«Зелений» лабіринт

Криза змусила підприємців повернутися обличчям до енерго­ефективних технологій. Вони вже готові відмовитися від класичних енергоресурсів на користь альтернативних.

Чи готова держава стимулювати й заохочувати ініціативу? «Зелений» тариф — закріплена законом підтримка альтернативної енергетики —  діє в Україні вже пів­року. Але через недосконалість законодавства не кожен виробник електроенергії може ним скористатися.

Правила гри

«Зелений» тариф установлений лише до 2030 року. Щороку в бажаючих одержати його буде усе менше преференцій, бо тарифний коефіцієнт для об’єктів електроенергетики, уведених у експлуатацію після 2014-го, 2019-го й 2024 років, зменшується на 10, 20 і 30% відповідно. Із 1 січня 2012 року він діятиме за умови, що частка сировини, матеріалів, робіт і послуг, використовуваних підприємством, яке виробляє «зелену» електроенергію, становитиме не менше 30%, а з 1 січня 2014-го — не менше 50%. Для сонячних електростанцій «тридцятивідсоткова» вимога  набере чинності вже з 1 січня 2011 року.

Щоб стати власником «зеленого» тарифу, треба одержати ліцензію НКРЕ, за винятком випадків, коли вироблена електроенергія використовуватиметься виключно для внутрішніх потреб. Але якщо потужності перевищують 10 МВт, ліцензія необхідна в будь-якому разі. А щоб продавати «зелену» енергію, компанії треба самотужки й власним коштом підключитися до загальної мережі.

Але навіть виконання всіх вимог не гарантує виробникові одержання «зеленого» тарифу.

Безвихідь на старті

За даними Національної комісії регулювання електроенергетики, «зеленим» тарифом уже скористалися 53 компанії. Більшість із них виробляють електроенергію на малих гідроелектро­станціях, п’ять використовують вітровий потенціал і тільки одна працює на біомасі.

Бажаючих мати цю преференцію досить багато. От тільки одержати право продавати електро­енергію за «зеленим» тарифом можуть не всі.

— Ухвалення минулого року «зеленого» тарифу сприйнято як істотний крок уперед у роз­витку альтернативної енергетики, — говорить директор науково-технічного центру «Біомаса» Георгій Гелетуха. — Експерти називали закон «революційним». Але в ньому від самого початку було декілька недоробок, які стали зараз для багатьох каменем спотикання. Одна з основних — вузьке визначення поняття «біомаса».

У законі під біомасою маються на увазі продукти, які цілком або частково складаються з речовин рослинного походження й можуть використовуватися як паливо з метою перетворення енергії. Таке визначення дуже обмежене, з нього випадають важливі види біомаси. Для порівняння, у Німеччині в законі про «зелений» тариф зазначено, що, крім іншого, до поновлюваних джерел енергії належить «енергія з біомаси, у тому числі біогазу, звального газу, біогазу зі стічних вод, а також органічної частини побутових і промислових відходів».

— Неточне трактування поняття «біомаса» призводить до того, що установки, які виробляють електроенергію з біогазу різного виду, можуть не одержати «зелений» тариф на продаж своєї продукції, — уважає Георгій Гелетуха. — Яскравий приклад — недавня відмова Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ) у видачі ліцензії на право продажу електроенергії за «зеленим» тарифом Українській молочній компанії. Проблема саме в тому, що їх біогазова установка працює на відходах тваринництва, які не вписуються у визначення, наведене в  законі.

Відмову НКРЕ підтверджує підприємство, біогазова станція якого й виробляє «зелену» енергію — компанія «Зорг Україна».  Її представники як генпідрядники готували й подавали в НКРЕ від імені Української молочної компанії всі необхідні документи.

Чому НКРЕ не видала тариф і які подальші кроки компанії, розповідає генеральний директор «Зорг України» Ярослав Бабкін.

— Ніякої чіткої аргументації від НКРЕ ми не одержали. На засіданні комісії навели приклад компанії, яка вже одержала «зелений» тариф — «Кировоград­олія». Там спалюють насіння соняшнику, виробляють пару, яку подають на парову турбіну, де, власне, і виробляється електроенергія. Тобто їхня формула: біо­маса — пара — електроенергія. Наша: біомаса — біогаз — електроенергія. Іншими словами, біогаз, як і пара, є носієм для передачі енергії від біо­маси до генератора.

Представники НКРЕ нічого не змогли на це відповісти, крім того, що вони відправляють закон у профільні міністерства для розшифрування терміна «біомаса». На наш погляд, це або цілковита некомпетентність, або бажання чиновників устромляти палиці в колеса успішним підприємствам.

— Що ви маєте намір зробити?

— Після виборів Президента керівництво НКРЕ змінилося. Ми повторно подали документи для одержання «зеленого» тарифу. Сподіваємося, що нове керівництво буде більш професійним і наш замовник одержить  «зелений» тариф.

Сумбурний порядок

Ще одним недоліком Закону «Про електроенергетику» експерти вважають те, що «зелений» тариф не поширюється на установки, які працюють і на альтернативних, і на традиційних джерелах енергії. Причому це прописано не в самому законі про «зелений» тариф, а в затвердженій торік постановою НКРЕ інструкції «Порядок установлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу для суб’єктів господарської діяльності».

У результаті установки, на яких здійснюється спільне спалювання біомаси й викопних палив, теж не можуть претендувати на одержання «зеленого» тарифу.

— Це може загальмувати поширення таких установок в Україні, що суперечить загальноєвропейським тенденціям, оскільки в країнах ЄС технології спільного спалювання активно розвиваються, — говорить Георгій Гелетуха. — У Нідерландах, приміром, у випадку використання установкою декількох видів палив «зелений» тариф установлюється тільки на частку біо­маси в їхньому загальному обсязі. При цьому види й обсяг використаної біомаси підтверджуються спеціальним документом (гарантія походження).

Непевною залишається й ситуація із правом виробників «зеленої» енергії продавати її безпосередньо споживачам, обминаючи оптовий енергоринок. Відповідно до закону,  електрична енергія, вироблена з альтернативних джерел, може бути реалізована за «зеленим» тарифом через прямий договір зі споживачем, якому уповноважений Кабміном орган видає документ установленої форми, який підтверджує купівлю енергії, виробленої з альтернативних джерел, і визначає «порядок використання цього документа». Що це за порядок і що він дає споживачеві — у законі не сказано…

Вихід із лабіринту

Із проблемами «зеленого» тарифу не з чуток знайомі й ті, на кого державою покладено завдання збільшення частини альтернативної енергетики в паливному балансі країни. У Національному агентстві України з питань ефективного використання енергетичних ресурсів твердять, що по відповідні роз’яснення до них уже зверталося багато компаній, серед них і  Українська молочна. Як вихід із ситуації фахівці відомства пропонують внести зміни в Закон України  «Про електро­енергетику».

— Відповідні пропозиції ми вже розробили, — говорить заступник директора департаменту нормативно-правового забезпечення НАЕР Олена Казловцева. — Законопроект узгоджується із зацікавленими міністерствами та відомствами. Зокрема, пропонується встановити коефіцієнт у розмірі 2,5 для електро­енергії, отриманої з біогазу, джерело якого — біо­маса рослинного й тваринного походження; газу, виробленого з органічних відходів (сміттєві полігони), і  біоетанолу.

Внесення змін у закон підтримують і практики. На думку Георгія Гелетухи, необхідно якнайшвидше привести вузьке трактування терміна «біомаса» у Законі «Про електроенергетику» у повну відповідність із визначенням, наведеним у Законі «Про альтернативні види палива». У іншому разі сектор електро­енергії з біомаси розвиватиметься значно повільніше, ніж це необхідно Україні.

— Проблему буде вирішено, якщо доопрацювати закон до його виразного тлумачення, — упевнений Ярослав Бабкін, — а також виключити фактор впливу чиновників на видачу «зеленого» тарифу. Розумніше зробити так, як у Німеччині: підприємство подає заяву,  затверджений пакет документів і автоматично (без будь-яких комісій, які в цьому випадку стають непотрібними) одержує «зелений» тариф.