Експерт: Сталева передбачуваність ГМК — чому все ще не розвалилося й коли на це чекати?

Експерти прогнозують відновлення ринку металопрокату до грудня й рекорд виробництва сталі у світі за підсумками 2011 року.

У ГМК України колапс на найближчі 2—3 роки скасовується, попри хмари, що нависли над світовою економікою в цілому й українською зокрема

Відсутність сучасних потужностей і значна недозавантаженість старих заводів, стабільно обмежений сортамент експортної продукції та зниження впливу на східному, африканському, американському ринках, повільність у технічному переозброєнні, нестабільні ціни на сировину та енергоносії… У таких непростих умовах живе сьогодні основна галузь вітчизняної економіки.

Що чекає на металургів і гірників взимку й наступного року, який, на думку аналітиків і експертів, може виявитися не менш важким, ніж сумнозвісний 2008-й? Це питання «УТГ» адресувала директорові державного підприємства «Укрпромзовніш­експертиза» Володимирові­­­­­ Власюку.

Африка і Америка — гудбай?

— Володимире Степановичу, у 2011 році Україна помітно скоротила частку експорту металопродукції в тих країнах, які традиційно вважалися «нашими». Із чим це пов’язано?

— Металурги мають справу з надзвичайно жорсткою конкуренцією на зовнішніх ринках з декількох причин. Це і відсутність внутрішнього ринку, і застарілі виробничі потужності, і неширокий сортамент продукції. Хоча ще два роки тому ми на підставі інформації провідних аналітичних центрів світу обрахували наперед розвиток подій і не приховували свого бачення внутрішньої й зовнішньої картини від керівників і власників промислових підприємств, бізнес-структур, представників вищих органів державної влади.

За останні 2—3 роки побудовано чимало нових сучасних підприємств саме в тих країнах, куди ми раніше поставляли металопродукцію. Зокрема, значно наростила свій виробничий потенціал Туреччина. У 2005—2011 роках вона ввела додатково 8,2 мільйона тонн потужностей зі слябу, тобто з плоского прокату. Як результат, це привело до зниження на 2,7 мільйона тонн поставок плоского прокату з України в країни Європи, що не входять у ЄС (частку експорту знизили ПАТ «ММК ім. Ілліча» і ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»). У Африці й на Близькому Сході обсяги нашого експорту знизилися на 2,2 мільйона тонн. В Америці — переважно Латинській і Північній — на 1,8 мільйона тонн, у країнах СНД — на 0,9 мільйона.

Для експортно-орієнтова­ної країни, якою є Україна, це відчутний і досить болючий удар. Але навіть якщо в 2012—2013 роках зовнішні ринки піднімуться й це принесе нам якийсь успіх, пов’язаний зі стабілізацією або невеликим зростанням експорту металопродукції, ми однаково нічого не виграємо. Цей успіх буде тимчасовим, короткостроковим, бо час уже згаяно, абсолютна більшість підприємств не модернізується, внутрішній ринок не розвивається. Якщо сьогодні не зробити із усього, що відбувається, правильних висновків, падіння економіки в ГМК і в країні зі стану прогнозу перейде у фактичний.

— Що, на ваш погляд, може кардинально змінити ситуацію?

— Розвиток внутрішнього ринку. У структурі українських продажів частка внутрішнього ринку становить лише близько 20%, у той час як у світовій практиці співвідношення протилежне: на внутрішній ринок припадає 75% продажів, а на зовнішній — 25%.

Поки наш внутрішній ринок відновлюється абсолютно недостатніми темпами. Навіть попри те, що запущено проекти й програми з підготовки до Євро-2012, цього року приріст споживання прокату становитиме 1 мільйон 100 тисяч тонн (до минулого року); цей показник досягне позначки  8 мільйонів 600 тисяч тонн, що відповідає 2006 року. Максимум споживання припав на 2007-й — 11,2 мільйона тонн.

Структура споживання така: наш прокат переважно йде в будівельний сектор, а машинобудування орієнтується на імпортну продукцію, бо українські підприємства не виробляють той прокат, який потрібен машинобудівникам.

Думаю, помітно пожвавити внутрішній ринок метало­споживання могли б нові державні програми й замовлення на ті види продукції, яких конче потребують не тільки будіндустрія, а й комунальне господарство, машинобудування та інші галузі. У цілому для заміни зношеного металофонду необхідно приблизно 330 мільйонів тонн прокату, що виробляється в Україні.

— Ну а які позитивні моменти приніс 2011 рік?

— Експортні поставки в країни Європейського Союзу цього року збільшено на 1,8 мільйона тонн. Це пов’язано зі скасуванням обмежень на експорт металопрокату після вступу України у СОТ. Але треба розуміти, що йдеться про напівфабрикати, а не про високоякісний прокат. Узагалі, зауважимо, товарна структура українського експорту не відповідає світовій практиці. У нас близько половини продажів припадає на напівфабрикати, у той час як провідні виробники розвинених країн реалізують лише 15% напівфабрикатів.

Чи можна вважати приріст продажів у країнах ЄС як абсолютний успіх і розраховувати на їхнє подальше збільшення? Навряд чи. Європейці вміють захищати свої інтереси й завжди на зустрічах говорять нам про те, що як тільки українська присутність на ринку Європи почне дошкуляти їхнім виробникам, там знайдуть, яким чином приборкати наші апетити.­

— Приблизно із середи­ни вересня у світі спостерігається зниження­ цін на прокат, що також негативно позначається на економіках експортно-орієнтованих підприємств. Цінове падіння триватиме чи зупиниться?­

— Дійсно, ціни знизилися на 90—100 доларів за тонну як на довгий прокат, так і на плоский (зокрема на гарячокатаний рулон). Це пов’язано з погіршенням ситуації на фінансових ринках Європи та США наприкінці серпня — у вересні. Мається на увазі зниження кредитного рейтингу США, поглиб­лення боргової кризи в Європі, що привело до вповільнення темпів економічного піднесення у світі. Фінансові інститути, які кредитують економіку, відгукнулися на це вповільненням кредитування різних проектів у будівництві, машинобудуванні тощо, погіршенням міжбанківських кредитних відносин. Слідом за зниженням темпів кредитування миттєво скоротилося світове споживання сталі. На початку листопада падіння цін на прокат дещо призупинилося. Але ситуація у світових фінансах залишається дуже серйозною. Одна з головних причин — у світі дуже багато надлишкових доларів, які, насамперед, друкують США, покриваючи дефіцит свого бюджету. Ця маса грошей не відповідає наявній у світі кількості виробництва й виробничих потужностей. Тому ринки й лихоманить то в одній сфері, то в іншій.

Однак декілька чинників свідчать про те, що ціни, швидше за все, знову зростатимуть. Зміни ситуації ми очікуємо до кінця листопада.

— Поясніть, будь ласка, із чим це пов’язано?

— Чинників впливу декілька. Один із основних пов’язаний із тим, що зменшення цін призвело до зниження рентабельності підприємств. Не тільки в Україні, а в усьому світі. Це змусило компанії скоротити виробництво. Відповідно на ринках зменшилася пропозиція сталі, поменшали складські запаси — найістотніше в Євросоюзі й Південно-Східній Азії. Трейдери скористалися нагодою, вони сподівалися на подальше падіння цін і не поспішали робити пропозиції щодо закупівлі. Але світова економіка працює, сталь споживається! У четвертому кварталі, за попередніми даними, споживання сталі у світі залишиться на рівні третього кварталу. Навіть якщо станеться зниження обсягів, то  незначне.

Оскільки на складах сталеві запаси тануть, трейдери незабаром вийдуть на ринок із пропозиціями про закупівлю й поповнять портфель замовлень. Як тільки почнеться зростання замовлень, збільшуватимуться і ціни на прокат. Спочатку на ринку заготівки, бо там падіння почалося раніше. Потім почнуть зростати ціни на плоский прокат.

Але фактор високої конкуренції на металопродукцію на світових ринках не дозволить їм наступного року піднятися занадто високо. Такого зростання, як 2011 року (із 533 до 635 доларів за тонну прокату), не буде. Це вселяє оптимізм, бо щорічне підвищення на 50—100 доларів може привести до того, що через три роки ми матимемо знову 1000 доларів за тонну прокату й повторення загальної економічної кризи на зразок тієї, що була 2008 року.

— За підсумками року на що слід чекати — на падіння чи зростання виробництва?

— Попит на метал у країнах, що розвиваються, весь час зростає, тому 2011 року виробництво сирої сталі у світі збільшиться на 93 мільйона тонн у порівнянні з 2010-м і становитиме 1 мільярд 510 мільйонів тонн. Із цього обсягу 692 мільйона припадає на Китай, який наростить виробництво за рік на 65 мільйонів. Україна, як ми й розраховували, виходить на рівень виробництва в 34,9 мільйона тонн, хоча деякі агентства торік прогнозували вищий показник — 37 мільйонів. Але малий портфель замовлень, зниження ринків збуту не давали підстав для таких оптимістичних прогнозів. До речі, зараз ми досягли  лише рівня 2002—2003 років. Максимум спостерігався в докризовому 2007-му — 42,8 мільйона тонн сирої сталі. Подолати це відставання неможливо, якщо   належним чином не розвиватиметься, повторюю ще раз, внутрішній ринок.

— Чи зможе Україна оговтатись від кризи наступного року і як розвиватимуться економіки інших держав?

— 2012 року економічні показники провідних держав ЄС і США лише трохи перевищать докризові рівні. У країнах СНД темпи зростання економік будуть різними. Наприклад, якщо в Росії очікується підвищення ВВП на 4,5%, то в Україні цей показник так і не досягне рівня 2008 року, що є тривожним сигналом.

Обсяги світового ВВП в 2012-му зростуть на 4,1% у порівнянні з 2011 роком і будуть на 12,8% вище показника 2008-го. Збільшення обсягів промислового виробництва в цілому буде значнішим: +5,6% до 2011 року й +28% до 2008-го.

Таким чином, говорити про розвиток апокаліптичного сценарію для світової металургії немає підстав, а от українським металургам є над чим замислитися.

— Підсумуймо сказане. Яку програму дій зі стабілізації ситуації у віт­чизняному ГМК ви вважаєте найреальнішою?

— Перше, що треба зробити, — почати відновлення віт­чизняної інфраструктури, яка у вкрай зношеному стані. Тобто треба терміново займатися розвитком внутрішнього ринку металоспоживання. 330 мільйонів тонн, про які я говорив, — ось реальний портфель замовлень для українських металургів, на виконання якого потрібно 15 років. В умовах втрати зовнішніх ринків це допомогло б утримати металургію на плаву й не допустити її різкого падіння.

Другий пункт програми стабілізації ГМК пов’язаний із необхідністю технічного переозброєння підприємств. А третій — з організацією випуску тих видів прокату, які зможуть замістити імпортну продукцію. База для цього є, але треба її розвивати й розширювати власні можливості.