Куполи в небі

Парашутний десант — захоплююче й незабутнє видовище. У цьому недавно навіч змогли переконатися мешканці Житомира.

У cередині літа місто приймало 5-й авіаційний зліт імені С.П.Корольова. Свято організували громадські організації, серед яких особливо вирізняється «Купол» Житомирської області, яка об’єднує ветеранів повітряно-десантних і аеромобільних військ, морської піхоти й військ спеціального призначення. Активну участь взяли в ньому й члени житомирського авіаційного клубу «Авіатик», київського аероклубу «Аеропракт», компанії «Євролаб» і «ЕF», енергохолдингу «Крігер». Цей зліт ознаменувався ще однією важливою подією: тут відкрився авіаційно-спортивний центр імені Валентини Закорецької — легенди парашутного спорту, абсолютної чемпіонки світу з класичного ­парашутизму. 

Літаючи в хмарах, ми пізнаємо грані життя

Так говорять організатори цього центру, подібного якому в Україні немає. Добра авіаційна база й сучасний аеродром створюють сприятливі умови для розвитку багатьох авіаційних видів спорту, у тому числі безпосередньо пов’язаних із небом: парашутного багатоборства, класичного парашутизму й купольної акробатики. Тренувальна база центру обладнана на території колишнього обласного аеропорту, на аеродромі «Смоковка», де вже працює ланка парашутно-десантної підготовки. Найближчим часом готуються до відкриття ланки парашутно-спортивної підготовки та парашутних послуг. На черзі — авіамодельні й планерні відділення. Цього року, за словами старшого авіаційного начальника аеродрому Леоніда Крігера, заплановане проведення великих змагань із парашутного багатоборства світового рівня. Для цього треба значно вдосконалити наявне спеціальне обладнання, необхідне для проведення таких змагань. Передбачено облаштування поролонової площадки приземлення з електронною системою вимірювання результатів стрибків, особливо на точність приземлення. Одним з основних елементів оснащення центру має стати відеообладнання, що дозволить проводити наземну зйомку акробатичних стрибків. 

Крила в повітрі ростуть

Авіаційні зльоти в Житомирі — ініціатива Леоніда Крігера, колишнього офіцера-вертолітника, старшого авіаційного начальника аеродрому «Смоковка»,­ і Юрія Яковлєва, старшого авіаційного начальника аеродрому «Наливайківка» Макаровського району  Київської області, головного конструктора фірми «Аеропракт», яка сьогодні випускає літаки для малої авіації України.

— Зараз є можливість на території Житомирського аеропорту збирати пілотів засобів малої авіації, закоханих у небо, щоб показати успіхи в освоєнні техніки, майстерність і літний досвід, — говорить Леонід Крігер. — Ще один аргумент на користь місця проведення — тут розташовані два музеї С.П.Корольова, основоположника радянсь­кої космонавтики. Якщо на першому зльоті 5 років тому було лише 9 літаків, то цього року вже представлено більше 60 різних моделей з України, Росії, Німеччини,­­ Білорусі та інших країн. Тут були засоби легкої та надлегкої авіації різних типів і класів — літаки української компанії «Аеропракт», а також відомі у світі літаки «Cессна», вертольоти, гіроплани й дельтаплани, ви­роблені в різних країнах. До нас на свято прилетіли екіпажі з різним рівнем підготовки, проте всі вони мали сертифікати професійної придатності. Тому небезпеки для тих, кого вони «розважали» у повітрі, не було.

Напередодні зльоту в авіаційно-спортивному центрі імені Валентини Закорецької провели підготовку до незвичайного десантування парашутистів. У ці ж дні проводилися заходи, присвячені святкуванню 65-річчя розквартированого в Житомирі 8-го армійського корпусу.

Такого місто ще не бачило. На Соборну площу обласного центру приземлялися учні Валентини Закорецької. Тут були один із перших її вихованців Геннадій Антюфєєв, який виконав свій перший стрибок із парашутом більше 30 років тому, і 19-літній Максим Слободян, який займається парашутним спортом тільки з 2006 року, але торік вже виконав норматив кандидата в майстри спорту України з класичного парашутизму.

Того дня ті, хто любить екстрим, могли зробити політ у кабіні літака Як-52 разом із досвідченими льотчиками або піднятися в повітря на вертольоті. Ті ж з гостей, хто хотів виконати стрибок із десантним парашутом, проходили початкову підготовку під керівництвом тренерів центру ім. Валентини Закорецької. Кілька годин теоретичної і наземної підготовки — і майбутні парашутисти вишикувалися на лінії стартового огляду, подумки повторюючи чарівні слова: п’ятсот один, п’ятсот два, п’ятсот три, кільце, п’ятсот чотири, п’ятсот п’ять, купол… Представники ЗМІ не залишилися осторонь цього заходу. Саме в ці дні зробила свій перший стрибок із парашутом редактор Житомирського обласного радіо Оксана Кропивницька.­­­

Дельтаплан: захоплення небом чи ризик для життя?

Кілька тижнів тому у Харківській області розбився саморобний дельтаплан з авіаційним двигуном. От як прокоментував цю трагічну подію Леонід Крігер:

— Звичайно ж, це людина, яка не уявляє свого життя без неба. Але більшість таких випадків трапляється саме з вини пілота, через порушення правил польоту, погану авіаційну підготовку.

Хотілося б відзначити:­ зараз критерії підходу до таких польотів змінено. Ми починаємо застосовувати європейські підходи до убезпечення польотів, де кожен відповідає сам за себе, але за дотримання певних правил і умов. А коли так, то це ­передбачає насамперед наявність у пілота страховки й сертифікатів, які визначають рівень його літної підготовки й підтверджують, що він професійно пройшов курс такої підготовки, а літальний апарат має реєстраційне свідоцтво. Якщо цього нема, він ризикує собою й тими людьми, які довіряють йому своє життя.

Однак пілоти дельтапланів сьогодні, як то кажуть, поза зоною законодавства. Ті, хто виконує польоти на дельтапланах із двигуном, здійснюючи повітряні прогулянки й «катання» на саморобних авіазасобах, у багатьох випадках ризикують життям. На території України немає авіаційних шкіл, які могли б видавати свідоцтва дельтапланеристам для здійснення комерційних польотів. Зауважу ще раз: пілот повинен мати страховку, сертифікат літної придатності, номер реєстрації літального апарата, що дозволяє виконувати комерційні польоти. Як правило, сьогодні такого набору документів українські дельтапланеристи не мають.

Абсолютний рекорд

Заняття парашутним спортом Валентина Закорецька почала в 16 років у групі парашутистів при Луганському аероклубі. Триразова чемпіонка світу (1970, 1972, 1976), триразова абсолютна чемпіонка СРСР (1971, 1972, 1975), чотириразова чемпіонка Збройних Сил СРСР, майстер спорту міжнародного класу. Із 1978 по 1984 рік була тренером збірної України з парашутного спорту. Володарка 50 світових рекордів, вона була єдиною у світі жінкою-парашутисткою, яка зробила більше одинадцяти з половиною тисяч стрибків. У 1976 році її ім’я занесене до Книги рекордів Гіннесса. Удруге­ рекорд (10000 стрибків) зафік- сований у Книзі 1987-го,­ утретє — 1998 року за 11500 стрибків.

В останні роки працювала тренером-інструк­тором парашутної підготовки Єнакіївського державного авіаційно-спортивного клубу. Померла 9 липня 2010 року від гострої серцевої недостатності на аеродромі під Дніпропетровськом перед змаганнями, у яких мала брати участь як суддя.