Аеропорт віддаленого минулого
Доля більшості провінційних аеропортів — животіти, чекаючи на кошти для реконструкції, та сподіватися хоч на якусь участь у повітряному сполученні Євро-2012.
Гучним словом «аеропорт» у нашій країні офіційно, за паперами, можна назвати близько 100 об’єктів. Однак переважна більшість із них є лише злітно-посадковими смугами, у найкращому разі — для сільськогосподарської авіації. Насправді ж у нас лише 42 аеропорти, призначені для обслуговування великих потоків пасажирів і вантажів. Тільки 18 із них працюють активно за своїм профілем, інші майже не функціонують. Серед причин занепаду — зменшення пасажиропотоку та перевезення вантажів, основного джерела доходів аеропортів.
У державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Запоріжжя» з показниками також не все гаразд, хоча воно й посідає 7—8-е місце у всеукраїнському рейтингу із загального обсягу виконаних робіт. Так, за минулий рік його послугами скористалися лише 63,5 тис. чоловік. Крім того, була скасована частина вигідних рейсів.
Але сьогодні не це основний біль і причина можливого закриття запорізького аеропорту. Критичний стан злітно-посадкової смуги (ЗПС), убогі аеровокзал і світлосигнальне обладнання — основні чинники, які гальмують розвиток ДП. У разі реалізації проекту його реконструкції, яка мала розпочатися цього року й на яку держава планувала витратити 528 млн грн, усе могло виглядати по-іншому. Однак місто прибрали зі списку Євро-2012, що означало одне: грошей не буде. Уже готовий проект передбачає розширення перону для літаків, ремонт рулівних доріжок, заміну сигнального обладнання та радіотехніки засобів посадки, збільшення пропускної здатності з 10 до 17 літаків на годину, а також реконструкцію злітно-посадкової смуги. Хотіли побудувати ще й новий термінал, але вже за рахунок приватних грошей.
У порівнянні із провальним 2009 роком у нинішньому ситуація трохи змінилася. Уже в першому кварталі аеропорт надав послуги 10 тисячам пасажирів, що в рази більше торішніх результатів за той же період. Однак показник «відправлення й прибуття вантажу та багажу» зменшився майже вчетверо, що обумовлено об’єктивними причинами. Серед них зменшення кількості рейсів, що виконуються вантажними літаками з великою злітною вагою (Ан-124, Іл-76, Ан-22), а також скасування рейсів ВАТ «Мотор Січ» на Стамбул.
Злітно-посадкова смуга, побудована в 1955-му, знала тільки один капітальний ремонт із 10-річним запасом міцності в… 1982 році. Силами аеропорту проводиться вибірково-ямковий ремонт, та й то там, де стан полотна дуже зношений. Попри те, що вже давно завершено проектні роботи з реконструкції смуги зі штучним покриттям, а також заміни світлосигнального обладнання та радіонавігаційних засобів, все це лише перспектива, бо фінансування з державного бюджету поки не передбачено.
«Розморозити» смугу
— Стан злітно-посадкової смуги критичний, адже вже давно вичерпано ресурс міцності, — говорить генеральний директор ДП «Міжнародний аеропорт «Запоріжжя» Віктор Біскупський. — Не дуже давно нам подовжили сертифікацію, без якої ми не змогли б працювати. Питання стану ЗПС було одним із найнагальніших. Нам удалося переконати фахівців у її придатності, однак із тією лише умовою, що смугу реконструюємо. При цьому Державіаадміністрація проводитиме її перевірки, і якщо вважатимуть небезпечним подальше використання, то в нас відберуть сертифікат, а отже, ми будемо змушені просто закритися.
Для капітального ремонту смуги потрібно 150 млн грн, загалом же реконструкція аеродрому коштуватиме 528 млн. Однак держава навряд чи розщедриться навіть на першу суму. За словами Віктора Біскупського, усі давно знають ситуацію й обіцяли допомогти, однак терміни чітко так і не визначені. Тому рік із цієї точки зору виглядає песимістично. А час працює проти стану ЗПС та аеропорту — пережити чергову зиму буде дуже складно, якщо взагалі можливо. Торік технічному персоналу довелося застосовувати хімічні реагенти, щоб «розморозити» злітно-посадкову смугу.
Ще болючі точки — застаріле світлосигнальне обладнання (необхідно 30 млн грн для реконструкції) і побудований 1965 року аеровокзал. На використання освітлювальних систем у підприємства є сертифікат ще на один рік. Після цього перспективи спецтехніки більш ніж непевні.
Хоча запорізький аеропорт цілком належить державі (до речі, така форма власності збереглася лише в Борисполя, який вочевидь не потребує дотацій, і у львівського аеропорту, який потрапив у програму фінансування Євро-2012), однак починаючи з 1990 року він не одержав від свого власника ані копійки на розвиток.
Запоріжці прагнуть жити та заробляти самостійно, однак тут є безліч перешкод. Головна з них — поганий стан об’єкта в цілому. Тому основні клієнти — авіакомпанії — переводять свої рейси до інших міст. Люди просто не хочуть приземлятися на такій смузі й користуватися допотопним аеровокзалом.
— У тому ж Дніпропетровську близько 30 відсотків пасажирів — запоріжці, — говорить Віктор Біскупський. — Поки ми нічого із цим не можемо вдіяти. Усі мізерні зароблені гроші йдуть лише на те, щоб якось підтримати підприємство та сертифікуватися. В Одесі, Сімферополі, Харкові та Донецьку, де аеропорти належать міській або обласній громаді, справи значно краще. Там гроші надходять із місцевих бюджетів або від інвесторів, яких удалося знайти завдяки Євро-2012. У тому ж Харкові реконструкція на дуже серйозному рівні. Я в 2009 році там побував і не повірив, що за рік можна увести до ладу найсучасніший термінал, однак цей проект реалізований. Те ж можна зробити й у нас, але інвестори до нас не поспішають.
ЄВРОшанс
Хоча проект реконструкції ДП «Міжнародний аеропорт «Запоріжжя», запланований до чемпіонату Європи з футболу, не було втілено, запоріжці зможуть одержати невеликий «шматочок» від Євро. Так чи інакше, аеропорти, які прийматимуть найбільше гостей, не зможуть розмістити всі прибулі повітряні судна. А потужності запорізького аеропорту дозволяють прийняти на зберігання до 50 літаків.
