Відкриття італійської сцени
Майже половина вистав VIII Міжнародного театрального фестивалю «Класика сьогодні» (Дніпродзержинськ) уперше відбулася на унікальній сцені — із похилою підлогою й порожніми пляшками з-під французького шампанського під колишньою оркестровою ямою.
Такі сцени сьогодні — рідкість. Головний режисер Дніпродзержинського музично-драматичного театру імені Лесі Українки Сергій Чулков побував у десятках великих і малих театрів колишнього СРСР і сучасних незалежних держав пострадянського простору, але пригадав лише близько п’яти міст, де бачив щось схоже: Москва, Пітер, Тюмень …
— Нову стару сцену ми для себе відкрили випадково, коли шукали другий зал для фестивальних вистав, — розповів Сергій Анатолійович. — Виявилося, що найкращі умови для театральних постановок невеликого формату в Народному музеї історії металургійного комбінату. Будівлю — інженерний клуб для місцевої знаті — було споруджено 1899 року за проектом італійського архітектора, спеціально запрошеного в Каменське (із 1936 р. — Дніпродзержинськ). Тут навіть співав колись Шаляпін! Дивовижно, але і сцена, і затишний концертний зал із «пляшковою» акустикою збереглися майже такими ж, якими були більше ста років тому. Це оцінили всі актори й режисери, які приїхали до нас на фестиваль. Дехто навіть шкодував, що вони не грали на «другій» сцені.
У музейній експозиції є одна пляшка темно-зеленого скла, яку багато років тому під час ремонту залу дістали з-під оркестрової ями. Оскільки тоді в колишньому заводському клубі не грали оркестри й не було вистав, яму вирішили прибрати. Робітники розкрили частину підлоги й виявили, що лаги в цьому місці було покладено на ряди порожніх пляшок. Між пляшками, що стояли вертикально, лежали інші, через одну повернені горлечками в протилежні боки. Усі вони були резонаторами й забезпечували добру акустику в залі. Деякі театрали припускають, що в стінах і стелі над сценою також умуровані порожні пляшки з-під шампанського, завдяки чому посилюється звучання голосів і музичних інструментів. Але перевірити це, не зруйнувавши одну зі стін і не збивши з поверхні чудово збережену ліпнину, неможливо.
