Луганський скарб може розповісти про кіммерійців те, що пропустили у своїх описах давні греки
Дехто впевнений, що археологи займаються виключно розкопками, а основною метою їхньої роботи є видача на-гора чергової сенсації. Звичайно ж, це не так: зовсім інші завдання стоять перед археологією, та й давні міста піднімаються на поверхню землі не так уже й часто. Іноді вчені відтворюють історію із крупиць і порошинок. А от археологам Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля (ВНУ, Луганськ) цієї осені довелося провести справжнє детективне розслідування, результатом якого став унікальний кіммерійський скарб.
На перший погляд може здатися, що співробітникам археологічного центру «Спадщина» ВНУ ім. В. Даля просто щастить, а земля сама ділиться з ними своїми таємницями: майже щороку приносить приголомшливі відкриття, а археологічний музей університету регулярно поповнюється новими експонатами. Але завідувач кафедри історії держави й права професор Сергій Санжаровуважає, що річ не у везінні. Розкопки ведуться тільки влітку, а навесні й восени співробітники центру й студенти виїжджають у поле й займаються пішим пошуком невідомих об’єктів. Цього року пошук вивів на хиткий слід нового відкриття.
— Траплялося, студенти приносили нам уламки давніх посудин, знайдених у товариша на городі, а виїхавши на місце, ми знаходили там давнє поселення… — розповідає Сергій Санжаров. — Цієї осені під час однієї з поїздок ми одержали від місцевих жителів інформацію про те, що недалеко від Лисичанська, в одному зі зруйнованих курганів біля села Білогорівка, знайшли цілий комплект наконечників — бронзових, позеленілих від часу. Відомо було тільки те, що там було 15 предметів, і їхній приблизний опис…
На слідчу роботу пішло півтора місяця. З’ясувалося, що скарб був знайдений досить давно, тому речі встигли піти по руках — люди, які їх знайшли, мають право робити з ними що завгодно, тому щось було подаровано, щось перекуплено й перепродано, щось осіло в приватних колекціях.
Співробітники центру «Спадщина» встигли зустрітися й списатися з багатьма людьми, знайти сліди всіх речей зі скарбу, відтворити історію його знайдення. Під час орних робіт бульдозерист знайшов речі на краю кургану, а отже, це не поховання. Частина скарбу залишилася в його родичів, а от другу половину довелося пошукати, причому, за словами співробітників «Спадщини», іноді дійсно просто посміхалася удача. Кілька наконечників знайшли в Одесі.
Зараз скарб перебуває в музеї й вражає не тільки своєю стародавністю, а й доброю схоронністю. Але, за словами Сергія Санжарова, не це робить знахідку сенсаційною:
— Ця давня зброя датується початком ІХ століття до н.е., тобто, скарбу 3 тисячі років, належить він давнім кіммерійцям. Цей легендарний народ існував лише 200 років, але згадується в Гомера. Вони першими в Європі пристосували коня для їзди верхи… Давньогрецькі джерела залишили безліч описів політичного устрою кіммерійців і нічого — про їхній побут і культуру. Та і їх поховання на території нашої країни довго не вдавалося знайти, адже 200 років — це так мало… Зрозуміло, що безліч знахідок тільки чекають свого часу, тисячі курганів поки не розкриті. Та й речей у похованнях дуже мало. Ми, наприклад, за 15 років існування «Спадщини» знайшли тільки одну кіммерійську річ — посудину. А знайти їхню зброю археологам вдавалося у виняткових випадках: іноді в похованнях царів або воїнів знаходять кілька наконечників стріл, причому одного типу, а кинджали за всю історію розкопок знаходили 2 або 3 рази. Але ж якось змогли кіммерійці завоювати Північний Кавказ і Передню Азію! Цей скарб дає уявлення про всі типи їхньої зброї.
Давній скарб складається з 15 предметів. Найцікавіший бронзовий кинджал, відлитий із двостороннього шматка металу, на якому збереглися сліди ливарних швів. Цікаві два бронзових наконечники для списів, два — для дротиків і десять — для стріл різного типу. Так, наконечники із широкими лопатями призначалися для вбивства супротивника, а з вузькими лопатями й бічним виступом — для нанесення неглибоких ран і взяття ворога в полон. Усі речі не до кінця заточені й збереглися ідеально, що здивувало навіть Сергія Миколайовича:
— Усі знахідки часів кіммерійців, виявлені раніше, були в дуже поганому стані: бронза погано зберігається, адже наконечники використовуються багато разів. А тут таке враження, що речі були щойно виплавлені — і відразу ж їх сховали. Чому вони так добре збереглися? Просто були загорнені в тканину або хутро й не стикалися із землею. Нам залишалося тільки відреставрувати їх. Мідь за тисячі років позеленіла так, що довелося вимочувати кілька днів у розчині трилон-б, що розчиняє тільки солі, потім довго чистити…
За словами вчених, 3 тисячі років тому цей набір зброї мав дуже високу ціну, яку важко зіставити із сучасними реаліями. Але сьогодні скарб став просто безцінним. Ще про одну його особливість розповів директор Археологічного музею ВНУ ім. В. Даля Євген Черних:
— Усі речі схожі типологічно, усі вони не зовсім готові, у них однакові втулки, схожа сировина. Певне, усі вони з однієї ливарної чаші. Зараз перед нами постало завдання замалювати все, зробити звіт і відправити скарб у лабораторію, краще європейську, для більш детального вивчення. Метал навіть більш діагностичний, ніж давня посудина. Зараз треба його вивчити, з’ясувати, які в ньому є домішки. Сучасні технології дозволяють навіть дізнатися, звідки надійшла руда — із Кавказу, Уралу або, може, з Китаю.
