Кінець чи тимчасовий відступ?

Хоча нині в Європі атомна енергетика потрапила в немилість, ця галузь незабаром має відновити позиції, що похитнулися.

2011 рік може стати «чорним» для ядерної енергетики. Звичайно, головною подією в галузі й головним ударом по «мирному атому» стала трагедія в Японії: землетрус і цунамі спровокували найважчу техногенну проблему ХХІ століття — аварію на атомній станції «Фукусіма-1». Наслідком катастрофи, як і 25 років тому в Україні, стало зараження ґрунту й води ­радіоактивними ізотопами (період розпаду деяких із них — понад 30 років), а також масова евакуація населення. Світ накрила й інша хмара — різні політичні фобії, пов’язані з ядерною енергетикою.

Аварія на «Фукусімі-1» завдала серйозного удару всій галузі — упали спотові ціни на природний уран і різко знизилися котирування акцій уранодобувних компаній. Підвищення вартості будівництва нових АЕС становитиме 20—30%. У Японії уряд зобов’язав власника постраждалої АЕС — компанію TEPCO — виплатити компенсацію переселенцям, ­чисельність яких приблизно 80000.

За прогнозами  Bank of America — Merrill Lynch, загальна сума компенсаційних виплат може у випадку найгіршого варіанта розвитку подій перевищити $130 млрд.

Аварія стала каталізатором серйозної антиядерної кампанії, насамперед у країнах ЄС — одному із найбільш просунутих в атомній енергетиці регіонів. Атомні електростанції експлуатуються в 12 країнах Євросоюзу та нейтральній Швейцарії. У цілому  на них працюють 143 реактори. «Мирний атом» уже давно став не просто питанням економічним та екологічним, а й політичним. Особливо наочною ця тенденція є в Німеччині.

Ще коли канцлером був Герхард Шрьодер, німецькі законодавці ухвалили рішення про поетапну відмову від ядерної енергетики до 2020 року. Подовження цього строку на 12 років для 17 німецьких АЕС далося правлячій коаліції на превелику силу. Однак події в Японії поставили ситуацію з ніг на голову — суспільна думка­ різко перейшла на антиатомний бік. Більшість німців незадоволені подовженням терміну служби АЕС. 70% бояться, щоб така аварія не трапилася й у Німеччині.

Не дивно, що на земельних виборах у ФРН перемогли партії, які виступали проти використання ядерної енергетики. Кабінет Ангели Меркель увів тримісячний мораторій на закон про подовження виходу з атомної енергетики, одночасно вирішили негайно припинити роботу восьми АЕС, які діють уже більше трьох десятиліть.

Особливо треба відзначити, що рішення про відмову від атомної енергетики ухвалили незважаючи на те, що німецькі АЕС забезпечували 23% національного споживання енергії. Правда, німці не були б німцями, якби не з’ясували наперед, як і чим вони компенсують ці втрати. За планами уряду Німеччини, до 2020 року — дати закриття всіх АЕС на території країни — поновлювані джерела енергії (гідроелектростанції, сонячні й вітрові установки, а також станції, які працюють на біогазі) мають генерувати щонайменше 35% електрики у ФРН. Уже сьогодні вітер забезпечує приблизно 9% від усього енергоспоживання Німеччини, а сонце — близько 2%.

Нервозність у атомному питанні посилили позаштатні ситуації і на інших атомних станціях. Наприклад, коли в Японії відбувся черговий землетрус, магнітуда якого становила більше семи балів, загорілася АЕС «Онагава». Хоча пожежу швидко загасили й системи охолодження відновили, витік радіації стався і на цій станції. А вже у вересні на французькому ядерному об’єкті «Маркуль» прогримів вибух.

Приклад Німеччини виявився заразливим: панічним настроям піддалися і їхні європейські сусіди. «Поза грою» атомну енергетику вирішили оголосити Італія, яка раніше планувала побудувати 13 АЕС; Швейцарія, у якої два з п’яти реакторів — «фукусімського» типу; Австрія й Таїланд, який тільки збирався будувати АЕС. Ще три країни заявили про припинення розвитку атомної енергетики — Японія, Сінгапур і Бразилія.

Звичайно, ці рішення супроводжувалися гучними дискусіями, особливою увагою ЗМІ, і тому в не обізнаного із проблемою могло скластися враження, що відмова від атомної енергетики набула масштабного й необоротного характеру. Однак це не так. Більш того, за уважного розгляду ситуація виглядає досить оптимістично для атомної енергетики.

Розвиток і безпека

Сьогодні ядерна енергетика покриває 14% вироблення електроенергії в усьому світі, а сонячна й вітрова — лише 2,5% і менше 1% відповідно. Тільки ці показники говорять про неможливість у найближчому майбутньому замінити «мирний атом» поновлюваними джерелами енергії. Однак і це не все. Річ у тім, що такі цифри досить приблизні й не дають загального уявлення про роль атомної енергетики в сучасній глобальній економіці.

Якщо «спуститися» на рівень окремих країн, то ситуація стане зовсім прозорою й зрозумілою. У Франції діють 19 великих АЕС із 58 реакторами. Вони виробляють 80% електроенергії країни, частина якої йде на експорт. В атомну галузь входять ще 1100 підприємств. У цілому вона дає близько 2% ВВП, забезпечуючи роботою 194 тис. французів. Чи може в Парижі виникнути питання про відмову від ядерної енергетики? Звичайно ж, ні! Більш того, рішення Берліна порушує «Пакт конкуренто­спроможності», який ним же просувається й передбачає узгодження економічної політики країн єврозони.

Досить різко відреагували на дії Німеччини в Лондоні. Британський міністр енергетики Кріс Хьюн заявив у парламенті, що деякі європейські країни, очолювані ФРН, ухвалили «невиважені рішення» з питань, які потребують наукової перевірки «на основі реальності й фактів, а не припущень». У Великій Британії мають намір і далі розширювати свою ядерну галузь. Так, ще рік тому в країні ухвалили рішення про будівництво ще восьми реакторів на додачу до дев’ятнадцяти наявних.

І інші країни Європи не поспішають ухвалювати такі «невиважені рішення». Польща, що планує розвивати видобуток сланцевого газу й має непогані запаси вугілля, 2016 року почне будівництво АЕС у Зарновіце. У Швеції десяток АЕС покриває від 40 до 50% потреби країни в електриці, тому не дивно, що ще торік уряд цієї країни скасував рішення про вихід з атомної енергетики. Як відзначають ЗМІ, Бельгія продовжить роботу частини своїх семи реакторів, що дають половину електрики. Будівництво нових блоків або вдосконалення наявних не мають наміру припиняти у Фінляндії, Чехії, Угорщині, Словаччині, Румунії, Болгарії. А Мадрид, який раніше (за прикладом Берліна) теж вирішив зупинити свої АЕС до 2024 року, відклав обговорення цієї проблеми до 2015 року.

Такі рішення недивні хоча б тому, що економічна ситуація в зоні євро досить нестабільна: боргова криза може зруйнувати хитку рівновагу. А підвищення цін на газ для багатьох країн робить розвиток атомної енергетики фактично безальтернативним.

У принципі, такий тренд характерний для всього світу: більшість країн і не думають відмовлятися від «мирного атома». Так, 39 країн (які або вже мають АЕС, або тільки планують їх побудувати) не збираються говорити «до побачення» ядерній галузі. Навіть Японія, зазнавши найжорстокішої енергетичної кризи після зупинення більшої частини АЕС, увалила рішення не відмовлятися від ядерної енергетики. Після тимчасового зупинення 54 реакторів на японських станціях буде модернізований їхній захист. Також планують побудувати протицунамну стіну на АЕС «Хамаока», поруч із заводами «Тойоти». Більш того, якщо навіть нафтовидобувні країни активно працюють над будівництвом своїх АЕС, то говорити про кінець «атомної» ери, м’яко кажучи, передчасно.

Хоча внести істотні корективи в роботу атомних електростанцій доведеться, насамперед у питаннях їхньої безпеки. І для цього необхідно ретельно проаналізувати уроки попередніх аварій і катастроф. Утішно, що така «робота над помилками» почалася в глобальному масштабі — світ буквально накрила хвиля всіляких перевірок АЕС для тестування їхньої безпеки. Причому уроки «Фукусіми-1» буде враховано найперше.

Так, аварія відразу на декількох реакторах японської АЕС була спричинена відмовою систем як нормального, так і аварійного охолодження. Помпи, що залишилися без штатного й резервного електропостачання (через землетрус і цунамі), припинили подачу води, що призвело до нагромадження пари, а потім водню, вибуху останнього й далі — займання паливних складань у активній зоні реакторів. Тому гарантованому резервному охолодженню реакторів приділять тепер особливу увагу.

Не залишилася осторонь від процесів посилення вимог до безпеки атомних електростанцій і Україна. У липні цього року в присутності єврокомісара з енергетики Гюнтера Г.Еттінгера представники з Вірменії, Хорватії, Росії, Швейцарії,­ Туреччини, Білорусі та України підписали декларацію, відповідно до якої вони зобов’язуються протестувати власні АЕС за допомогою процедур, розроблених Євро­­союзом. У рамках проведення стрес-тестів приділять особливу увагу технічній готовності АЕС протистояти природним катаклізмам — землетрусам і повеням. Ну а наші сусіди-росіяни не збираються на цьому зупинятися й мають намір для більшої стійкості станцій до катастроф придбати додаткове автономне обладнання, що забезпечує поставку води та електро­енергії.

Російські експерти пропонують ще один крок до посилення безпеки ядерної галузі: поряд з інтенсифікацією­ обміну досвідом експлуатації АЕС значно посилити роль МАГАТЕ, передавши їй не тільки рекомендаційні, а й керівні функції. Відомо, що в складі цієї міжнародної структури є група аналізу експлуатаційної безпеки — Operational Safety Review Team (OSART). Саме цей підрозділ займається питаннями експлуатаційної безпеки АЕС. Її експерти мають право інспектувати АЕС різних країн і давати їм рекомендації щодо стану станцій і перспектив їхньої експлуатації.

На жаль, такі пропозиції мають виключно рекомендаційний характер. А дарма, адже відомо, що японські компанії, які керують роботою атомних станцій, теж одержували відповідні пропозиції щодо посилення безпеки ядерних об’єктів Японії, але дружно їх проігнорували. Можливо, якби рекомендації OSART були обов’язковими для виконання, трагедії «Фукусіми-1» удалося б уникнути.

Отже, можна зробити два принципових висновки. По-перше, атомній енергетиці не загрожує зупинення. Навпаки — за нею майбутнє. По-друге, на ядерну галузь чекає істотна модернізація для значного посилення її надійності й, відповідно, безпеки. До речі, трагедія на «Фукусімі-1» дала новий імпульс до розвитку і альтернативної енергетики. А це означає, що майбутнє визначатиметься здоровою конкуренцією та прогресом, а не панікою та політичною доцільністю. Очевидно, що в такому випадку виграють усі.