Сланцевий газ: панацея чи ілюзія?

Влада країни вживає реальних заходів у розробці сланцевих пластів.

Усередині літа зазвичай не дуже багато новин. Але цього разу сезон відпусток вийшов донезмоги гарячим. У другій декаді липня стало відомо про те, що Кабмін своєю постановою зарахував сланцевий газ до корисних копалин загальнодержавного значення. Очевидно, що це рішення треба розглядати в контексті торішнього позитивного голосування Верховної Ради, яким вона звільнила від ліцензування пошук і розвідку, видобуток корисних копалин із родовищ, що мають загальнодержавне значення. Зіставивши дві події, можна дійти простого висновку: Кабінет Міністрів від заяв про те, що розглядає видобуток сланцевого газу як серйозний елемент енергетичної безпеки країни, перейшов до дій.

Сланцева революція

Два минулі роки серйозно змінили ситуацію на світовому ринку газу. Почалося все із сенсаційного повідом­лення агентства Bloomberg про те, що в 2009 році США випередили Росію й вийшли на перше місце у світі з обсягу як газу, що видобувається, так і товарного, призначеного для продажу. Причому найважливішою частиною повідомлення було ось що: у США приріст забезпечено насамперед за рахунок розробки сланцевих родовищ. Динаміка росту дійсно вражає: у 2007 році в Штатах видобуто 34 млрд кубометрів цього вуглеводню, а в 2009-му — понад 50 млрд. За деякими прогнозами, видобуток сланцевого газу в США до 2015 року може збільшитися до 180 млрд м3 на рік. А в 2020-му, відповідно до оцінок Ziff Energy, у Північній Америці видобуватимуть уже 900 млрд м3 газу на рік (у 2000-му — 723,5 млрд м3). Більша частина приросту буде забезпечена завдяки саме сланцевому газу.

Як уважає, зокрема, аналітик із Barclays Capital Том Дрісколл, у 2013 році розробка сланцевих пластів забезпечить до 40% споживання газу в США, поступово заміщаючи традиційні родовища, що виснажуються. При цьому аналітики констатують, що збільшення за останні роки альтернативного видобутку газу із застосуванням нових способів привело до зниження вартості газу та комунальних платежів. Ціна на газ в Америці впала вдвічі протягом 2009 року. Американський досвід досить зацікавив європейців, і тому в Техасі, Оклахомі та Пенсільванії  нафтовики й геологи з Італії та Норвегії вчаться видобувати газ із чорного сланцю. Європейські компанії купують частки в сланцевих родовищах на території США, щоб освоїти нові технології буріння. Інвестують у нову галузь британська BP та італійська Eni. Американські нафтогазові гіганти також цікавляться сланцевими покладами на території Польщі, Швеції та Німеччині. Розвідувальне буріння вже здійснюється в Німеччині та Угорщині, у Польщі активніша від інших ConocoPhilips — її роботи поки на етапі сейсморозвідки.

Слід зауважити, що магічний вплив на інвесторів чинять просто астрономічні цифри потенційних запасів сланцевого газу. Так, за даними Кембриджської асоціації енергетичних досліджень (CERA), альтернативні газові резерви становлять приблизно 16 квадрильйонів кубічних футів, тобто приблизно вдвічі перевищують нинішні достовірні резерви. Великі родовища виявлено у Швеції, Китаї, США, Бразилії, Австралії та Прибалтійському басейні. Останнє особливо цікаво, адже цей басейн розташований на території Естонії та Ленінградської області Росії. Схоже, у найближчі роки альтернативний газ стане основою якщо не для серйозної конкуренції, то для серйозного стримування цін на газ, що поставляється «Газпромом» у Європу.

Тепер же експерти говорять, що сланцевим газом починає цікавитися й Китай. Як повідомляє агентство Bloomberg, найбільша енергокомпанія КНР PetroChina оцінює запаси сланцевих газів у Китаї в 45 трлн кубометрів. Відповідно до звіту, підготовленого British Petroleum, це більше, ніж доведені запаси газу в самій Росії. До видобутку сланцевого газу готуються в  Індії, Австралії і далі в усьому світі. У цей проект уже вклали величезні ресурси: британська BP інвестувала $1,3 млрд у родовища Техасу, норвезька StatoilHydro — $3,4 млрд у спільне підприємство з Chesapeake Energy. Голландці з Shell уже купили ліцензії на розробку надр Польщі та Німеччини. Якщо ж вірити зарубіжним джерелам (наприклад, британським і американським), то в самій Україні теж є значні запаси сланцевого газу. Більш того, Shell уважає найперспективнішими для буріння сланцевого газу дві країни — Швецію та Україну.­

Енергетична надія України

Згадки про запаси сланцевого газу на нинішній території України з’явилися ще за часів Австро-Угорської імперії. Нині Геологічне агентство США оцінює їх у 1,5—2,5 трлн кубометрів; у Мінприроди — більш ніж у 30 трлн.

Як відзначає експерт із питань енергетики Богдан  Соколовський, в Україні є  2 типи сланців, які становлять інтерес. Це «газові» сланці, поклади яких є в Карпатському регіоні, і так звані молодші, «горючі сланці», поклади яких виявлено в Центральній Україні. За його словами, більш-менш розвіданим є Бовтиське родовище на межі Кіровоградської та Черкаської областей.­

І хоча експерти цілком справедливо відзначають, що говорити про величезні підтверджені резерви, м’яко кажучи, рано, оптимізм вселяє цілком солідна черга бажаючих розробляти українські сланцеві запаси. Зацікавленість уже висловили американські, російські та декілька європейських компаній.

Відомо, що найбільша польська компанія PKN Orlen має намір розпочати розробку сланцевих родовищ газу в Україні. Відповідну угоду підписано  8 грудня минулого року президентом PKN Orlen Яцеком Кравецем і міністром охорони навколишнього природного середовища України Миколою Злочевським.

У свою чергу на Донбас іде відоме в нашій країні СП «ТНК-BP». Його дочірня структура — ТОВ «ТНК-ВР Розвідка й видобуток Україна» — торік підписала з місцевою владою угоди про ­геологорозвідку й наступну промислову розробку покладів сланцевого газу в Донецькій і Луганській областях. І це зовсім не весь список претендентів.

Наприкінці минулого року ДК «Укргазвидобуток» провела переговори із представниками американської енергетичної компанії Chevron Corporation. Активний інтерес до українських запасів сланцевого газу проявляє Shell. Одна із найбільших у світі нафтових компаній — Total — теж зацікавилася видобутком в Україні сланцевого газу й метану. Ще у квітні канадці повідомили про підписання договору з Eurogas про оцінку запасів родовищ у Західній Україні.

Від цієї гонитви намагається не відстати і російський газовий монополіст. У третій декаді грудня 2010 року «Газпром» і «Нафтогаз України» підписали меморандум про створення спільного підприємства для видобутку метану з вугільних пластів, що працюватиме на території України. Правда, експерти вже засумнівалися в щирості намірів російських партнерів, оскільки в наших сусідів нема ні відповідних вільних коштів, ні сучасних технологій, ні економічної або політичної мотивації.

На думку фахівців, створенням таких спільних російсько-українських газових підприємств Росія хоче не інвестувати в розробку альтернативних російському газу джерел, а заморозити ці проекти, щоб не допустити туди іноземних інвесторів. 

Правда, на думку експерта з енергетичних питань Валентина Землянського, монополії у видобутку сланців в Україні не має бути. «Ринок сланцевого газу — висококонкурентний… Якби ми говорили про те, що зайшли тільки росіяни або тільки європейські компанії, але присутні також американські, російські, тобто немає монополізму, хто б що не говорив. Вони конкуруватимуть між собою, тому певної заморозки родовищ не буде», — відзначив експерт.

Не все просто й зі згаданими іноземними інвесторами. Вони досить наполегливо й прозоро натякають на необхідність зміни умов інвестування — і рішення Кабінету Міністрів і Верховної Ради не що інше, як серйозний крок назустріч світовим енергетичним гігантам.

Звичайно, незважаючи на досить непогані перспективи видобутку сланцю в Україні, говорити, що наша країна (або європейські країни в цілому) зможе відмовитися від імпорту газу з Росії й арабських держав, сьогодні ще дуже рано. Але вже зараз він є досить серйозним фактором, що визначає майбутнє і європейського, і світового газового ринку.

Підводне каміння

У липні сенат Франції заборонив метод видобутку корисних копалин, що має назву «гідророзрив пласта». Таким чином, як відзначає Bloomberg, Франція стала першою країною, де законодавчо заблокований видобуток сланцевого газу. В Асоціації нафтовиків Франції вже заявили, що засуджують розпорядження сенаторів.

І, проте, відмахуватися від причин, що змусили французів ухвалити таке рішення, не можна. Головна з них — такий важливий для європейського виборця екологічний аспект. Річ у тім, що видобуток сланцевого газу вимагає використання більших обсягів води, яка змішується з піском і хімікаліями. Аналіз, проведений у американському штаті Вайомінг, де є значні поклади сланців, показує: ці хімічні речовини здатні проникати в підґрунтові води.

Звичайно, в Америці з її величезною територією можна без особливих проб­лем бурити десятки тисяч свердловин на ділянках у тисячі квадратних кілометрів. Густонаселеність Європи й насиченість її різними комунікаціями можуть стати проблемою. З іншого боку, саме розвинена комунікація може зробити видобуток дуже рентабельним. Адже свердловина й споживач газу — поруч.

Дуже відрізняються й оцінки собівартості видобутку сланцевого газу. Деякі компанії заявили про собівартість $100 за тис. м3  (наприклад, у США), інші говорили про діапазон $210—$280. Якщо врахувати, що собівартість видобутку традиційного газу — $80—$90, ціна російського газу на кордоні з Україною — $297, а в третьому кварталі може досягти $350, у четвертому й зовсім перевищити $400, то розмова про розробку родовищ сланцевого газу набуває зовсім іншого забарвлення.

Час змін

Про те, що час розмов минув, свідчать не тільки рішення законодавчої й виконавчої гілок влади. Про серйозні наміри забезпечити енергетичну незалежність, у тому числі й за рахунок сланцевого газу, свідчать спроби вищих посадових осіб держави дати відповіді на проблемні запитання, пов’язані з його видобутком з надр.

Про це 1 липня повідомив перший віце-прем’єр-міністр України Андрій Клюєв, відзначивши, що сьогодні в Україні фахівці вивчають американський досвід видобутку сланцевого газу. Раніше перший віце-прем’єр-міністр уже заявляв, що Україна має намір придбати технології з видобутку сланцевого газу.

А це означає, що за досить рішучих і успішних дій української влади дуже скоро може змінитися ситуація не тільки в енергетиці нашої країни й у її завжди непростих взаєминах з Росією.­ Зміниться геополітична ситуація на континенті, де Київ зможе відігравати серйозну роль.