Континентальна лихоманка

Фінансові негаразди в Євросоюзі дозволяють його членам перезавантажити свої відносини й знайти нові шляхи розвитку.

Кінець літа для єдиної європейської валюти був досить нервовим. По-перше, світові фондові біржі лихоманило весь серпень після американських ігор навколо державного боргу, що вже становить понад $14 трлн. Не дивно, що рейтингове агентство Standard & Poor’s знизило кредитний рейтинг США на один рівень. По-друге, немов змовившись, досить обізнані­ люди у світі фінансів виступили з апокаліптични­ми прогнозами про майбутнє єдиної європейської валюти.

Колишній голова Федеральної резервної системи (ФРС) Алан Грінспен заявив про неминучий крах євро. Реакція ринків не забарилася: євро опустився нижче позначки 1,44 долара США.

Свій оберемок дров у багаття загальної паніки підкинув і колишній голова Єврокомісії Жак Делор. Один із засновників загального європейського ринку в італійському виданні La Repubblica спрогнозував можливий крах євро. Колишній голова Європейської комісії покладає колективну відповідальність на членів єврозони за нинішню катастрофічну ситуацію в економіці.

Такі емоційні прогнози дають право поставити пряме запитання: чи мають вони підстави й чи доречне вживання таких сильних визначень, як крах або катастрофа?­

Слабкі ланки єдиної Європи

За лихою іронією англійської мови, найбільші невдахи євроекономіки, які великою мірою потерпіли від економічного спаду, — Португалія, Ірландія, Греція та Іспанія, дістали образливу й досить несправедливу назву — PIGS (свині). Цей акронім, складений із перших літер названих вище країн, і досить широке його вживання в експертній спільноті й ЗМІ, як ніщо інше рельєфно демонструє напруженість у ЄС.

А нервувати дійсно є  через що: європейська боргова криза вже фактично не контрольована. І її головними «локомотивами» були й залишаються країни PIGS, у яких незабаром може з’явитися новий лідер — Італія.

Першою за списком і тривалістю кризи залишається Греція. На сьогодні борги країни, де «усе є», становлять близько 142% від ВВП країни. 2010 року ЄС разом із МВФ виділяли Афінам 110 млрд євро терміном на 3 роки. Однак, як і прогнозували експерти, цих фінансів для подолання кризи вочевидь недостатньо. Тому й було ухвалено новий план порятунку Греції, ухвалений країнами єврозони: 109 млрд євро надасть­ ЄС, 12 млрд буде отримано  після продажу грецьких облігацій, 40 млрд євро обіцяють приватні інвестори.  Однак уже зараз чути го­лоси,­ які попереджають про те,­ що вжиті заходи здатні дати тільки короткостроковий ефект. І вже невдовзі на країну може чекати вибірковий дефолт.

Цей сумний висновок підтверджується також об’єктивними економічними показниками: ситуація на ринку кредитно-дефолтних свопів свідчить про те, що ймовірність дефолту Греції нині становить 91%. Ситуація погіршується тим, що внутрішнє споживання зафіксоване на низькому рівні через проведену урядом політику жорсткої економії, а експорт не зростає через малий попит на грецькі товари.

Проблеми Греції миттєво позначилися на Кіпрі. І це не дивно: кіпрські фінансові структури тримають грецькі облігації на суму 14 млрд євро, а також облігації грецьких банків — 5 млрд євро. Під час обміну цих паперів Кіпр утратить чималі кошти.

Лихо не приходить саме: 11 липня прогриміли вибухи на військово-морській базі, які зруйнували найбільшу в країні електростанцію й забрали життя 13 чоловік. На думку експертів, НП принесла країні відчутні фінансові збитки — 2 млрд євро (за видаткової частини державного бюджету острова лише  8 млрд євро).

Можна сказати, що сьогодні в Європі дуже не щастить саме острівним державам. Першою ластівкою серйозних проблем, що чекають на Старий Світ, стала Ісландія. Хоча ця країна тільки веде переговори про вступ у ЄС, вона повністю інтегрована в економіку союзу.­

В іншої острівної країни — Ірландії — проблеми виникли восени 2010-го. У розпал кризи Дублін всіма силами заходився рятувати найбільший банк країни Anglo Irish Bank, витративши на цю «добру справу» майже 35 млрд євро й ставши перед найжорстокішою бюджетною кризою. Країна досить довго «опиралася» допомозі з боку ЄС у розмірі 85 млрд євро, яку було надано мало не силоміць.

Слідом за островами настала черга Піренейського­ півострова. Слово «дефолт»­ вимовляли і в Португалії.­ Ліссабон три місяці категорично заперечував наявність якихось проблем у економіці країни, а потім був змушений офіційно подати сигнал SOS: розмір боргу Португалії досяг 93% від ВВП. Євросоюз не залишив Португалію в біді, виділивши їй близько 80 млрд євро в обмін на обіцянку збільшити податкове навантаження й знизити дефіцит бюджету. Однак Португалія не справляється з виконанням цих зобов’язань і може вдруге звернутися по допомогу.

На відміну від своїх сусідів, економічна ситуація в Іспанії не є такою жахливою. Але зараз там найвищий рівень безробіття серед країн Євросоюзу — 20,9% за середньої оцінки 9,9% у ЄС. Серйозних фінансових проблем зазнає  також  банківська система. Правда, є надія, що Мадрид зможе впоратися зі своїми негараздами самотужки.

Відкладений апокаліпсис

За всього драматизму ситуації в країнах PIGS є один найважливіший психологічний аспект: ні в кого з експертів нема сумніву в тому, що ЄС може самотужки ­подолати цю проблему. Але кризовий сценарій негайно ж перетворюється на сценарій фінансового апокаліпсиса, коли йдеться про інший півострів — Апеннінський.

Річ у тім, що член G7 і третя країна ЄС — Італія — може піти слідами Греції. Сьогодні борг країни — 120% від ВВП, до 2017 року він може зрости до 150%. Тільки цього року Італія має погасити облігації на 175 млрд євро.

Не додає оптимізму й те, що лідери єврозони поки не зуміли розв’язати дедалі серйозніші боргові проблеми Греції. Буквально на початку осені місія МВФ, ­Європейського центрального банку (ЄЦБ) і Євросоюзу безрезультатно покинула Афіни. За даними The Wall Street Journal, у сторін виникли суперечності щодо того, яким чином можна розв’язати проблеми, що постали через нове збільшення «діри» у грецькому бюджеті. Головна небезпека полягає в тому, що з огляду на всі інші проблеми дефолт Греції викличе ланцюгову реакцію в єврозоні.

Якщо Італія втратить доступ на ринки капіталу, то решті Європи буде надзвичайно важко знайти кошти, щоб забезпечити країну ліквідністю. Тоді лише Європейський центробанк зможе прийти на допомогу, задіявши друкарський верстат. Якщо цього буде недостатньо, під загрозою опиниться вся єврозона. Якщо реалізується катастрофічний сценарій, то Італія потягне за собою Францію, а потім і всю Європу.

Очевидно, що сьогодні в Європі всерйоз розглядається можливість порятунку єдиної валюти за допомогою друкарського верстата. І цього разу політичної волі й жорсткості вистачить для такого заходу, з огляду на те, що його прихильником є Ангела Меркель.

Через серйозний внутрішній опір курсу федерального канцлера Німеччини був відкладений запланований на 7 і 8 вересня її візит у Росію. Річ у тім, що коли затверджувалася дата російської поїздки, ще не було відомо, що на 8 вересня в бундестазі призначать перше читання закону про збільшення Європейського фінансово-стабілізаційного фонду (ЄФСФ) до 440 млрд євро й надання йому додаткових повноважень. Цього вимагає реалізація рішень липневого надзвичайного саміту ЄС. Відповідно до них на Німеччину буде покладено левову частку гарантій фонду (більше 147 млрд євро).

За день раніше з того ж питання очікувалося рішення Конституційного суду, який у результаті відхилив декілька позовів і таким чином підтримав курс, проведений урядом федерального канцлера Ангели Меркель, на участь країни в програмах допомоги периферійним державам єврозони. Однак суд схвалив політику уряду «з великими застереженнями». Так, він ухвалив: повноваження парламенту в розв’язанні питання участі­ країни в програмах допомоги згодом мають бути розширені. Насправді це означає, що відтепер уряду ­Меркель доведеться звертатися по схвалення ініціативи про надання допомоги проблемним країнам зони євро в бюджетний комітет парламенту. Голосування ж бундестагу й бундесрату із законопроекту має відбутися наприкінці вересня.

А поки Болгарія відклала переговори про введення євро, доки не стане зрозумілою ситуація з борговою кризою в єврозоні. Напевно, цей крок найяскравіше ілюструє проблеми європейської економіки. Очевидно, що сьогодні ЄС зазнає мало не найдраматичнішого часу з моменту свого утворення, оскільки йдеться про його існування.

Небезпека та можливості

Здавалося б, така похмура картина не дає підстав для оптимізму. Однак це не зовсім так. Згадаємо, що майже 50 років тому Джон Кеннеді використав у своїй промові фразу «У китайській слово «криза» складається із двох символів, один означає небезпеку, другий — можливість». Хіба цей підхід не можна застосувати до ситуації в єврозоні?

Уже давно говориться про те, що ЄС опинився в глухому куті. Бюрократія, відсутність єдності (що показала криза) і механізмів оперативного та ефективного реагування на форс-мажорні обставини піддавали сумніву перспективність об’єднання саме в наявному форматі.

Можливо, саме кризовий струс допоможе подолати європейський застій. Наприклад, під час зустрічі Ангели Меркель та Ніколя Саркозі в Парижі вирішили створити «економічний уряд» зони євро. Передбачається, що цей орган призначатиметься строком на 2,5 року, а його члени — глави держав і урядів єврозони — збиратимуться­ двічі на рік на саміти, рішення яких обов’язкові для всіх учасників. Стати першим главою євроуряду запропонували голові Євроради Херману ван Ромпею. Крім цього, лідери двох найбільших європейських країн пропонують увести в Євросоюзі спеціальний загальний податок на фінансові операції. Фактично йдеться про створення в єврозоні фіскального союзу, що означає відмову країн-членів від суверенітету в галузі бюджетної політики.

У свою чергу Фінляндія­ запропонувала європейським країнам заснувати в Люксембурзі спеціальну холдингову компанію, щоб передати їй грецькі державні активи, які будуть заставою із нових кредитів для Афін. Влада Греції пообіцяла продати держактиви на 50 млрд євро до 2015 року, щоб відповідати умовам кредитної програми ЄС та МВФ. На продаж виставлять аеропорт Афін, два порти, головну телефонну компанію країни, платні дороги й декілька інших активів.­­

Однак найрадикальніший спосіб подолання європейських проблем запропонував екс-канцлер ФРН Герхард Шрьодер. Він уважає, що Євросоюзу необхідна єдина фіскальна, економічна та соціальна політика, і пропонує створити Сполучені Штати Європи. За ідеєю­ колишнього канцлера, Єврокомісію треба перетворити на уряд, підконт­рольний Європарламенту.­ За його словами, тільки повна інтеграція дасть Євро­­союзу шанс конкурувати зі США та азіатськими ­країнами.

Звичайно, такі пропозиції сьогодні виглядають досить сміливими, але хто знає — необхідність боротьби за виживання може змусити європейських лідерів форсувати інтеграційні процеси в Старому Світі. Утім, уже зараз зрозуміло, що Європейський Союз уже ніколи не буде таким, як колись. І це дає надію…