Автопробіг на майбутнє: від Києва до Івано-Франківська на одному літрі бензину

Ентузіасти Харківського національного автомобільно-дорожнього університету довели, що над створенням прогресивного та безпечного майбутнього можуть успішно працювати й українські студенти. У рамках кримського автопробігу «ХНАДУ-2011. Молодь за безпеку дорожнього руху!» вони презентували най­економічніший автомобіль країни.

«Літрбол»

Машина за назвою «ХАДІ-34» розроблена на базі Лабораторії швидкісних автомобілів при ХНАДУ. Рекорд­сменку України склали спеціально для участі в міжнародних змаганнях «Шелл Еко-марафон». Ці перегони — щось на кшталт Формули-1, і проводяться­ вони на гоночних треках, тільки завдання в них  зовсім інше. Відповідно до правил, треба проїхати якнайбільшу відстань, витративши при цьому якнайменше енергії. Причому двигуни можуть живитися від будь-якого джерела — звичайного бензину й дизельного палива або енергії сонця, водню, етанолу, біопалива та інших альтернатив дефіцитним вуглеводням.

На змаганнях 2011 року, що проходили в травні на знаменитому німецькому треку Eurospeedway Lautsitz, українська команда «ЛСА-ХАДІ-Honda» виступала в класі дослідних зразків і прототипів, у якому насамперед важливі енергоефективність і аеродинаміка машини.

Як виявилося, невгамовна фантазія студентів здатна зліпити із пластику найнесподіваніші форми. У другому, урбаністичному й не менш численному класі, змагаються міські концепти. Їхній зовнішній вигляд максимально наближений до того, що ми звикли бачити на міських дорогах: у них є фари, чотири колеса, педаль гальма та інші «вигоди».

У своєму класі з 149 команд-учасниць українці опинилися в третій десятці. Утім, засмучуватися нема чого: своїм результатом новачки здивували навіть організаторів еко-марафону. Адже в таких складних змаганнях, де багато найнеймовірніших правил і умов, недосвідчені команди, як правило, пасуть задніх. Крім того, харків’яни пишаються й тим фактом, що «ЛСА-ХАДІ-Honda» — єдина команда із СНД.

Що ж, власне, являє собою найекономічніша українська машина? Утім, машина у звичному розумінні — звання занадто нескромне, адже перед студентами було поставлено завдання сконструювати дорожній механізм, здатний рухатися в умовах найжорсткішої паливної «дієти». Тому основні ноу-хау студенти-автомобілісти застосували в аеродинамічних характеристиках «ХАДІ-34» і в  особливій подачі палива у двигун. Про останній вони воліють не говорити.

На придбання деталей машини витрачено близько $10 тис., але цю суму можна сміливо помножити на два або навіть на три, адже всі роботи зі складання виконано в лабораторії університету «безкоштовно». У результаті вийшло щось на зразок триколісного велосипеда з моторчиком.

Задля справедливості скажемо, що таке саме враження справляє і більша частина інших гоночних еко-машин. Вага «ХАДІ» лише 43 кг, а до змагань допускається пілот вагою не менше 50 кг, тому команда добирає водіїв скромної жокейської комплекції. Але навіть і такому мініатюрному еко-гонщику тісно в салоні, щодо рівня комфорту він, мабуть, може позаздрити й льотчикові винищувача. Тож прокотити подружку-студентку на такому карі не вийде — економія понад усе!

До речі, замість звичайного керма машина обладнана чимось на кшталт літакового штурвала, колеса велосипедні, а роль трансмісії виконує варіатор. Двигун надала Honda — це не що інше, як серійний мотор, аналогічний установлюваним на звичайних мотокосах. Заводиться він у кабіні з положення «лежачи» ручним кікстартером (по-народному — шморгалкою). Із габаритних розмірів вражає тільки триметрова довжина машини. Максимальна ж швидкість, доступна енергоефективній скнарі, не перевищує 60 км/год. Загалом, у боротьбі за екологію щезли всі автомобільні радощі.

А на гоночному треку автомобіль рухається із середньою швидкістю 30 км/год., причому ступінь економії залежить від продуманих дій водія, а також від особливого стилю водіння. Невже, з огляду на «крейсерську» швидкість авто, щоб подолати на одному літрі 570 км, нашому пілотові довелося б кружляти «автостадіоном» аж 20 годин?

Насправді перед заїздом організатори видають  команді літрову посудину із бензином, на якому машина робить 8 кіл. Це близько 25 км, які треба проїхати за 50 хв. 40 сек. При цьому  перевищення в часі навіть на пару секунд журі не схвалить. Після заїзду той бензин, що залишився, зважують і підраховують, скільки ще кілометрів у таких же умовах зміг би проїхати учасник. Також оцінюють пробіг із використанням інших видів енергії, порівнюючи витрачену енергію альтернативного палива із бензином.

На еко-марафоні наш «ХАДІ-34» відстоює честь країни вже другий рік, але наступного, швидше за все, піде на заслужений відпочинок. На зміну йому в Лабораторії швидкісних автомобілів хочуть створити електромобіль. Річ у тім, що 2011 року на еко-марафоні вперше створена окрема — електрична — категорія і, за розрахунками української команди, у неї більше шансів здобути перемогу.

Це здається неймовірним, але абсолютний рекорд дальності «Шелл Еко-мара­фону» становить 4896 км  на одному літрі палива! Його встановила команда французьких студентів на автомобілі на паливному елементі в травні 2010 року. За чутками, над цим болідом французи працювали аж п’ять років, витративши близько 1 млн євро. На результат працював мало не весь автопром Франції. На жаль, наші Кулібіни поки знаходять допомогу й розуміння тільки в іноземних  компаніях.

По дорозі в безпеку, або Шляхопроводи для їжачків

Уже четвертий рік харківські студенти вирушають у дорогу, щоб рекламувати безпеку руху і таким чином самим урятувати якнайбільше своїх однолітків. Адже, відповідно до світової статистики, опуб­лікованої Світовою організацією охорони здоров’я, дорожньо-транспортний травматизм — головна причина смерті серед молодих людей віком від 15 до 29 років.

«Ні від СНІДу, ні від якоїсь іншої важкої хвороби не вмирає стільки молоді, скільки від дорожніх аварій, — говорить керівник автопробігу «Молодь за безпеку дорожнього руху!» Тетяна Токміленко. — Але ніде не кричать про це. Ми дійшли висновку, що треба змінювати суспільну свідомість. Дійсно, серед дітей і молоді ДТП — це причина смерті номер один. Що таке водій до 25 років? Це організм, що росте, фізіологія якого ще не дозволяє бути добрим шофером. Та ж світова статистика свідчить: одну третину всіх ДТП зі смертельним результатом чинять водії у віці до 30 років».

У попередніх автопробігах харків’яни проїхалися Східною, Центральною і Південною Україною. Тепер настала черга Криму. Але й тут на майбутніх будівників автодоріг чекало розчарування. Якість дорожньої інфраструктури ненайкраща. Навіть на гірських трасах учасники автопробігу помічали на поворотах неогороджені ділянки, за якими провалля.

— Жили ми в готелі в Керчі, усе дуже пристойно, майже єврорівень, — розповідає Тетяна Токміленко. — Та як туди доїхати з Ялти? Це просто неможливо! Європеєць такими дорогами не поїде, бо це небезпечно. Адже ми звикли, нам страшно, а все одно їдемо. Приміром, візьмемо Хорватію, країну, яка за площею, населенням, за своєю природою цілком порівнянна із Кримом. На гірській дорозі по три смуги в обидва боки, зустрічні смуги відгороджені, тобто лобове зіткнення в принципі неможливе. Узбіччя теж закриті, тобто піти вбік і врізатися в дерево або злетіти з обриву не вийде. Ухили скрізь ­мінімальні, повороти з мінімальним кутом. У горах багато тунелів довжиною у 2 кілометри. Якщо дорога проходить повз населений пункт, то обов’язково встановлюють шумопоглинальні огорожі. Поля теж огороджені. Я спочатку подумала: невже тут весь час крадуть кукурудзу? Виявилося, ні, ніхто там нічого не краде, а дуже щільні огорожі поставили для їжачків, щоб, борони Боже, вони не вилізли на проїзну частину і їх не задавило. А як же їм переходити дорогу? Під шосе побудовані спеціальні тунелі-шляхопроводи для їжачків. Чесно кажучи, прикро стало за наш Крим, який теж може заробляти на автотуризмі непогані гроші.

Безпечне майбутнє українських доріг студенти створюють не тільки словами. Під час неформальної бесіди зі студентами Сімферопольського автомобільного технікуму учасники пробігу розповіли, як один зі студентів ХНАДУ придумав установлювати на мотоцикл бічні подушки безпеки. Під час аварії вони надуваються з того боку, на який падає двоколісний транспортний засіб. На думку автора, це один із найдієвіших способів убезпечити водіїв.

Довідка «УТГ»

«Шелл Еко-марафон» — масштабний навчальний проект-змагання, організований компанією «Шелл». Проект спрямований на пошук інноваційних енергоефективних рішень. Перегони, які щорічно збирають тисячі молодих ентузіастів і вчених із країн Європи, Азії та Америки, проводять із 1939 року.

До речі

Швеція — світовий зразок безпеки дорожнього руху. Максимальна швидкість у населених пунктах там становить лише 30 км/год. Ні, у цій країні не розраховують на енергоефективний транспорт на зразок українського «ХАДІ-34». Насправді, відповідно до досліджень, починаючи із цієї швидкості, шансів у пішохода вижити в аварії дуже мало.