Індустріальні абстракції
Хрущов би плакав, дивлячись на це.
У Запоріжжі незвичайно відзначають 100-річчя абстрактного мистецтва — тут улаштували виставку приїжджих художників, натхнених промисловістю міста.
Тезу про те, що нове — це добре забуте (або призабуте) старе, підтвердили й посилили митці, які прибули в Запоріжжя на двотижневий пленер. Їхнє завдання полягало, по-перше, у тому, щоб згадати часи соціалізму, коли майстри за рознарядкою писали портрети передовиків і з фотографічною точністю зображували верстати й бурові вишки. По-друге, умовно повернутися на 100 років назад, коли з легкої руки Василя Кандинського в образотворчому мистецтві виник новий напрям — абстракціонізм. І, по-третє, з’єднати обидві позиції й написати картини з індустріальної теми, удаючись виключно до абстрактних засобів зображення.
За підсумками творчої акції в Запоріжжі відкрили відразу дві експозиції — в обласному художньому музеї й у готелі «Інтурист», загалом виставивши більше півсотні робіт. Футуризм, кубізм, маловідомий променізм, супрематизм — усі ці напрями абстракціонізму постали перед глядачами по-новому й у всій красі, якщо вважати такою прямокутники, кольорові плями, ламані лінії та інші характерні ознаки стилю.
Ідеєю зацікавилися 17 художників з України та Росії: кияни, москвичі, гості із Санкт-Петербурга, Архангельська. Організувала пленер галерист Олена Самойлова із Севастополя, запросивши й декількох земляків-кримчан. Для творчої групи організували екскурсії на три знакових промислових об’єкти Запоріжжя — комбінат «Запоріжсталь», АвтоЗАЗ, Дніпрогес, після чого художники узагальнили свої враження, перенесли їх на полотна або представили глядачам у вигляді інсталяцій. Творча людина може надихнутися будь-якою річчю, навіть такою прозаїчною, як водозабір «Запоріжсталі». Авангардний художник із Москви Володимир Насєдкін, учасник Венеціанської бієнале, назвав свою роботу з п’яти частин «Google. Планета Земля. «Запоріжсталь». Водозабір». Вона складається з безлічі чорних чотирикутників — приблизно так виглядає споруда з космосу. Спочатку Володимир хотів зробити картину яскравою, але, помітивши, що товариші, надивившись на червоний рідкий метал у гарячих цехах і на різнобарвні заводські труби, дружно узялися за фарби, вирішив виділитися з-поміж них.
У холі музею глядачі побачили хедлайнера виставки — роботу москвички Тетяни Баданіної. Через п’ять вертикальних білих площин проходить суцільна лінія, яка пульсує яскраво-червоним кольором. У такий спосіб Тетяна передала своє враження від річки розплавленої сталі в прокатному цеху металургійного комбінату. Баданіна побачила в ній філософські символи: енергію, світло, вогонь життя, нескінченність.
— Ефект від екскурсій перевершив усі сподівання, — говорить Олена Самойлова. — Більшість учасників пленера не відвідували промпідприємства років двадцять. І зараз були вражені побаченим — метал, вогонь, нестерпний жар, величезні території. І перейнялися повагою до людей, які там працюють.
