Сонце у дві зміни

У Мельбурні вирішили, що одне сонце добре, а два краще.

Коли основне світило сідає, у місті «вмикають» його заміну, яка являє собою наповнену гелієм кулю діаметром близько 14 метрів (приблизно в 100 мільйонів разів меншу від розмірів справжнього Сонця).

П’ять проекторів високої чіткості створюють на його поверхні анімовану картину турбулентності, сонячних плям та спалахів. Джерелом візуального ряду є математична модель, створена на основі зображень поверхні Сонця, отриманих NASA. За бажання городяни можуть управляти «сонячною активністю» за допомогою i Phone, IPod Touch або iPad, які виконують роль пультів дистанційного управління світилом. Зміни на його поверхні супроводжуються шумом, тріском та гуркотом залежно від явищ, які відбуваються на «сонці».

Двійник світила дістав назву «Solar Equation» (сонячне рівняння). Його автор — інженер Рафаель Лозано-Хеммер. Основна проблема, яка стала перед ним, полягала в тому, що куля весь час розгойдувалася від вітру. Щоб зображення із проекторів не «стрибало» поверхнею кулі, розробили спеціальну систему, яка відслідковує переміщення кулі із частотою 30 разів на секунду й передає інформацію на сервер, що миттєво коректує трансльовану проекторами картинку. Сервер також створює в реальному часі маски для зображення з кожного проектора, щоб воно проектувалося тільки на кулю, а не на навколишні будинки.