Безцінні шлаки
Запорізькі металургійні гіганти успішно використовують відходи виробництва, які в іншому випадку тільки забруднювали б довкілля.
Що сьогодні являють собою відходи для абстрактного підприємства? З огляду на економіку — непродуктивні витрати, з управлінської точки зору — головний біль. А ще — відчутні затрати й ризик викликати гнів наглядових органів. Якщо проаналізувати розвиток української економіки в останні роки, стає очевидним: механізм нераціонального ресурсоспоживання не тільки не зупинений, а й навіть збільшив оберти.
За сучасного рівня розвитку технологій близько 10—12% вихідної сировини в остаточному підсумку викидається на звалище.
От і нагромаджуються сьогодні в країні гори пустої породи, небо застеляє дим, а вода отруюється промисловими стоками.
На металургійних підприємствах України утворюється бльзько 80% усіх техногенних відходів у країні, більшість із яких — ресурсоцінні. Хоча певна їхня частина і переробляється в процесі виробництва, значно більший шматок цього «пирога» складується на полігонах і в шламонакопичувачах. Цей процес супроводжується порушенням природного ландшафту на десятки квадратних кілометрів навкруги, зниженням родючості земель і, звичайно, позначається на здоров’ї населення.
Звалища, шламонакопичувачі й відвали переважно перебувають у віданні самих підприємств, і видалення відходів, які утворюються на них, безконтрольне, з порушенням чинних нормативних актів і санітарних правил, що призводить до конфліктів із населенням, а іноді — до зупинення виробництва. Нерідко підприємства приховують від наглядових органів місця поховання високотоксичних матеріалів, їхнє скидання в ріки та яри, несанкціоноване спалювання їх у технологічних установках.
Скільки виробляється в країні чорних і кольорових металів, видобувається вугілля й неметалевих корисних копалин, досить добре відомо. А от скільки та або інша галузь залишає при цьому відходів — знають найчастіше лише фахівці.
За станом на початок минулого року, загальні обсяги нагромадження відходів в Україні досягли 40 млрд т. Під ними зайнято близько 160 тис. га — це один із найвищих показників у світі. У загальній кількості відходів на сховищах організованого складування й на території підприємств ресурсомісткі становлять 95,8% від усього обсягу.
Разом із тим прогрес науки і техніки дозволяє дедалі раціональніше використовувати матеріальні ресурси.
Наказано знешкодити
«Проблема відходів промислового походження набуває все більш гострого характеру у зв’язку з тим, що обсяги їх генерування весь час зростають, тоді як темпи їхньої переробки непорівнянно малі, — роблять висновок фахівці українського Науково-дослідного інституту з промислового й санітарного очищення газів. — У результаті накопичені сотні мільйонів тонн твердих і рідких відходів, які необхідно переробити й знешкодити. Усе це вимагає найшвидшого створення потужних переробних установок продуктивністю, вимірюваною мільйонами тонн на рік, з їхнім промисловим освоєнням».
Розуміючи, що використовувати вторинну сировину в нинішніх умовах — це насамперед означає забезпечити стабільність функціонування виробництва, багато запорізьких підприємств активно працюють у цьому напрямку. Особливо два найбільших промислових об’єкти обласного центру — «Дніпроспецсталь» і «Запоріжсталь».
Відповідно до інвентаризації 2010 року в ПАТ «Дніпроспецсталь» повторно застосовується брухт вогнетривів (коли заміняється футерівка печі, брухт вогнетривів перебирається, частина використовується повторно, частина йде на продаж, решта вивозиться на полігон). У сталеплавильних цехах як додатковий енергоносій завод використовує відпрацьовані промаслені фільтри й дрантя. У діло на ДСС іде пил абразивно-металевий і сировинних матеріалів, певна кількість якого застосовується під час виплавки. Є й несподівані приклади. Так, «Дніпроспецсталь» як металошихту для сталеплавильних цехів бере медичні голки й відпрацьовану оргтехніку.
На «Запоріжсталі» повторно використовуються й реалізуються стороннім підприємствам залізовмісні й сировинні відходи (обрізь, літники, відсів агломерату, відходи коксу від дроблення та інше), які в повному обсязі повертаються в агломераційне й мартенівське виробництво в кількості близько 900—1000 тис. т на рік. Уже давно не викидаються й залізовмісні та окалиновмісні шлами. Вони вловлюються на оборотних циклах комбінату й повертаються у виробництво агломерату, окалини й частково в мартенівський цех. Обсяг їх становить близько 200 тис. т на рік.
Вогнетривкий брухт «Запоріжсталі» після вибірки з теплових агрегатів спочатку перебирається безпосередньо в місці ремонту, а потім надходить для глибшої переробки на спеціалізовану ділянку ремонтно-будівельного цеху. Після цього сировина повертається в цехи на повторне укладання, а також реалізується ВАТ «Запоріжвогнетрив». Обсяг знову використовуваного на комбінаті вогнетривкого брухту щорічно становить близько 10—12 тис. т, реалізація — 4 тис. т.
Відпрацьовані мастила піддаються обробці на ділянці регенерації мастил комбінату й повертаються у виробництво. Частково відпрацьовані мастила реалізуються стороннім споживачам. Повторне використання становить 500—800 т на рік, реалізація — близько 500 т.
Відпрацьована мастильно-охолодна рідина прокатних цехів використовується як коагулянт для стабілізації оборотної води в циклі газоочищення доменних печей. Утворення й використання для цих потреб відпрацьованих мастильно-охолодних рідин щорічно становить до 1,5 тис. т.
Шлам станції нейтралізації утворюється внаслідок нейтралізації кислих стоків прокатних цехів на станції нейтралізації ЦХП-3. Частково шлам уживається як матеріал захисного антипригарного покриття шлакових чаш доменного й мартенівського цехів. У цьому напрямку використовується близько 1,3—1,5 тис. тонн шламу.
Найбільш великотоннажний відхід металургійного виробництва комбінату — доменні шлаки. Реалізується у вигляді гранульованих шлаків і доменного щебеню підприємствам будівельної індустрії та гірничодобувним суб’єктам. Обсяг цієї продукції становить до 1 млн т щорічно.
