не зміг би підтвердити монополістську або немонополістську сутність компанії «Воля». Будь-який бізнес у цій країні й у світі має монополістську сутність. Адже за законом монополізм — це лідируюча функція на ринку. А бажання бути лідером є в будь-якого бізнесу.
Так, наразі телекомунікаційні мережі нашої компанії охоплюють більшу частину Києва. Ну то й що? І в «Укртелекому» — 100%, причому не тільки Києва. А мережі кожного з мобільних операторів або супутникових платформ охоплюють 100% всієї України. Крім того, досить широке покриття і в інших регіональних провайдерів, наприклад, у Києві в «Інформтехнологій» — більше 250 тисяч квартир, в «ЮнікастІнвест» мережа має охоплення понад 400 тисяч квартир, в «Голдентелекому» — ще більше. Покриття мереж — це лише можливості. А от як кожний із такої великої кількості конкурентів їх реалізував або реалізує — це зовсім інша річ. І це головне.
Конкуренція зараз — дуже жорстка. І її методи в багатьох суб’єктів підприємництва часто виходять за межі як етичних, так і законних норм. Нагадаю, що сьогодні тільки в Києві, за оцінками експертів, до 30% «сірого» ринку. В Україні є регіони, де цей відсоток істотно вище.
Цифри і факти
Для більш ніж третини українців телебачення залишається основним джерелом інформації. Про це свідчать результати дослідження, проведеного компанією TNS Ukraine. Частка ТБ серед сумарної аудиторії засобів масової інформації за «середній» тиждень становить 35%, або 15,2 млн чоловік. На другому місці після телебачення, із невеликим відставанням, іде преса (28%, або 12,2 млн чоловік). Слідом за друкованими виданнями йдуть радіо (24%) та Інтернет (12%).
Цікаво, що Інтернет усе ще розглядається скоріше як додатковий вид мас-медіа: кількість людей, які користуються Інтернетом і в той же час читають журнали та газети, утричі більше, ніж тих, хто дізнається про події тільки з екрана комп’ютера. При цьому кількість українців, які читають тільки друковані видання, у дев’ять разів перевищує кількість людей, які обмежуються самим лише Інтернетом.
У той же час ринок послуг зв’язку в Україні дедалі більший. Згідно з даними Держкомстату, у першому півріччі 2010-го доходи підприємств від надання послуг зв’язку в Україні збільшилися на 3,4% у порівнянні з минулим роком, досягши позначки у 22,89 млрд грн. Загальне зростання доходів від послуг зв’язку відбулося переважно за рахунок сегмента доступу в Інтернет, надання послуг кабельного телебачення, фіксованого, а також мобільного зв’язку. Обсяг доходів провайдерів доступу в Інтернет зріс на 28,2% — до 1,74 млрд грн, при цьому приватний сегмент розвивався ще динамічніше — збільшення доходів становило 38% (1,02 млрд грн).
