Північно-Кримський канал активно пересихає без ремонту і грошей

За останні 20 років мародери знищили понад 300 кіломет­рів зрошувальних систем Північно-Кримського каналу (ПКК). На відновлення штучної водної артерії півострова потрібно 676 млн грн.

Ламати — не зводити

Ушкоджено насамперед ­меліоративні мережі. Основне ж річище (понад 400 км), яке зв’язує Каховське водоймище й Керч, у задовільному стані. Активно «дерибанити» гордість радянського будівництва почали після передачі внутрішньогосподарської меліоративної мережі в комунальну власність. У результаті місцеві ради зволіли віддавати об’єкти третім особам, мотивуючи свої рішення відсутністю коштів на утримання систем. А особи ці поспішають нажитися на недалекоглядній політиці сільрад. «У підсумку 90% придатних труб просто викопується. Це жадібність на місцях і мародерство», — заявив 19 жовт­ня на засіданні парламентської комісії Криму з аграрних питань міністр агрополітики автономії Валерій Кравець.  При цьому звернення до міліції та прокуратури із проханням відреагувати на такі факти не дають результату. Із початку року прокуратура не порушила жодної справи за фактом знищення меліоративних систем, а місцева міліція надала інформацію тільки про сім випадків із мінімальними збитками.

Однак збитки від мародерства величезні: за два десятки років площі зрошуваних земель скоротилися в 2,5 раза, 360 км мереж демонтовано, із них законно, тобто на підставі рішень сільрад, — лише 50 км. «На папері» площа зрошуваних земель у Криму становить майже 400 тис. га. Але полив можливий тільки на 165 тис. га, на переважній же частині полів зрошувальні мережі — у жалюгідному стані.­

За підсумками засідання комісії її голова Микола Янакі запропонував запустити механізм відчуження меліоративних систем, щоб місцеві ради вже не могли розпоряджатися стратегічним ресурсом водного господарства. З іншого боку, канал урятує тільки своєчасне й повне його фінансування. Адже щорічно тільки на утримання ПКК у більш-менш нормальному стані треба близько 10 млн грн, а з держбюджету виділяють лише 300—400 тис. Зношено плити, переходи, повороти та інше обладнання. Виправити становище має державна 8-річна програма «Вода Криму», затверджена Кабміном України у вересні цього року. Частину її присвячено й Північно-Кримському каналу. Загалом на реалізацію планів із забезпечення якісною питною й поливною водою кримчани просять більше 6 млрд грн.  І, як обіцяють урядовці, фінансування почнеться вже 2012 року. Тільки тоді можна сподіватися, що річище життя не пересохне.

Крізь перешкоди

Щовесни місцеві селяни з нетерпінням чекають на пуск Північно-Кримського каналу, адже вода для сухих кримських степів — це основа економічного добробуту регіону. Уже до середини квітня магістральний канал довжиною 400 км цілком заповнюється до глибини десять мет­рів. Водотоннажність річища — 128 млн м3. Перші півшляху вода біжить самопливом. На 208-му кілометрі її перекачують на висоту дев’ять метрів. Ця операція відбувається в Джанкойському районі на першій помповій станції. Кажуть, що 1968 року, коли станцію тільки побудували, вона була найбільшою в ­Європі. Від першої помпової до другої, розташованої в Совєтському районі, вода теж біжить сама, а там її знову піднімають на висоту 26 метрів. До речі, вода накачується за допомогою величезних моторів, кожен з яких здатний переганяти 12,5 т води на секунду. Тільки на першій помповій станції працює шість таких електродвигунів.

Помпи теж стали великою проблемою для каналу: на заміну тільки однієї з них потрібно близько 500 тис. євро. Колись їх закуповували на спецзамовлення на найпотужніших заводах Союзу,­ які виробляли енергетичне­ обладнання. В Україні, на жаль, такі помпи не виробляють — це ексклюзивна продукція.

На джанкойській помповій станції дніпровську воду фільтрують — уперше на шляху з Херсонської області. Грубе очищення роблять за допомогою величезних сміттєзатримувальних ґрат. Транспортером сміття подається нагору, де відокремлюється вручну. Правда, іноді трапляються й дуже неприємні знахідки: мертві дикі кабани, корови, собаки й, на жаль, навіть люди.

На своєму маршруті канал долає кілька штучних і природних перешкод. Мало хто знає, що ПКК пролягає під одним із сіл. Під час його ­будівництва 1965 року довелося прорити дюкер довжиною 700 м під селом Фронтовим у Кіровському районі. А в місці перетинання каналу з річкою Салгір дюкер ще довший — 1800 м.

Довідка «УТГ»

В Україні побудовано лише 6 каналів: Сіверський Донець —Донбас, Дніпро —Донбас, Дніпро — Кривий Ріг, Дніпро—Інгулець, Північно-Кримський і Каховський магістральний канали. ПКК будували 10 років (1961—1971 рр.), його максимальна пропускна здатність — 300 м3/с. Крім сільгосппідприємств Криму, канал постачає водою Феодосію, Керч, Судак, селища Сімферопольського району, деякі райони Сімферополя, а також великі промислові підприємства півострова, наприклад «Кримський титан».