Ліфт спасіння
Полтавські винахідники придумали, як рятувати від вогню мешканців багатоповерхівок.
Валентина Бідношею, у недавньому минулому викладача Полтавського технічного університету, кандидата технічних наук, а до того — спеціаліста НДІ «Емальхіммаш», давно непокоїть проблема, що болить полтавцям, які мешкають у висотних — понад 12 поверхів — будинках. У разі виникнення пожежі вони можуть опинитися у вогняній пастці, бо в пожежних бракує автодрабин, які дістають до верхніх поверхів. А ті, що є, потребують певного часу на встановлення та підготовку до рятівних робіт.
Володар понад 20 патентів та більш ніж півсотні авторських свідоцтв на винаходи, Валентин Якович разом із своїми однодумцями — кандидатом технічних наук Миколою Марфіним, кандидатом хімічних наук Марією Бідношея та Максимом Пархоменком — вирішив створити пристрій для швидкої доставки пожежних на верхні поверхи та евакуації звідти людей.
Робота тривала кілька місяців, і її результатом винахідники задоволені. У липні 2011 року автори винаходу під назвою «Стаціонарний протипожежний пристрій для багатоповерхового будинку» отримали патент № 61874 на корисну модель, зареєстрований у Державному реєстрі патентів України.
Пристрій включає в себе ліфт вантажопідйомністю 270 кг, транспортну люльку, асинхронний електродвигун, барабан із тросом і металевим гаком, автономний електрокабель із вогнестійкою ізоляцією по висоті будинку, пульт керування ліфтом та аварійний реверсивний пускач з електрокабелем довжиною 60 метрів. За допомогою цього пристрою можна ще до приїзду пожежних починати евакуацію людей із квартир, доступ до яких сходинами відрізав вогонь.
— Попри те, що вже є технічні засоби для рятування людей та гасіння пожеж, приміром, пожежна автодрабина АЛ-50 на шасі автомобіля «Вольво», яка може піднімати пожежних на висоту до 50 м, проблема оперативного рятування людей та гасіння пожежі на останніх висотних поверхах є надзвичайно нагальною, — говорить винахідник. — Навіть коли на місце пожежі прибуває необхідна техніка, її треба встановити та підготувати до роботи. А кожна згаяна на пожежі хвилина може призвести до непоправних втрат…
Прилад полтавських винахідників закріплюється до стіни висотного будинку на рівні перекриття горища над вікнами під’їзду, які виходять на сходи. На металевій рамі, що надійно закріплена, встановлюють електродвигун із барабаном, на який намотано трос. До нього кріпиться транспортна люлька, яка до часу «Ч» перебуває у підвішеному положенні. Пульт керування ліфтом закріплюють на зовнішній стіні будинку на висоті 3–3,5 м від землі. (Щоб до нього не дісталися занадто допитливі жильці і не ввімкнули двигун ліфта.)
У разі пожежі люльку можна швидко опустити на землю, і двоє пожежних негайно піднімуться із вогнегасниками на рівень поверху, охопленого полум’ям. Люлька має відкидні торцеві стінки, що дає можливість пожежним через вікно під’їзду потрапити на сходи, а потім і до квартири, звідки потрібно евакуювати жильців. Їх саджають по двоє і опускають у супроводі пожежного.
Винахідники пропонують установлювати прилад як на нових будинках на стадії будівництва, так і на старих, трохи його доробивши. Вони впевнені, що витрати на таке обладнання не можна рахувати в грошах, бо людське життя безцінне. Валентин Бідношея та його колеги наразі починають переговори з відповідними організаціями. Чи зацікавить винахід будівельників і пожежних, покаже час.
