Подзвони мені

Листування — незалежно від того, чи ведеться воно старим способом, вручну, чи із застосуванням досягнень цивілізації, у чаті, — ніщо в порівнянні з живим спілкуванням.

Такого висновку дійшла­ група фахівців у галузі поведінки з Університету Вісконсіна-Медісона під керівництвом Леслі Сельтцер. В експерименті школярки 7—12 років після важкої лабораторної роботи спілкувалися з мамами по телефону, і рідний голос, як показали експрес-аналізи слини, знижував у дітей рівень гормону стресу — кортизолу. Крім того, у крові підвищувалася концентрація окситоцину, «гормону любові й довіри».

У їхніх однолітків із двох контрольних груп, де діти листувалися з мамами й де не спілкувалися взагалі, позитивних результатів не було.

А от під час освоєння нового матеріалу рідний голос дитині не допомагає, принаймні статистично достовірних результатів одержати не вдалося. На швидкості і якості розв’язання школярками арифметичних задач не позначалися ні голос, ні листування.

Учені дійшли висновку, що в процесі еволюції мовлення міцно закріпилося в статусі потужного стимулу, що запускає гормональні механізми зняття стресу. Навчання ж — як прояв вищої нервової діяльності — регулюється більш тонко; тут спілкування з рідними може допомогти лише опосередковано — привести дитину в позитивний емоційний стан, що є необхідною, але недостатньою умовою успіху.­