Садівники для науки

«Посів науковий зійде для слави народної», — оптимістично твердив Дмитро Менделєєв. У нинішніх умовах зростити молодий паросток наукової думки зовсім непросто. Проте саме таке завдання ставлять собі члени Дніпро­петровської обласної ради молодих учених (ОРМУ), яка цього року відзначить 10-літній ювілей.

— Ми пишаємось, що це єдина рада в країні, яка об’єднала молодих учених такого високого наукового рівня, — розповідає голова ОРМУ, доктор технічних наук, професор Сергій Власов. — Її головна мета — допомога науковому та професійному зростанню талановитої молоді регіону. У зв’язку з цим процитую з її ювілейного збірника: «Не випадково саме в нашій області у 2000 році була створена та успішно працює обласна рада молодих учених, яка об’єднує сьогодні більш ніж 2200 молодих учених, у тому числі 5 докторів і 603 кандидати наук віком до 35 років. Її місія — створювати наукову та професійну єдність заради гармонійного та безпечного розвитку людини, науки та світу».

— Звучить красиво. Але молоді вчені, як і раніше, масово їдуть на Захід…

— Українські ноу-хау та патенти «течуть» у більш благополучні країни — ФРН, Велику Британію, США. Наша спілка намагається по змозі поставити дамбу на шляху цього потоку. Але поки Оксфорда або Кембриджа в наших пенатах, на жаль, не передбачається. Хоча, приміром, в Англії ще років 40 тому пріоритетом було створення «industrial-trading estates» — промислово-наукових технопарків. Будувалися вони на державні позики, особливо в районах масового закриття старих вугільних шахт. Чому не скористатися цим досвідом?

Ми знову починаємо ніби заново, адже за часів УРСР досить ефективно й цілеспрямовано працювали міські ради молодих учених і студентів. Сьогодні ж ми пишаємося тим, що вперше в Україні вдалося створити діючу системну структуру ради молодих учених в усьо­­му регіоні.­ До речі, уже підготували конкретні пропозиції для ­створення «бази-системи інформаційних даних»­ про провідні наукові школи країни. Подивимося на цифри та «об’єктивки» — отже, підтримаємо моло­дих дослідників і відповідно зміцнимо фундамент інновацій­но­го розвитку країни. 

— Дмитро Табачник недавно заявив, що в Україні ВНЗ, коледжів, академій і ліцеїв набагато більше, ніж у всій Європі. У кожному райцентрі — свій університет, в області — як мінімум академія. А викладачів і академіків незрозумілих академій годувати треба, і якнайситніше. Як же дати «хліб насущний» молодим науковим талантам? Адже всі пам’ятають знаменитий афоризм: «Не годуватимеш свою армію — довго годуватимеш чужу!».

— У нашій країні вищу технічну освіту треба зробити доступнішою та якіснішою. І в той же час урятувати її від деградації та «псевдонауки». Але молодий учений (навіть за нинішньої інфляції) не повинен голодувати. Тому як можемо допомагаємо молодим талантам публікуватися (для підвищення «індексу цитування»), одержувати гранти й премії для реального впровадження розробок…     

Але скільки б учений не мав публікацій, монографій або посилань — молока й памперсів дітям на них не купиш. Нам багато допомагає місцева влада, яка думає про майбутнє україн­ської науки. Приміром, заступник начальника обласного управління освіти та науки обл­держадміністрації Антон Демура­ завжди сприяє нашій раді морально й матеріально. А раніше було набагато гірше. Платіжки на грошову підтримку нам постійно «губилися» у Держскарбниці, КРУ, облфінуправлінні. Грошей для допомоги новому поколінню вчених ми так і не дочекалися. Прикро…

І все-таки сьогодні вже є чим похвалитися. Наша ОРМУ — єдина в Україні відкрила та здійснила грантове змагання з підкріпленням справжніми грошима. У 2009-му ми виділили 13 грантів на загальну суму 150 тис. грн. Причому на технічні науково-дослідні роботи — по 15 тис. грн. Звичайно, цього замало, але хоч якась допомога в реалізації та впровадженні нових наукових ідей.

Крім того, уже два роки поспіль ми нагороджуємо 12 кращих молодих учених області солідними подарунками — найсучаснішими двоядерними ноут­буками «НР». Інших морально заохочуємо дипломами та «Кришталевими медалями». Паралельно проводимо щорічний конкурс серед міських рад молодих учених. Переможці одержують дуже гарну допомогу — мультимедійні проектори.

Скажу ще про одну ініціативу: уже другий рік наша ОРМУ (уперше в Україні) за активної участі інститутів Кривого Рогу, Дніпродзержинська, Жовтих ­Вод і підтримки ОДА проводить грантовий конкурс для молодих учених із вирішення науково-промислових проблем області. Конкурс проходить за чотирма основними науковими номінаціями: технічною (металургія, гірнича справа, хімія), економічною, гуманітарною та медичною.

І насамкінець додам: уже 7 років наша рада визначає й нагороджує кращих молодих дослідників Придніпров’я за інноваційні та впроваджені практичні наукові праці.

Від Пітера до Бранденбурга

За таку турботу відплатиться сторицею. Приміром, недавно делегація молодих учених із Національного гірничого університету (Дніпропетровськ) взяла участь у міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми надрокористування», яка відбулася в північній столиці Росії. Про взаємодію молодих українських учених із колегами із ближнього та далекого зарубіжжя розповідає заступник голови ОРМУ, асистент кафедри підземної розробки родовищ НДУ Олександр Сидельников.

— Олександре, наша молодь повернулася із Санкт-Петербурга, як кажуть, «на щиті», одержавши визнання й заслужені нагороди. Як проходила конференція?

 — У рік 110-ліття найстарішого ВНЗ Придніпров’я негідно представити наші наукові праці й реальні проекти було б просто некоректно. Почестей і нагород у нас вистачає: перше місце в секції «Екологія» посіла  Тетяна Перкова, асистент кафедри гідрогеології, а Юрій Бучавий (асистент кафедри екології)  здобув диплом 3-го ступеня. У секції «Геодезія, геомеханіка та підземне будівництво» дипломом першого ступеня відзначена робота голови БМУ НДУ­ Олексан­дра Сидельникова з дуже складної теми «Просторове моделювання ПДВ масивів гірських порід біля очисної виробки». 

— У конкурсах грантів дніпропетровської облдержадміністрації та міської ради молоді вчені Гірничого незмінно серед лідерів, поступаючись тільки аграріям і хімікам-технологам. Їхні розробки мають суто прикладний характер?

— У 2007—2009 роках у конкурсах грантів брали участь 30 наших молодих співробітників. Представлені ними розробки — конкретна інноватика для вирішення нагальних проблем регіону та міста. Приміром, ­робота кандидата геологічних наук, доцента кафедри загальної та структурної геології Сергія Шевченка називається «Система ресурсозбережних технологій видобутку, обробки та використання сучасних будматеріалів у Дніпропетровському регіоні». У її основі — розроблення та впровадження технологічного проекту з видобутку будівельного джеспіліту на горизонті 1125 м шахти ім. Леніна ВАТ «КЗРК». Цей же дослідник у 2008 році здобув Президентський грант для проведення науково-дослідної роботи ­«Реалізація потенціалу запасів коштовного й виробного каміння України на базі їхньої геолого-економічної оцінки».

Досить актуальний і проект ­Тетяни Ямнич «Розроблення програмного комплексу регіонального прогнозу впливу функціонування та закриття шахт Західного Донбасу на рівень еколого-економічних ризиків». У його рамках готуються рекомендації з мінімізації ризиків та витрат на відновлення земельних ресурсів для шахти «Павлоградська» ВО «Павлоградвугілля».

— Крім регіональних грантів, молоді вчені НГУ здобули й інші — як на рівні країни, так і в Європі…

— Зрозуміло, бо наша науково-викладацька школа для ГМК широко відома на теренах колишнього Союзу, у Європі та Азії.

Наведу лише один приклад. У 2007 році за підсумками міжнародного конкурсу НГУ виграв грант на створення й фінансування Науково-освітнього центру (НОЦ) із проблеми «Стійкість геотехнічних систем: процеси, явища, ризики». Термін його виконання розрахований на 3 роки. Фінансування забезпечується з таких джерел: Фонд із розвит­ку європейських досліджень США — $300 тисяч, МОН України — $150 тисяч, НГУ — $210 тисяч. Створення НОЦ дало можливість молодим ученим щорічно брати участь у 11 міжнародних конкурсах. Уже отримані й перші результати. Премії за науково-дослідні роботи (від 200 до 500 доларів на ­місяць) присуджені більш ніж 15 молодим ученим університету. 

— У Гірничому університеті добре розвинена система обміну студентами з Польщею, Росією, Німеччиною… У Дніпропетровську у свою чергу навчається багато студентів з Африки та Латинської Америки. На стажування ваша молодь теж їздить?

— Без повнокровного наукового обміну рух уперед неможливий — це аксіома. За останні три роки багато молодих наукових співробітників НГУ пройшли європейське стажування. Крім того, у 2007—2008 навчальному році наша ОРМУ провела першу міжнародну науково-практичну конференцію молодих учених, аспірантів та студентів «Перспективи освоєння підземного простору». Зараз от повернулися з другої… Наша молодь бере також активну участь у таких масштабних науково-інтернаціональних заходах, як «Міжнародний форум гірників», «Українсько-польський форум гірників», «Школа підземної розробки».

— А зміну собі готуєте?

— Звичайно. Ми (єдині в країні) близько 3 років тому створили школу молодих учених, куди запрошуємо кращих дослідників із ВНЗ та з найбільших підприємств. У нас уже відучилися молоді фахівці-виробничники ­із­ КБ «Південне», «Південмашу», ЗАТ «АгроСоюз», декількох гірничо­рудних компаній. Серед особливо показових курсів у нашій школі — тренінги з лідерських якостей у рамках навчально-наукової програми «Молодий учений — лідер науки».

Минулого року організували психодіагностичні дослідження для вхідного контролю в цій школі. На базі тестів відібрали 70 майбутніх слухачів. За результатами соціологічних досліджень розробляється система мотивації наукових кадрів і залучення молодих учених для реального впровадження суспільно значущих проектів.