Регулювати — не будувати

Із завидною стабільністю — приблизно раз на півроку — у нашій країні виникає сезонне загострення чуток про те, що мобільні телефони, не зареєстровані в базі IMEI Українського державного центру радіочастот, відключатимуть від мережі.

Дійсно, незважаючи на пасивний опір операторів зв’язку й неоднозначність норм чинного законодавства, УДЦР активно лобіює цю ідею. Успіх УДЦР (а яким би малоймовірним він не здавався, у нашій державі можливо все) означає, що всі апарати, крім офіційно імпортованих в Україну, стануть непотрібними шматками пластику.

Здавалося б, що поганого в боротьбі з контрабандою? Нічого, якби не кілька нюансів. Не цілком зрозуміло, чому за можливі правопорушення, здійснені постачальниками товару, має відповідати покупець, і взагалі­ чого це він має з’ясовувати, як саме був завезений на територію України той або інший апарат? По-друге, що робити з тими, хто придбав телефон за кордоном (та хоча б у сусідній Росії)?

Звичайно, УДЦР пропонує внести такі термінали у свою базу після офіційного листа із доданими до нього документами й митними деклараціями, але наскільки адекватною платою за право користуватися власним телефоном можна вважати місяць паперової метушні? При цьому зараз заявки в УДЦР розглядаються тижнями, а що буде, коли телефони почнуть дійсно масово відключати, важко навіть уявити. Та ж історія з подарованими або придбаними в іноземних інтернет-магазинах (або на аукціонах) телефонами. Особ­ливо цікаво, які, з погляду УДЦР, документи можна пред’явити в тому випадку, якщо бувший у вжитку апарат (офіційно!) придбаний у фізичної особи (на тому ж eBay, наприклад)?

Тим часом, як неодноразово заявляли представники УДЦР, технічно для проведення відключень уже все готово. Справа за малим — за поправками в закон про телекомунікації. А закони в нас ухвалюють швидко.