Енергозбереження — кому невигідно?
Вітчизняний житловий фонд у сфері теплозбереження досі перебуває в 50-х роках минулого століття, незважаючи на показовий західний досвід.
Економія енергоресурсів — одна з найактуальніших проблем в індустріально розвинених країнах. Причини занепокоєння цілком зрозумілі, адже споживання енергії на планеті стрімко зростає. Обумовлено це зростанням і виробництва, і населення. У той же час навіть сьогодні, у другому десятилітті 21-го століття, більшу частину енергії людина одержує за рахунок утилізації непоновлюваних джерел енергії.
Що таке енергозбереження
У світі є дві категорії джерел енергії. Поновлювані — такі як сонячна, вітрова та гідроенергія, і непоновлювані — нафта, вугілля, торф. Людство переважно використовує джерела другої категорії, а таких стає усе менше. При цьому, як не парадоксально, 75% вироблюваної у світі енергії витрачається або на опалення, або на охолодження житлових і промислових споруд. Цікаво, що через недосконалість конструкції будівель більша частина енергетичних витрат припадає на «обігрів» атмосфери. Розв’язавши цю проблему, можна витрати на підтримку комфортної температури скоротити в десятки разів, заощадивши мільйони, якщо не мільярди тонн вугілля й нафти, значно зменшити викиди продуктів горіння. Промислово найрозвиненіші країни вже не перший рік занепокоєні цим питанням і застосовують новітні технології для підвищення енергоефективності житла.
Західний досвід
Переважна більшість методів зниження енергетичних витрат у житлових будинках обмежується мінімізацією втрати тепла за рахунок тих або інших технічних рішень на етапах конструювання, будівництва та експлуатації житлових будинків. Із цією метою в США й країнах ЄС розроблені й реалізовані десятки технологій.
Великого поширення набула ідея так званого «пасивного будинку», тобто будівлі з незалежною енергосистемою, що взагалі не вимагає витрат на підтримання комфортної температури. Звичайно, повна автономність будівлі — майже недосяжний ідеал, але звести витрати енергії до рівня приблизно в 10% від витрат звичайного будинку не так складно.
Поки такий підхід більш поширений у приватних будинках, хоча в Європі зустрічаються «пасивні» і багатоквартирні будинки, готелі. Оскільки тепло йде з будинку через дах, двері й негерметичні стики між вікнами й стінами, ідея проекту звичайно полягає в створенні герметичної оболонки й розумної системи рециркуляції повітря.
У результаті в Європі витрати на опалення будинку становлять у середньому 30 євро на квадратний метр на рік. Кожний євро, витрачений на теплоізоляцію, протягом 10 років дає 7 євро економії.
Але навіть за такого стану справ країни Євросоюзу не справляються із завданням скорочення шкідливих викидів у атмосферу, та й енергоресурси дорожчають щодня. Тому утеплення будинків за допомогою різних теплоізоляторів (пінопласту, мінеральної вати) стає усе поширенішою практикою, закріпленою в тому числі й у будівельних нормативах. В останні роки в ЄС істотно зросло виробництво як звичайного пінополістиролу, так і пінополістиролу із графітним наповнювачем — так званого чорного полістиролу. Цей матеріал має поліпшені показники ізоляції, його теплопровідність нижче на 25%, тому шар можна зробити на чверть тонше й легше.
В одній тільки Італії сьогодні понад 400 виробників пінополістиролу, у Польщі — 160 великих заводів. Аналогічна ситуація в Німеччині й Франції. На одного жителя Західної Європи припадає від 5 до 7 кг пінополістиролу на рік, а на українця — лише 1,1 кг. Навіть у Республіці Білорусь цей показник удвічі вище.
Ситуація в Україні
Україна зараз начебто й намагається переймати досвід країн Євросоюзу, але цифри, що характеризують стан енергозбереження в нашій країні, насторожують. Ефективність використання енергоресурсів в Україні в 2,7 раза нижче, ніж у розвинених країнах Європи.
Це пов’язано найперше з використанням застарілих технологій як у житловому будівництві й промисловості, так і в безнадійно застарілій системі виробництва й транспортування теплової енергії, за якої до 45% енергії втрачається на шляху від ТЕЦ до споживача. А це мільйони тонн вугілля та мазуту й десятки мільйонів гривень на його видобуток і транспортування. Не кажучи вже про вічні газові проблеми із «заклятим другом» — Росією.
Ще в жовтні 2009 року на науково-практичній конференції, проведеній у Києві під егідою Європейської бізнес-асоціації (ЕВА), відзначалося: за рахунок упровадження в Україні енергозбережних технологій можна знизити викиди вуглекислоти на 32 тис. т на рік, кількість енергоносіїв, що спалюються — на 70 млн умовних тонн, а кількість імпортованого газу скоротити на 50% (що виливається у $15 млрд).
Шляхи вирішення
Їх може бути декілька, але ключовий — зниження споживання енергії за рахунок поліпшення теплоізолювальних властивостей житла. Один із найрадикальніших способів зменшити споживання — уже згадувана теплоізоляція будівель за допомогою пінополістиролу.
Пінополістирол — матеріал не новий. Він застосовується вже десятки років у будівельних і оздоблювальних роботах. При цьому за останні 10—12 років його роль у будіндустрії істотно зросла. Навіть за новими українськими ДБН споруджувані житлові будинки мають облицьовуватися мінеральною ватою або пінополістиролом товщиною не менше 120 мм, що рівноцінно цегельній кладці 50 см завтовшки. Це дозволяє будинку зберігати тепло в холодну погоду й не дуже нагріватися в спеку.
І хоча екологічність і протипожежна безпека пінопласту не всіма експертами оцінюється однаково, із полістиролу давно роблять не тільки упаковку для харчових продуктів, що саме по собі показово, а й навіть вулики для бджіл, а ці комахи дуже чутливі до навколишнього середовища. Що ж до вогнестійкості, то полістирол належить до категорії Г-1, тобто до слабко горючих матеріалів.
Відповідно до офіційної статистики, в Україні не зареєстровано жодної пожежі, під час якої вогонь поширився завдяки горючості пінополістиролу. Заперечуючи критикам, які нарікають на недовговічність матеріалу, можна згадати, що дослідження концерну BASF показали: термін служби пінополістиролу в конструкції фасадних систем — не менше 50 років. Правда, фахівці з Канади називають термін у 40 років, але й цього цілком достатньо.
Імпортний пінополістирол в Україну майже не завозиться. Річ у тім, що це товар регіональний. Доставляти його на відстань понад 150—200 км економічно невигідно: вага його дуже невелика за великого обсягу. В Україні налічується близько 80 фірм, пов’язаних із виготовленням пінополістиролу, але правильного виробничого циклу і технології, що відповідає всім правилам, дотримуватись можуть поки не всі.
І в Україні, і в Європі значно зміцнила свої позиції така альтернативна технологія, як незнімна опалубка з безпресового пінополістиролу. Вона виконує функцію двосторонньої тепло- і звукоізоляції і є формою для заливання бетону.
Останнім часом у великих житлових комплексах будують автономні котельні на природному газі, незалежні від системи центрального опалення. Їхня перевага — у більшій гнучкості щодо зовнішньої температури повітря. Та й втрати тепла в системі непорівнянні, оскільки довжина їхніх магістралей вимірюється навіть у піковому випадку 2—3 сотнями метрів, а не десятками кілометрів.
У приватному ж секторі все частіше застосовуються автономні пристрої на зразок сонячних або вітряних електростанцій, теплових насосів. Але навіть коли це газова установка, енергоносій використовується набагато економічніше, оскільки домовласник повністю контролює витрату палива залежно від сезону й кількості кімнат, які треба обігріти.
Хто проти?
Здавалося б, хто може бути проти економії природних ресурсів, охорони довкілля, та ще й досить значних коштів? Але на практиці не все так просто. Адже всі українські компанії, що мають дохід, який залежить від обсягів вироблення й транспортування тепла, зацікавлені в тому, щоб продати його якнайбільше й за максимально високою ціною. Отже, треба спалити якнайбільше вугілля й газу. Інакше звідки ж прибуток?
У підсумку споживання енергії в середньому міському багатоквартирному будинку в Україні вище, ніж у енергозбережному в Західній Європі, у 28 разів.
Ще одне пояснення такому марнотратству: система центрального опалення, сформована в соціалістичні часи, була орієнтована на іншого споживача. Електрообігрівачів майже не було, не кажучи вже про теплі підлоги, конвектори та інші «маленькі радощі». Та й грошей ніхто не лічив…
У результаті жителі багатоквартирних будинків ніяк не можуть впливати на кількість споживаного тепла, а отже і на його вартість. Плата за опалення фіксована й залежить тільки від площі приміщення, та ще й підвищується по декілька разів на рік, незалежно від реального споживання енергії. Стільки ж платять і нехлюї, у яких всю зиму відкриті навстіж вікна й двері, і дбайливі господарі, які утеплили приміщення пінопластом і поставили двокамерні склопакети.
Постачальники енергії наче говорять: ми підрахували, скільки вам треба, і ви маєте це купити; ваша думка нікого не цікавить. Більш того, ви заплатите нам повну вартість, навіть якщо у квартирі буде холодно.
У цій ситуації (якщо, звичайно, уряд не зацікавлений збільшувати бюджетні витрати на енергоносії) розумно розробити та впровадити загальнодержавну програму, яка дозволяє не тільки мінімізувати втрати за рахунок поліпшення теплоізоляції, а й технічно відбирати для обігріву житла стільки тепла, скільки реально треба. Як, наприклад, це зроблено з лічильниками гарячої води. Однак ураховувати треба не тільки обсяг, а й температуру.
Енергозбереження — кому невигідно?
Вітчизняний житловий фонд у сфері теплозбереження досі перебуває в 50-х роках минулого століття, незважаючи на показовий західний досвід
Костянтин ЄГОРОВ
Економія енергоресурсів — одна з найактуальніших проблем в індустріально розвинених країнах. Причини занепокоєння цілком зрозумілі, адже споживання енергії на планеті стрімко зростає. Обумовлено це зростанням і виробництва, і населення. У той же час навіть сьогодні, у другому десятилітті 21-го століття, більшу частину енергії людина одержує за рахунок утилізації непоновлюваних джерел енергії.
Питання руба
Що таке енергозбереження
У світі є дві категорії джерел енергії. Поновлювані — такі як сонячна, вітрова та гідроенергія, і непоновлювані — нафта, вугілля, торф. Людство переважно використовує джерела другої категорії, а таких стає усе менше. При цьому, як не парадоксально, 75% вироблюваної у світі енергії витрачається або на опалення, або на охолодження житлових і промислових споруд. Цікаво, що через недосконалість конструкції будівель більша частина енергетичних витрат припадає на «обігрів» атмосфери. Розв’язавши цю проблему, можна витрати на підтримку комфортної температури скоротити в десятки разів, заощадивши мільйони, якщо не мільярди тонн вугілля й нафти, значно зменшити викиди продуктів горіння. Промислово найрозвиненіші країни вже не перший рік занепокоєні цим питанням і застосовують новітні технології для підвищення енергоефективності житла.
Докладно
Західний досвід
Переважна більшість методів зниження енергетичних витрат у житлових будинках обмежується мінімізацією втрати тепла за рахунок тих або інших технічних рішень на етапах конструювання, будівництва та експлуатації житлових будинків. Із цією метою в США й країнах ЄС розроблені й реалізовані десятки технологій.
Великого поширення набула ідея так званого «пасивного будинку», тобто будівлі з незалежною енергосистемою, що взагалі не вимагає витрат на підтримання комфортної температури. Звичайно, повна автономність будівлі — майже недосяжний ідеал, але звести витрати енергії до рівня приблизно в 10% від витрат звичайного будинку не так складно.
Поки такий підхід більш поширений у приватних будинках, хоча в Європі зустрічаються «пасивні» і багатоквартирні будинки, готелі. Оскільки тепло йде з будинку через дах, двері й негерметичні стики між вікнами й стінами, ідея проекту звичайно полягає в створенні герметичної оболонки й розумної системи рециркуляції повітря.
У результаті в Європі витрати на опалення будинку становлять у середньому 30 євро на квадратний метр на рік. Кожний євро, витрачений на теплоізоляцію, протягом 10 років дає 7 євро економії.
Але навіть за такого стану справ країни Євросоюзу не справляються із завданням скорочення шкідливих викидів у атмосферу, та й енергоресурси дорожчають щодня. Тому утеплення будинків за допомогою різних теплоізоляторів (пінопласту, мінеральної вати) стає усе поширенішою практикою, закріпленою в тому числі й у будівельних нормативах. В останні роки в ЄС істотно зросло виробництво як звичайного пінополістиролу, так і пінополістиролу із графітним наповнювачем — так званого чорного полістиролу. Цей матеріал має поліпшені показники ізоляції, його теплопровідність нижче на 25%, тому шар можна зробити на чверть тонше й легше.
В одній тільки Італії сьогодні понад 400 виробників пінополістиролу, у Польщі — 160 великих заводів. Аналогічна ситуація в Німеччині й Франції. На одного жителя Західної Європи припадає від 5 до 7 кг пінополістиролу на рік, а на українця — лише 1,1 кг. Навіть у Республіці Білорусь цей показник удвічі вище.
Аспект
Ситуація в Україні
Україна зараз начебто й намагається переймати досвід країн Євросоюзу, але цифри, що характеризують стан енергозбереження в нашій країні, насторожують. Ефективність використання енергоресурсів в Україні в 2,7 раза нижче, ніж у розвинених країнах Європи.
Це пов’язано найперше з використанням застарілих технологій як у житловому будівництві й промисловості, так і в безнадійно застарілій системі виробництва й транспортування теплової енергії, за якої до 45% енергії втрачається на шляху від ТЕЦ до споживача. А це мільйони тонн вугілля та мазуту й десятки мільйонів гривень на його видобуток і транспортування. Не кажучи вже про вічні газові проблеми із «заклятим другом» — Росією.
Ще в жовтні 2009 року на науково-практичній конференції, проведеній у Києві під егідою Європейської бізнес-асоціації (ЕВА), відзначалося: за рахунок упровадження в Україні енергозбережних технологій можна знизити викиди вуглекислоти на 32 тис. т на рік, кількість енергоносіїв, що спалюються — на 70 млн умовних тонн, а кількість імпортованого газу скоротити на 50% (що виливається у $15 млрд).
Якщо розібратися
Шляхи вирішення
Їх може бути декілька, але ключовий — зниження споживання енергії за рахунок поліпшення теплоізолювальних властивостей житла. Один із найрадикальніших способів зменшити споживання — уже згадувана теплоізоляція будівель за допомогою пінополістиролу.
Пінополістирол — матеріал не новий. Він застосовується вже десятки років у будівельних і оздоблювальних роботах. При цьому за останні 10—12 років його роль у будіндустрії істотно зросла. Навіть за новими українськими ДБН споруджувані житлові будинки мають облицьовуватися мінеральною ватою або пінополістиролом товщиною не менше 120 мм, що рівноцінно цегельній кладці 50 см завтовшки. Це дозволяє будинку зберігати тепло в холодну погоду й не дуже нагріватися в спеку.
І хоча екологічність і протипожежна безпека пінопласту не всіма експертами оцінюється однаково, із полістиролу давно роблять не тільки упаковку для харчових продуктів, що саме по собі показово, а й навіть вулики для бджіл, а ці комахи дуже чутливі до навколишнього середовища. Що ж до вогнестійкості, то полістирол належить до категорії Г-1, тобто до слабко горючих матеріалів.
Відповідно до офіційної статистики, в Україні не зареєстровано жодної пожежі, під час якої вогонь поширився завдяки горючості пінополістиролу. Заперечуючи критикам, які нарікають на недовговічність матеріалу, можна згадати, що дослідження концерну BASF показали: термін служби пінополістиролу в конструкції фасадних систем — не менше 50 років. Правда, фахівці з Канади називають термін у 40 років, але й цього цілком достатньо.
Імпортний пінополістирол в Україну майже не завозиться. Річ у тім, що це товар регіональний. Доставляти його на відстань понад 150—200 км економічно невигідно: вага його дуже невелика за великого обсягу. В Україні налічується близько 80 фірм, пов’язаних із виготовленням пінополістиролу, але правильного виробничого циклу і технології, що відповідає всім правилам, дотримуватись можуть поки не всі.
І в Україні, і в Європі значно зміцнила свої позиції така альтернативна технологія, як незнімна опалубка з безпресового пінополістиролу. Вона виконує функцію двосторонньої тепло- і звукоізоляції і є формою для заливання бетону.
Останнім часом у великих житлових комплексах будують автономні котельні на природному газі, незалежні від системи центрального опалення. Їхня перевага — у більшій гнучкості щодо зовнішньої температури повітря. Та й втрати тепла в системі непорівнянні, оскільки довжина їхніх магістралей вимірюється навіть у піковому випадку 2—3 сотнями метрів, а не десятками кілометрів.
У приватному ж секторі все частіше застосовуються автономні пристрої на зразок сонячних або вітряних електростанцій, теплових насосів. Але навіть коли це газова установка, енергоносій використовується набагато економічніше, оскільки домовласник повністю контролює витрату палива залежно від сезону й кількості кімнат, які треба обігріти.
Упритул
Хто проти?
Здавалося б, хто може бути проти економії природних ресурсів, охорони довкілля, та ще й досить значних коштів? Але на практиці не все так просто. Адже всі українські компанії, що мають дохід, який залежить від обсягів вироблення й транспортування тепла, зацікавлені в тому, щоб продати його якнайбільше й за максимально високою ціною. Отже, треба спалити якнайбільше вугілля й газу. Інакше звідки ж прибуток?
У підсумку споживання енергії в середньому міському багатоквартирному будинку в Україні вище, ніж у енергозбережному в Західній Європі, у 28 разів.
Ще одне пояснення такому марнотратству: система центрального опалення, сформована в соціалістичні часи, була орієнтована на іншого споживача. Електрообігрівачів майже не було, не кажучи вже про теплі підлоги, конвектори та інші «маленькі радощі». Та й грошей ніхто не лічив…
У результаті жителі багатоквартирних будинків ніяк не можуть впливати на кількість споживаного тепла, а отже і на його вартість. Плата за опалення фіксована й залежить тільки від площі приміщення, та ще й підвищується по декілька разів на рік, незалежно від реального споживання енергії. Стільки ж платять і нехлюї, у яких всю зиму відкриті навстіж вікна й двері, і дбайливі господарі, які утеплили приміщення пінопластом і поставили двокамерні склопакети.
Постачальники енергії наче говорять: ми підрахували, скільки вам треба, і ви маєте це купити; ваша думка нікого не цікавить. Більш того, ви заплатите нам повну вартість, навіть якщо у квартирі буде холодно.
У цій ситуації (якщо, звичайно, уряд не зацікавлений збільшувати бюджетні витрати на енергоносії) розумно розробити та впровадити загальнодержавну програму, яка дозволяє не тільки мінімізувати втрати за рахунок поліпшення теплоізоляції, а й технічно відбирати для обігріву житла стільки тепла, скільки реально треба. Як, наприклад, це зроблено з лічильниками гарячої води. Однак ураховувати треба не тільки обсяг, а й температуру.
—
До речі
700 мільйонів на ЖКГ
Міністерство регіонального розвитку, будівництва й житлово-комунального господарства збирається запропонувати проекти у сфері ЖКГ на суму $700 млн для фінансування наступного року. Про це повідомив голова відомства Анатолій Близнюк: «Наступного року ми готуємо під завершені проекти фінансування на 700 мільйонів доларів. Скільки вони приймуть — це вже десята тема, але ми розраховуємо на цю суму». За його словами, міністерство планує звернутися до донорських організацій, щоб розробити, як мінімум, два проекти, під які необхідні будуть кредитні або донорські кошти. Достеменно відомо, що один із проектів стосуватиметься проведення першого капітального ремонту будинків, де створені об’єднання власників багатоквартирних будинків. Цікаво: чи буде виділено хоча б частину коштів на енергозбереження?
Підготував Денис ІВАНЕНКО
Для сайта
Рубрика: Інфраструктура//КХ
Тэги: енергозбереження, ЄС, Євросоюз, теплоізоляція, екологія, пінополістирол, пінопласт
До речі
Міністерство регіонального розвитку, будівництва й житлово-комунального господарства збирається запропонувати проекти у сфері ЖКГ на суму $700 млн для фінансування наступного року. Про це повідомив голова відомства Анатолій Близнюк: «Наступного року ми готуємо під завершені проекти фінансування на 700 мільйонів доларів. Скільки вони приймуть — це вже десята тема, але ми розраховуємо на цю суму». За його словами, міністерство планує звернутися до донорських організацій, щоб розробити, як мінімум, два проекти, під які необхідні будуть кредитні або донорські кошти. Достеменно відомо, що один із проектів стосуватиметься проведення першого капітального ремонту будинків, де створені об’єднання власників багатоквартирних будинків. Цікаво: чи буде виділено хоча б частину коштів на енергозбереження?
