Побудова ілюзій

Архітектура — невпинна боротьба за втілення творчих, естетичних, фантазійних ідей з погляду практичності й зручності. У цьому їй допомагають оптичні ефекти. А ми дивимося й очам не віримо, думаючи, що бачимо неможливе. Але найдивовижніше те, що навіть у незвичайних будинках можна жити. І, напевно, навіть цікаво.

Відьмин будиночок

Не кожен гість Одеси, та й не всі корінні одесити знають, що за адресою Воронцовський провулок, 4 розташований, мабуть, наймістичніший будинок міста. На перший погляд це звичайнісінький будинок, який мало чим відрізняється від інших старих житлових споруд. Та недарма ж його прозвали Відьминим будинком: якщо подивитися з певної точки, то здається, наче він складається… тільки з однієї фасадної стіни. Туристи, майстерно підведені аборигеном до будинку з потрібного боку, довго не можуть оговтатись від шоку. Дійсно, як у такому можна жити? Але квіти на підвіконнях, фіранки й кондиціонери свідчать про те, що можна. А в історії міста збереглися й відомості про те, як це вийшло: будинок споруджували задовго до революції, замовникові не вистачило коштів на будівництво однієї бічної стіни. А око спостерігача приймає дуже малий кут між двома стінами за нульовий. Чому так виходить, розповідає фізик Олександр Камін:

— Цей будинок складається не з однієї стіни, а із трьох. У плані він має форму трикутника, один із кутів якого дуже малий.

Не вірите? Намалюйте такий трикутник, а ще краще — складіть із картону призму з такою фігурою в основі. Подивіться на одну зі сторін цього дуже малого кута. Вам здасться, що іншого просто немає.

Посилює враження від будинку дуже вузька стіна — ребро цієї трикутної призми (на фото вона ліворуч). Здається, що за ребром просто другий бік тієї єдиної стіни. А насправді — ще одна грань призми, що утворює дуже гострий кут із фасадною стіною.

До речі, одеський будинок не єдиний — такий є і в Санкт-Петербурзі на Боровій, і в Орлі. Один з аналогів Відьминого будинку загубився на вузьких вуличках Львова, а інший можна побачити в Житомирі на вул. ­Театральній. У народі житомирський будинок однієї стіни називають «будинком-серцем». Правда, чи довго ще можна буде його бачити, невідомо: зараз біля нього зводять салон краси, і важко сказати, чи збереже він після закінчення будівельних робіт свою унікальність. Найсумніше, що житомирський будинок юридично не є пам’яткою архітектури, отже, до нього можна добудовувати що завгодно. Та чи варто?

Будинок догори дном

Дехто з архітекторів не вдається до оптичних ілюзій, а просто перевертає будинок догори ногами, не порушуючи при цьому закону тяжіння. Завдяки будинкам-перевертням, які з’явилися відразу в декількох куточках Землі, кожен може подивитися на світ із позиції «горініж». А ще це чудова перевірка вестибулярного апарату й сприйнятливості до геніальних ідей. Даніель Чапевскі, створювач переверненого будинку в польському місті Шимбарк, уважає, що його витвір символізує­­ кінець комуністичної епохи й початок нестабільності у світі. У перевернений з ніг на голову, а точніше з підлоги на стелю, будинок можна ввійти через горищне вікно. Весь секрет будинку простий і прихований у палі у вигляді труби на даху, а фундамент просто не видно з того ракурсу, і здається, що будинок спирається тільки на ребро даху. Є такий будинок і в японському місті Мацумото. Він називається «Будинок під кутом 135 градусів», і розташоване там кафе, причому з шокуючим інтер’єром: наприклад, у внутрішніх приміщеннях можна зустріти таблички догори ногами. Чому ж кава не проливається на відвідувачів? Просто фундамент зроблений у вигляді схилу даху, а ліва стіна — у вигляді іншого схилу. Аналоги, до речі, є в багатьох країнах, найвідоміший диво-будинок у Флориді й перевернений Білий дім у Вісконсині. Та що казати, навіть у Києві є ресторан-перевертень із веселою назвою «Кабачок на бочок». Говорять, там смачно годують, от тільки знайти його важко…

Косий «митник»

Будинок митної служби в австралійському Мельбурні — мабуть, найдивовижніша оптична ілюзія в архітектурі. Поверхи будинку однакової висоти, але складається враження, наче вони по черзі то розширюються, то звужуються. Будинок відтворює так звану «ілюзію стінки кафетерію», яку помітили в 1979 році в одній із кав’ярень англійського міста Брістоль. Секрет намагається розкрити Олександр Камін:

— Чорний прямокутник, наприклад, на верхньому поверсі ліворуч, вужчий, ніж прямокутник поверхом нижче. Він здається не тільки вужче, а й вище — так само, як худа людина здається вище гладкої того ж зросту. А білий прямокутник праворуч на верхньому поверсі, навпаки, ширше, ніж поверхом нижче, тому він сприймається ще й менш високим. Тому здається, що верхній поверх розширюється вліво, а другий зверху —вправо. Далі все повторюється, аж до фундаменту будинку.