Директор Каховської ГЕС Сергій Бородаєнко: «Будуватимемо другу ГЕС»

Важливим джерелом енергії, яке могло б дати порівняно дешеву енергію й розв’язати деякі екологічні проблеми, є гідроелектростанції.

Нічний вид автодорожнього моста з боку нижнього бефа Каховського ГЕС

В Україні розвиток і реконструкція ГЕС і ГАЕС передбачені інвестиційним проектом ­«Реабілітація гідроелектростанцій». Реалізація проекту почалася в 1993 році й розрахована на три етапи — до 2017-го. На ці потреби надають кредити й транші Світовий банк, Європейський інвестиційний банк і Європейський банк реконструкції та розвитку. Після повного завершення модернізації потужність українських ГЕС має збільшитися на 400 МВт. Зокрема, фінансові вливання дозволили Каховській ГЕС не тільки підвищити потужність і подовжити термін експлуатації обладнання, а й почати втілення в життя планів із будівництва ГЕС-2. Про це — в інтерв’ю з директором Каховської гідроелектростанції ­Сергієм Бородаєнком.

— Сергію Вікторовичу, розкажіть, що конкретно було передбачено реконструкцією ГЕС і чи позначилася фінансова криза на роботі станції.

— На виробництві електроенергії криза ніяк не позначилася. Торік її вироблено навіть понад планові показники. Разом з тим із фінансуванням робіт, купівлею допоміжного обладнання та матеріалів було гірше. Але штат співробітників ми не скорочували. Заробітну плату також виплачуємо регулярно й вчасно.

Що ж до реконструкції та реабілітації обладнання ГЕС, то перший етап цього процесу почався 1996 року під патронатом компанії «Дніпрогідроенерго». За цей час замінено 16 повітряних вимикачів на елегазові фірми GEC Alsthom, оскільки в старих ( що прослужили близько 50 років) щодоби доводилося усувати дефекти й поломки. Для їхньої експлуатації було потрібне стиснене повітря в 40 атмосфер (для керування ними й розриву дуги на контакті). Зараз цей проміжок перебуває в елегазі, і оскільки нема потреби в стисненому повітрі, то компресорну повітряного господарства, що вимагала значних витрат електроенергії, ліквідовано. Таким чином, установлення нового обладнання дало економію й безперебійну роботу вимикачів. Крім того, замінено 6 трансформаторів напруги.

Наразі ВАТ «Укргідро­енерго», філією якого є ­Каховська ГЕС, проводить другий етап реконструкції гідростанції.

У машинному залі на всіх гідроагрегатах установлені контролери фірми Alstom. Використовується сучасна технологія збудження — тиристорна система. Раніше вона була механічною. Також у нас є нова система керування й захистів, що працює на базі мікропроцесорної техніки. Раніше вона теж експлуатувалася за допомогою механічних і електричних реле. На мікропроцесорній базі та електронному керуванні функціонує новий регулятор швидкості.

Цього року ми плануємо замінити 17 роз’єднувачів основної системи шин. Для виконання такої великої роботи технологічно необхідно відключити три агрегати й три лінії. Торік ми вже замінили сім роз’єднувачів 154 кВ фірми Areva. Тоді цей процес пройшов безболісно — вивели лінію й здійснили пере­установку. А от для заміни роз’єднувачів на основній системі шин треба буде зупинити половину станції.

На гідроагрегатах №1—5 замінили робочі колеса й установили турбіни типу ПЛ-20-В-800 виробницт­ва­ ВАТ «Турбоатом». Нові робочі колеса вважаються­ екологічно чистими, оскільки особливості їхньої конструкції виключають протікання мастила в Дніпро. Цього року плануємо також заміну робочого колеса на шостому агрегаті.

— Усі ці роботи провадите самотужки чи із залученням вітчизняних партнерів?

— Для виконання робіт­ із проектування, монтажу, налагодження та пуску­ обладнання задіяні підрядні організації ВАТ «Укргідропроект», ВАТ­«Дніпро-Спецгідроенергомонтаж», ЕДП «ГЕМ-Північ-Схід», АК «Енпаселектро», ПНС «ГЕМ», АТЗТ «Гідромонтаж», ВАТ «Укргідромех».

Закінчено монтаж і введено в експлуатацію систему станційного керування «Централог» виробництва фірми Alstom. Замінили силовий блоковий трансформатор ТЦГ-70000/150 в комірки Т-4 на новий ТЦ-70000/ 150-УЗ виробництва Запорізького трансформаторного заводу.

Для комерційного обліку електроенергії встановили­ допоміжні трансформатори­ струму ТОГ-150-II-I-025S-600/5 виробництва Запорізького трансформаторного заводу й трансформатори струму TAG -170 фірми «Сіменс».

Завершено реконструкцію щита постійного струму із заміною акумуляторних батарей. Поступово заміняємо гідромеханічне обладнання — затвори водозливної греблі, щитової стінки, сміттєзатримних ґрат.

На майбутнє в нас ще грандіозніші плани — будівництво Каховської ГЕС-2. Уже готуємо техніко-економічне обґрунтування й технічний проект спорудження другої черги станції. Будівництво другої черги електростанції заплановано на правому березі Дніпра. Передбачається, що її потужність буде фактично така ж, як у існуючої ГЕС (або трохи менше — 250—300 МВт). Після проектування, слухання та обговорення проектів ми розпочнемо будівництво.

— Необхідність у будівництві ГЕС-2 постала ще за радянських часів. Чому ж ці плани так і не реалізували?

— Свого часу було ухвалено постанову Ради Міністрів СРСР, якою передбачалося спорудження другої станції Каховської ГЕС, Дністровської, Південноукраїнської та Канівської гідроакумулювальних станцій. Останні три почали споруджувати, а от на будівництві ГЕС-2 поставили хрест. Це було обумовлено розробкою програми, мета якої — «повернути ріки на північ, з’єднати Дніпро з Південним Бугом…».

Реалізація програми спричинила б зниження води в Дніпрі після 2000 року, у зв’язку із чим експлуатація другої станції стала б неможливою. Будівництво інших станцій законсервували на 25 років. Зараз упроваджується новий проект Канівської ГАЕС, торік пустили перший агрегат на Дністровській гідроакумулювальній станції, а два роки тому ввели в роботу перший і другий агрегати на Ташлицькій ГАЕС. Зараз ми починаємо втілювати в життя плани з будівництва ГЕС-2.

Водозливна гребля Каховської ГЕС

— Яка ситуація з інвестиціями?

— На Каховській ГЕС ми проводимо роботи як власним коштом, так і за рахунок інвестицій. На першому етапі реконструкції нам виділив кредит Світовий банк у рамках проекту «Реабілітація гідроелектростанцій». Але тільки на придбання імпортного обладнання. Решту робіт виконували власним коштом.

Зараз реконструкція провадиться частково за рахунок траншу, наданого Україні Європейським банком реконструкції. На ці кошти планується й подальше будівництво ГЕС-2.

Також очікується, що Європейський інвестиційний банк і Європейський банк реконструкції та розвитку нададуть нашій країні позику в розмірі 400 мільйонів євро на реконструкцію гідроагрегатів, електромеханічного обладнання та проведення заходів із підтримки безпеки дамб гідроелектростанцій. Підписання кредитного договору має відбутися у вересні.

Європа зацікавлена не тільки в розвитку енергетичної галузі, а й у виробництві екологічно чистої електроенергії, особливо після аварії на «Фукусімі-1» і протестів проти атомної енергетики. Тим більше, що в Україні використовується зовсім не весь потенціал рік — є можливість розвивати малу гідроенергетику, можна будувати станції на Дніпрі, але вже без створення таких великих водоймищ, як раніше.

— Які ще переваги від розвитку гідроенергетики в Україні, крім екологічного аспекту?

— Хоча будівництво гідроелектростанцій більш тривале й дороге, ніж інших об’єктів ПЕК, собівартість електроенергії на ГЕС дуже низька. Крім того, це поновлюване джерело.

Генератори ГЕС за необхідності можна досить швидко вмикати й вимикати. Це особливо важливо з огляду на зміни в споживанні електроенергії: уранці воно різко підвищується, протягом трьох годин дещо знижується, удень залишається підвищеним, увечері — знову пік, після чого падає вночі. Базові денні навантаження покривають теплові електростанції, денні й нічні — атомні, а ГЕС забезпечують переважно ранкові й вечірні піки. Адже на запуск теплової електростанції треба 24 години, а атомного блоку — тиждень. У цьому і є наша перевага перед атомними та теплоелектростанціями: вони не в змозі вільно регулювати свою потужність, а на гідроелектростанції можна оперативно задавати потрібні параметри.

— У ЗМІ час від часу (а особливо після аварії на Саяно-Шушенській ГЕС) висловлюються різні думки про безпеку таких об’єктів. Яка реальна ситуація безпосередньо на станції й наскільки вона сейсмічно стійка?

— Після аварії на Саяно-Шушенській ГЕС на всіх гідроелектростанціях працювала державна комісія, до якої входили й фахівці із сейсміки. Перевірявся переважно стан обладнання, гідроспоруд тощо. В акті, складеному комісією з Каховської ГЕС, зазначено, що вона працює в проектних режимах і загрози для населення не становить.

Звичайно, напори води на двох станціях непорівнянні. Якщо на Саяно-Шушенській ГЕС вода падає з висоти понад 200 метрів, то на нашій максимальний напір — 16,5 метра. Тобто в нас низьконапірна гребля, у разі аварії (борони Боже!) не буде такої шкоди, як у Росії. На початку експлуатації (1952 року) у нас була в чомусь схожа аварія, але незрівнянно меншого масштабу. Тоді стався зворотний удар: потік під робочим колесом турбіни розірвався, ударив назад, і вода ввірвалася в машинний зал. У результаті гідравлічного удару з’явилася тріщина в кришці турбіни й гідроагрегат було затоплено. На щастя, аварія не призвела ні до людських жертв, ні до ушкодження іншого обладнання.

Проте ми щорічно проводимо тренувальні заняття (як наші вчення, так і міського або обласного рівня), на яких опрацьовуємо різноманітні аварійні ситуації. Найчастіше розглядаються найважчі з них, наприклад, прорив найоб’ємнішого Кременчуцького водоймища, яке становить найбільшу небезпеку для гідро­електростанцій, розташованих нижче по Дніпру. У разі максимальної аварії, що приведе до повного спорожнювання цього водоймища, буде зруйновано всі гідроспоруди нижче Кременчуцької ГЕС, підтоплено великі території, у тому числі й Херсон.

Що ж до землетрусу в Японії, то в мене нема інформації про те, що постраждала якась гідроелектростанція. Хоча під час будівництва важко врахувати сейсміку у випадку виникнення поруч з епіцентром землетрусу. Проте наша станція побудована з урахуванням особливостей сейсмічного району, тобто допускається можливість землетрусу 5—6 балів. Крім того, споруда стійка до вібрації, стіни в галереях мають товщину до 1,5 метра. Землетруси, які були в Туреччині, Румунії, спричинили здригання тіла греблі, але під час огляду гідроспоруд ушкоджень ми не виявили. Немаловажний фактор стійкості ГЕС — використання в її будівництві бетону особливого складу, що під дією вологи з роками тільки міцнішає.

Сергій Бородаєнко

Народився 18 квітня 1949 року в Запоріжжі. Трудову діяльність почав в 1966-му в електротехнічній лабораторії Каховської ГЕС.

1970 року після військової служби повернувся на Каховську ГЕС і працював електромонтером, електрослюсарем, начальником зміни електричного цеху, начальником зміни ГЕС, начальником виробничо-технічного відділу Каховської ГЕС.

Без відриву від виробництва С.В.Бородаєнко закінчив у 1971 році Новокаховський електромеханічний технікум, а в 1977-му — Одеський технологічний інститут.

Із квітня 1997 року Сергій­­ Вікторович працює директором філії Каховська ГЕС ВАТ «Укр­гідроенерго». Депутат Новокаховської міської ради.

У 2001-му йому присвоєне звання заслуженого енергетика України. Нагороджений золотою медаллю «За ефективне управління», Почесною грамотою обласної державної адміністрації, Почесною грамотою президії Центрального комітету профспілки, грамотою Правління пенсійного забезпечення за своєчасне перерахування страхових внесків, грамотою Міністерства палива та енергетики України за вагомий внесок у розвиток енергетичної галузі України.

Довідка «УТГ»

Каховська ГЕС — шостий (і останній) ступінь каскаду гідроелектростанцій на Дніпрі.

Будівництво Каховського гідровузла почалося у вересні 1950 року. Спорудження ГЕС доручили управлінню «Дніпробуд».

Поява Каховського гідровузла розв’язувала такі господарські завдання:

— забезпечення електроенергією промисловості й сільського господарства Придніпров’я й півдня України;

— створення умов для зрошення посушливих земель півдня України й півночі Криму;

— утворення глибоководного шляху від Чорного моря до м. Дніпропетровська.

Ці завдання не змінилися й сьогодні.

Для спорудження та обслуговування електростанції створено місто Нова Каховка. На будівництві Каховського гідровузла працювали 12 тис. чоловік, 1100 автомашин, 30 екскаваторів, 75 гусеничних і портальних кранів, 100 бульдозерів, 14 паровозів і 7 земснарядів.

Робота станції почалася  1955 року, а в жовтні 1956-го ввели в експлуатацію шостий (останній) гідроагрегат Каховської ГЕС. На цей час повністю сформувалося Каховське водоймище, що живить станцію.

2006 року закінчено реабілітацію Каховської ГЕС, у результаті чого було побудовано новий адміністративно-побутовий корпус і проведено реконструкцію автодорожнього полотна. Поставку обладнання та апаратури забезпечили такі відомі фірми, як AlfA, Alstom, ABB, Haefely trench. Фінансував проект Світовий банк і уряди Швейцарії та Канади.

Вироблення електроенергії з початку експлуатації становило 2055883 МВт·год. Сумарна встановлена потужність станції — 351 МВт. Її забезпечують шість вертикальних гідроагрегатів із поворотно-лопатевими турбінами потужністю 58500 кВт. Гідротурбіни діаметром робочего колеса 8 м працюють за напору води 8,9—16,5 м. Середньорічний виробіток — 1489 млн кВт·год. Загальна довжина напірного фронту гідроспоруд Каховської ГЕС — 3,8 км, пропускна здатність — 21400 м3/с. Персонал Каховської ГЕС — 230 чоловік.

До складу Каховського гідровузла входять:

— машинний зал ГЕС;

— водозливна гребля гравітаційного типу довжиною 447 м (28 водозливних затворів розміром 12х9 м);

— земляна гребля загальною довжиною 3273 м;

— однокамерний судноплавний шлюз;

— закритий розподільний пристрій 154 кВ.

Через гідротехнічні споруди ГЕС проходять залізничний і автомобільний переїзди.

You may also like...