Залізні перспективи

Підвищення цін на сировину та введення нових потужностей у світовому виробництві сталі ставлять українських металургів перед вибором: або втратити ринки, або впроваджувати нові технології.

За прогнозами фахівців державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза», українським коксохімікам цього року треба буде закупити «на стороні» близько 9 млн тонн коксівного вугілля. В іншому разі ніхто не зможе  гарантувати виконання виробничих планів металургів.

Почому кокс для ГМК?

Цього року металургійні підприємства України поставили собі за мету довести виробництво  чавуну до 27,8 млн т, сталі — до 32,1 млн тонн, прокату — до 30 млн тонн.  Коксохімічним підприємствам для виконання заявки металургів потрібно 27,5—28 млн т вугілля для коксування. Українські шахтарі обіцяють поставити коксохімікам протягом року 19 млн т вугілля відповідних марок.

— Це трохи більше, ніж у 2009 році, але все-таки менше за необхідне, — коментує ситуацію директор ДП «Укрпромзовніш­експертиза» Володимир Власюк. — Відповідно, ще близько 9 млн т вугілля треба імпортувати. Звідки? Приблизно 7 млн т зможе нам дати Росія, решту доведеться завозити з далекого зарубіжжя.

— Чому не з Росії?

— На це є кілька причин. Сьогодні російські постачальники значною мірою переорієнтовані на ринок Китаю. Тому всі інші споживачі російського вугілля відчують певні обмеження.

Узагалі на світовому ринку за минулий кризовий рік відбулися досить цікаві події, які не завжди й не всім були помітні, але вони вже визначили нові правила гри. На жаль, не зовсім сприятливі для деяких підприємств і ГМК України в цілому. Зокрема, уведення нових сталеплавильних потужностей у світі в 2007—2009 ро­ках і скорочення ринку сталі в кризу призвели до того, що зараз понад 500 млн т потужностей простоюють. Невисокий попит у цих умовах посилить конкуренцію на світовому ринку, що залишиться ринком покупця. У той же час зростання собівартості та низькі ціни на прокат обмежать можливості українських виробників і послаблять їхні позиції на експортних ринках.

— Що можна сказати про «само­почуття» світової економіки цього року?

— У цілому вона виходить із кризи швидше, ніж очікувалося. У тому числі швидше нарощуються темпи виробництва сталі. За підсумками січня обсяги виплавки сталі збільшилися на 26,4% у порівнянні з минулим роком. Якщо говорити про підсумки 2009 року, то, за даними Світової асоціації сталі, виробництво сирої сталі в загально­світовому масштабі становило 1 мільярд 218 мільйонів тонн, що на 8,4% нижче, ніж у 2008-му. У той же час споживання сталі у світі за рахунок витрати накопичених запасів знизилося лише на 4%. І в цьому величезна заслуга Китаю, який збільшив свою «порцію» на 90 млн тонн, перекривши «провали» інших країн.

— Наскільки знизилося споживання сталі в «провальних» державах?

— У світі (не враховуючи Китаю) зниження становило близько 16%. В Україні ще більше — до 33%. У цій ситуації «провальні» країни, які традиційно споживають багато сталі, піднімуться дуже незначно й не досягнуть на 2012 рік навіть рівня 2008-го. Для них об’єктивний приріст у споживанні сталі не перевищить 3—4% у порівнянні з 2009-м.

— Ураховуючи всі «за» і «проти», зможе металургія витягти світову  економіку чи разом із другою хвилею глобальної кризи сама опуститься вниз?

— Ми проаналізували стан економіки, зростання споживання сталі, іншої металопродукції у всіх країнах і дійшли висновку, що цього року виробництво сталі становитиме 1 млрд 360 млн тонн (приріст понад 140 млн тонн порівняно з минулим роком). Особливо зауважу, що це навіть більше, ніж у рекордному 2007-му. Наш прогноз виглядає набагато оптимістичніше на тлі даних інших аналітичних компаній, але я впевнений у цьому показнику. Наші розрахунки ґрунтуються на одному з фундаментальних визначальних чинників — стрімкому підвищенні попиту на сталь у Китаї, Індії та деяких інших державах.

Можу всіх заспокоїти: ні світова металургія, ні світова економіка в 2010 році не зазнають краху.

Чим обернуться світові процеси для українських металургів?  

На думку В.Власюка, для відповіді на це запитання треба розглянути декілька чинників (як зовнішніх, так і внутрішніх — суто українських), які впливають на стан галузі.

— Почнемо із сировинної бази, — пояснює експерт. — У 2010 році виробництво сталі у світі, за нашими прогнозами, зросте на 140 млн тонн. Це означає, що залізорудної сировини  (ЗРС) треба буде виробити більше приблизно на 270 млн тонн (у порівнянні з 2009 р.), коксівного вугілля — на 90 млн тонн, металобрухту — на 30—40 млн тонн. Тобто очікується зростання з усіх позицій. А це головний чинник, який уже викликав і викличе ще зростання цін на металургійну продукцію в усьому світі, у тому числі в Україні.

Збільшення світового попиту на сталь також призведе до підвищення попиту на залізорудну сировину. За прогнозами ДП «Укрпромзовнішекспертиза», без підвищення цін на ЗРС не обійдеться. Власне, це вже відбувається. Так, якщо в листопаді 2009 року ціни на залізну руду (63,5% Fe) на спотовому ринку Китаю становили 94-95$/т cfr, то до березня поточного року вони зросли на 50% — до 140—142$/т cfr. З огляду на те, що у світі поки спостерігаються обмеження з уведення в експлуатацію нових потужностей у цій підгалузі  (це  очікується не раніше 2011—2012 рр.), ми прогнозуємо зростання цін на ЗРС на 35—45%.

За основу при прогнозних розрахунках береться бразильська сировина. Торік її продавали за ціною 68 доларів за тонну, а цього року ціна може підвищитися до 92—98 доларів.  Українська сировина коштувала дешевше — приблизно 45 доларів (інгулецький концентрат), але цього року її ціна теж підвищиться.

Коксівне вугілля. Тут ситуація ще складніше. На ринку з’явилися нові гравці, нові імпортери. Той же Китай у 2007 ро­ці входив до числа реекспортерів. У 2008-му він уже ввіз для власних потреб 4 млн тонн вугілля, у 2009-му — 30 млн тонн, а в 2010 році ввезе 45—50 млн тонн. З огляду на те, що світовий ринок коксівного вугілля становить 200—220 млн тонн, неважко дійти висновку про солідність нового гравця, здатного взяти на себе до 50% цього обсягу. Разом із тим поява його на ринку — дуже серйозний чинник, який підвищує ціни на коксівне вугілля.

Другий новий і досить амбіційний гравець — Індія. Цього року її потреби в сталі становитимуть близько 57 млн т. Відповідно імпортована частина коксівного вугілля — на рівні 25 млн тонн. А на 2015 рік, за прогнозом індійської Асоціації виробників чавуну й сталі, Індія споживатиме вже 100 млн тонн сталі.  Отже, попит на імпортоване вугілля зросте з 25 до 50 млн тонн. Чи можливе при цьому зростання цін на коксівне вугілля? Однозначно так. Ми прогнозували зростання цін цього року на рівні 35—45%. Але у зв’язку з тим, що японці домовилися з австралійцями про зростання цін на вугілля на 55%, доведеться істотно підвищити планку середньосвітової ціни коксівного вугілля. На 31 грудня 2009 р. тонна базового  австралійського коксівного вугілля коштувала $128 за тонну, а з квітня 2010-го воно може коштувати вже $200 за тонну. Така ціна  попередньої домовленості між австралійськими постачальниками та японськими споживачами. У світовому масштабі це тільки «перша ластівка».

Металобрухт. Ціна на металевий брухт залежить від ціни на чавун і заготівку. Оскільки чавун підвищиться в ціні, бо зростають ціни на коксівне вугілля та ЗРС, підвищиться також ціна на брухт. Зимовий стрибок цін є сезонним фактором – узимку в Європі та США завжди заготовляють менше металобрухту, що приводить до певного дефіциту цього виду сировини.

Чого можна чекати навесні? Росія скоротить обсяги  реекспортного металобрухту більш ніж наполовину та звільнить нішу для інших гравців. Бо в неї після введення в експлуатацію нових електрометалургійних потужностей бракує сировини для власних потреб. Отже, у деяких країнах попит на металобрухт зросте, і це  спричинить чергове підвищення цін — у середньому з 160—170 до 250 доларів за тонну (приблизно на 45%). На українському ринку сьогодні дають 2450 гривень за тонну брухту — це досить висока ціна і начебто нема причин для її подальшого підвищення.

Таким чином, у світі зростання цін на основні види металургійної продукції обумовлене багатьма чинниками, серед яких напружений сировинний баланс відіграє зовсім не останню роль. Про цю напруженість «Укрпромзовнішекспертиза» попереджала ще до кризи, і сьогодні прогнози підтверджуються. Коли почалася криза, її фахівці говорили, що в найближчому майбутньому всьому світові доведеться працювати на ринку металу з урахуванням об’єктивного зростання металоспоживання в  Китаї, Індії та деяких інших країнах, де величезні території та величезна кількість населення. 2010 рік тільки почався, але вже добре видно, наскільки ці країни активізувалися.

Висновок: зростання цін на сировину неминуче. Відповідно зросте собівартість металопродукції. Якщо торік виробництво тонни сталі коштувало в середньому  $310—320, то в 2010-му цей показник зросте до $400-410.

Неоптимістичні прогнози

Цінові параметри на світовому ринку металу також багато в чому залежать від введення в експлуатацію нових потужностей. Цей чинник дуже важливий для української металургії. Але не тому, що в Україні готуються завтра-післязавтра відкрити або почати будувати нові заводи та фабрики. Про це поки мовчать навіть оптимісти. На жаль, процес відновлення ГМК та введення нових потужностей майже заморожений. Одиничні приклади хоч і радують, але не мають істотного впливу на стан галузі в цілому.

У світі, навпаки, незважаючи на кризові явища, уведення нових потужностей триває.  Якщо в 2008 році всі підприємства спроможні були забезпечити випуск 1 млрд 695 млн тонн  сталі, то до кінця 2009-го цей показник становив 1 млрд 785 млн тонн. Тільки в Китаї ввели потужності більш ніж на 100 млн тонн. За даними ДП «Укрпромзовнішекспертиза», у найближчі роки така тенденція збережеться. Наприклад, у 2010 р. очікується введення нових потужностей на 80 млн т продукції.

Наскільки це виправдано, якщо обсяги металоспоживання, за даними експертів, залишаться на рівні 1 млрд 360 млн тонн? Чи є сенс будувати нові заводи й цехи, якщо фактично близько 30% діючих потужностей вимушено простоюють, бо вироблена на них продукція не має ринку збуту? Але питання — будувати чи не будувати — має другорядне значення. Головне — для чого будувати й уводити нові потужності, із чим виходити на ринок металу. 

На думку директора ДП «Укрпромзовнішекспертиза» В. Власюка, багато підприємств сьогодні потрапили в лещата: знизу тисне висока собівартість, а зверху — фактор обмеження цін, що базується на твердій конкуренції. Усі прагнуть продати свою продукцію за більш низькою ціною, щоб залишитися конкурентоспроможними, а для цього необхідно знизити собівартість продукції. Безпрограшний варіант — упровадження нових економічних технологій.

Один із характерних прикладів. «Запоріжсталь» і ММК ім. Ілліча відправляють у  Туреччину до 2 млн тонн плоского прокату. До 2012 р. турки введуть у експлуатацію нові потужності на 9 млн тонн. У цьому обсязі частка плоского прокату становитиме 6,5 млн тонн. Чи буде сенс і далі імпортувати український прокат? Відповідь зрозуміла — сенсу немає. Більш того, Туреччина після введення нових потужностей перейде в розряд експортерів, і для України турецький ринок буде втрачено. Постає запитання: де розміщати продукцію?

— Уведення нових потужностей в інших країнах у період кризи має насторожити наших металургів і змусити їх заздалегідь вжити заходів із захисту своїх позицій, — уважає В.Власюк. — На жаль поки про це мало хто замислюється. Україна через свою сьогоднішню неквапливість може значною мірою втратити позиції серед основних виробників металопродукції.

Довідка «УТГ»

Спотовий ринок —  торгівля вже виробленим товаром, який перебуває в розпорядженні продавця.

CFR — Cost and  Freight (named port of destination). У перекладі з англійської — «вартість і фрахт до порту призначення». Термін застосовується тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Фактично означає, що продавець поставив товар, коли той перейшов через поручні судна в порту відвантаження.