П’ять тисяч років в одному кургані
Запорізькі археологи зробили чергові вражаючі відкриття — знайшли артефакти давніх цивілізацій.
Був курган — стане завод
У новому археологічному сезоні запорізькі фахівці зі стародавностей уже зібрали щедрий «урожай». Найбільший інтерес науковців і пересічної публіки привернули артефакти, днями добуті з непоказного зовні кургану поблизу райцентру Токмак. Експедиція археологічної лабораторії Запорізького національного університету знайшла тут предмети побуту, які датуються абсолютно різними історичними епохами — від III тис. до н.е. до XVIII — XIX століть. Крім того, у ньому було 13 давніх поховань різного часу. Таким чином, в одній могильній пам’ятці представлена історія п’яти тисячоріч відразу!
Токмацький курган піднімався над полем лише на метр, оскільки був уже сильно розораний. Як археологічний об’єкт його знайшли порівняно недавно і, як виявилося, вчасно: пам’ятка розташована на території, де планують побудувати феросплавний завод. Відповідно до законодавства в таких випадках перед початком промислових земляних робіт місцевість мають вивчити археологи.
Експедиція, якою керують доценти кандидати історичних наук Геннадій Тощев і Світлана Андрух, оперативно розпочали розкопки. Бригада фахівців працювала два тижні з ранку до ночі, попри спеку й зливи, і вже першого дня її зусилля було винагороджено: у ґрунті відразу проявилися контури поховань.
Жива кров
— У будь-якому давньому кургані поховання розташовуються ніби поверхами, але не одне над одним, а по всій площі могильника, — розповідає Геннадій Тощев. — Кочівники ховали одноплемінників, споруджуючи над похованням невеликий насип — могильний знак. Пройшли інші племена — «впустили» своїх померлих у той же курган і досипали його. Таке повторювалося протягом тисячоліть. Тому кількість поховань у курганах іноді перевищує сотню.
У токмацькому кургані глибина центральної могили — 3,4 м від його поверхні. Першою похованою тут людиною був представник ямної культури, який помер 5 тис. років тому. Знайдений археологами скелет частково зруйнований — час зробив свою справу, але кістки лежали в анатомічному порядку. Можливо, ця людина мала високий соціальний статус, про що свідчить глибина могили (родичі доклали зусиль, щоб забезпечити їй гідне загробне життя) і чудово збережена циновка, яка цілком перекривала поховання зверху. На кістках збереглися сліди червоної фарби: в епоху ямної культури тіла померлих ховали, вкриваючи перед тим червоною вохрою. Історики вважають, що вона символізувала живу кров, тобто життя тривало й після смерті.
Через тисячу років тут з’явилися поховання іншої археологічної культури — катакомбної, яка дістала таку назву саме за особливостями похоронної конструкції. Катакомба складалася із вхідного колодязя й похоронної камери. Через ще 2 тис. років у могилі було поховання сарматів, а найпізніше зроблене тут у XI — XII століттях нашої ери, у часи перебування половецьких племен у нинішніх південноукраїнських степах. Загалом у кургані знайшли 13 людських скелетів і один кенотаф — символічне поховання когось, хто, імовірно, загинув на чужині.
Глиняний горщик — хоч бери й готуй
Предмети побуту, які були в кургані, відповідають цій же історичній епосі й свідчать про те, що дикі кочівники знали гончарне ремесло й навіть зачатки образотворчого мистецтва. Зі знахідок епохи ямної культури археологи демонструють керамічну миску з пишним, як на той час, орнаментом на дні й глиняний виріб циліндричної форми, у якому учасники експедиції з фантазією розгледіли фалічний символ. Представники катакомбної культури поклали до своїх небіжчиків два глиняних горщики. Один із них, із насічками по всьому діаметру горловини, зберігся майже цілим. Інший потріскався, частково розпався на шматки, але, з огляду на його вік — близько 4 тис. років, зберігся чудово. Ще з кургану витягли сарматську посудину, а також горщик, що, на відміну від усіх попередніх, зроблений на гончарному крузі, з монограмою (клеймом майстра) на дні й датується вже XVIII — XIX століттями нашої ери. Імовірно, це сліди діяльності шукачів скарбів позаминулого століття, які просто принесли його із собою й забули. А поруч із кістками половця лежав овальний фрагмент виробу з бересту, можливо, залишок берестяного козубця. Його могли використовувати як сагайдак для стріл або коробочку для зберігання дрібних речей.
Усі знахідки після обробки археологи передадуть у Запорізький обласний краєзнавчий музей. Вивчення курганів надзвичайно важливе для історичної науки, оскільки традиції поховання містять у собі єдині доступні нам достовірні відомості про племена, які не мали писемності.
Довідка «УТГ»
На території Запорізької області розташовано більше 6 тис. курганів. Багато з них поступово зникають з лиця землі через неуцтво орендарів угідь: нові власники розорюють пагорби випадково або навмисне. Крім того, вони весь час піддаються набігам мисливців за стародавніми скарбами. Професійні археологи не встигають досліджувати могильні пам’ятки раніше, оскільки держава виділяє дуже мало коштів на розкопки. Тому не виключено, що невдовзі українські кургани залишаться тільки на фото й малюнках.
