Великі можливості малих ГЕС

У Черкаській області активно реанімують малі гідроелектростанції, а також планують установлення перших сонячних батарей.

Сьогодні в Європі до чверті всієї електроенергії генерується завдяки альтернативним джерелам. Актуальність питання особливо підвищилась після аварії в японській Фукусімі. Європейці озвучують програми, що стосуються постійної, поетапної і розумної заміни АЕС іншими способами одержання енергії. Україна, незважаючи на сумний досвід із «мирним атомом», ставку робить саме на нього. Наразі у нашій країні за рахунок джерел поновлюваної енергії виробляються лічені відсотки від загального обсягу виробництва електроенергії. Але питанню енергоефективних технологій усе-таки  почали приділяти більше уваги. Зокрема, на Черкащині активно відроджується гідроенергетика малих річок.

Ініціатором «ренесансу» стала зовнішньоекономічна асоціація «Новосвіт». Проаналізувавши потенціал регіону й стан 16 занедбаних із часів СРСР малих ГЕС, компанія дійшла висновку, що можна відновити роботу семи з них.

Однією з перших (у 1998 році) в області відродили Гордашівську ГЕС у Тальнівському районі на річці Гірський Тікич. До того споруда стояла закинутою, а обладнання було розкрадено.

— У той час мала енергетика ще не відігравала ніякої ролі в енергосистемі України, — згадує президент ЗЕА «Новосвіт» Олександр Нікіторович. — Правда, і зараз потенціал малих ГЕС в Україні використовується недостатньо — лише на 20%. Тому їхнє будівництво — сфера діяльності порівняно вільна. Серйозної конкуренції тут поки нема.

І це не дивно. Реконструкція та спорудження­ гідроелектростанцій — вит­ратний бізнес. Тільки в капітальний ремонт Корсунь-Шевченківської ГЕС «Новосвіт» інвестував понад 6 млн гривень.

— Дуже важко далася ця ГЕС. І фінансово, і  технічно, — розповідає директор ЗЕА «Новосвіт» Анатолій Яровий. — Станція побудована ще в 1934 році й була однією з перших гідроелектростанцій в Україні. На час її реконструкції гребля була в аварійному стані, а район — на межі екологічної катастрофи. Прорив греблі міг призвести до затоплення 10 населених пунктів і залишити районний центр без питної води.

У 2002 році верхню дере­в’яну частину ГЕС замінили залізобетонними конструкціями, дерев’яні робочі щити — металевими. Капітально відремонтовані бики дамби, два гідроагрегати, підйомники й дериваційний канал. Запустили Корсунь-Шевченківську ГЕС у тому ж 2002-му, але повністю реконструкцію закінчили лише на 2007 рік.

— На цій греблі вперше в Україні встановили дві міні-гідротурбіни сифонного типу по 55 кіловатів. Вони не тільки виробляють електроенергію, а й поліпшують якість води в річці, — веде далі Анатолій Григорович. — Під час роботи турбіни вода взаємодіє з повітрям, у результаті відбувається її аерація (збагачення киснем), що позитивно позначається на екологічному стані річки. Крім цього, робота таких турбін сприяє підвищенню рівня води в нижній частині річища й дозволяє виробляти додатково 2 тисячі кіловат-годин електроенергії на добу. Сьогодні Корсунь-Шевченківська ГЕС виробляє щомісяця близько 700 тисяч кіловат-годин.

Крім Корсунь-Шевченків­ської на річці Рось діє ­Стеблевська ГЕС потужністю близько 2850 кіловатів. Найближчим часом на її греблі «Новосвіт» планує встановити такі ж турбіни для забезпечення санітарного пропуску води в Корсунь-Шевченківському водоймищі. Це дозволить очищати ріку Рось від забруднених стоків, що формуються на території Київської області.

За даними Держкомітету України з енергозбереження, гідропотенціал малих річок Черкаської області становить 60 млн кВт.год. на рік (на території регіону більше тисячі річок). Із цього показника Черкаська область посідає четверте місце в Україні після Закарпатської, Вінницької та Кіровоградської.

Сьогодні в регіоні повноцінно працює шість реконструйованих ЗЕА «Новосвіт»  гідроелектростанцій, які можуть виробляти до 28 млн кВт електроенергії на рік. При відновленні малих ГЕС крім заміни старих механізмів новим обладнанням на гідротехнічних спорудах упроваджують і сучасні технології: системи автоматизованого контролю кількості виробленої електроенергії, автоматизованого керування роботою гідроагрегатів, контролю рівнів води тощо.

Звенигородська й Лоташівська ГЕС, уведені в експлуатацію пізніше за інші, уже цілком автоматизовані. За роботою такої станції стежать лише двоє людей. Керування всіма процесами здійснюється через комп’ютер, а охороняються вони бійцями спеціального підрозділу.

Відродженням гідроенергетики в Черкаській області «Новосвіт» займається разом зі своїми партнерами — київською компанією «Гідроресурс-К» і вінницькою «Подільська енергетична компанія». Остання півроку тому провела відбудовні роботи та ввела в експлуатацію Кам’яно-Бродську ГЕС у Лисянському районі. «Гідроресурс-К» узявся відновляти Буцьку й Кривоколинську ГЕС на Гірському Тікичі.

І людям вигідно, і рибам… глибше

Головна перевага малої гідроенергетики — дешева й безпечна електроенергія, виробництво якої не вимагає органічного палива й, що немаловажно, не забруднює навколишнє середовище. Вона дозволяє забезпечити «чистою» енергією цілі райони, розташовані уздовж водойм.

— Потужність таких станцій достатня для постачання електроенергією району в разі аварійної ситуації в державних електромережах, — пояснює Анатолій Яровий. — Наприклад, за необхідності Корсунь-Шевченківська й Стеблівська ГЕС можуть «нагодувати» електроенергією в повному обсязі весь Корсунь-Шевченківський район із його інфраструктурою й промисловим комплексом. Невеликі гідроелектростанції також можуть вирівнювати пікові навантаження в системі. Щомісяця компанією «Новосвіт» промисловим підприємствам області реалізується понад 2 мільйонів кіловат-годин. Зараз електроенергією нашої компанії користуються ВАТ «Дашуківські бентоніти», ТОВ СП «Золотоноський», ТОВ «Світ ласощів», черкаські заводи «ММ Пекеджинг Україна» і СП ЗАТ «Графія Україна».

Незаперечна користь таких станцій у боротьбі з повенями. До реконструкції гідротехнічних споруд, коли робочі щити гребель неможливо було ні підняти, ні опустити, прилеглим населеним пунктам неодноразово загрожувало затоплення. Зараз, коли щити відремонтовані, є можливість регулювати весняні повені.

Невеликі електростанції істотно впливають на нормалізацію екологічної ситуації — дозволяють зберігати природний ландшафт, не погіршують якість води: вона зберігає всі природні властивості й може використовуватися населенням.

— Під час роботи ГЕС поліпшується екологія водойм, — переконує Анатолій Григорович. — Проходження води через гідротурбіни сприяє її збагаченню киснем, нормалізується стан підводної фауни. У річках зберігається риба. Також енергетики чистять забруднені нечистотами водойми шляхом періодичного промивання, збирають викинуте в річку сміття й пластикові пляшки, які в жодному разі не повинні потрапляти в турбіну.

І ГЕС, і сонце

Крім малої гідроенергетики асоціація «Новосвіт» планує взятися ще й за енергію сонця.

— Розвиток альтернативної енергетики — це вкладення великих коштів. Приміром, будівництво сонячної станції потужністю 100 кіловатів інвесторові коштує 4—4,5 мільйона гривень, — пояснює Анатолій Яровий. — Але завдяки «зеленому тарифу» вартість «сонячної» електрики значно вище в порівнянні з іншими джерелами. Отже, така станція окупиться швидше, ніж реконструкція малої ГЕС. За нашими підрахунками — за 4—5 років.

Першу сонячну станцію потужністю близько 200 кВт на Черкащині побудують на Гордашівській ГЕС. Вона займатиме 0,2 гектара землі на схилах земляної греблі гідроелектростанції.

Наступні дві сонячні електростанції загальною потужністю близько 1,3 МВт будуть розміщені на території Лоташівської і Звенигородської ГЕС. Усі вони розташовані на схилах дамб, у межах земельних ділянок, орендованих ЗЕА «Новосвіт» під гідротехнічні споруди та будинки ГЕС. За таких умов альтернативні джерела вироблення електроенергії  доповнюватимуть одне одного. Восени, узимку й навесні ставка робитиметься на енергію малих гідроелектростанцій, а от улітку, коли водні ресурси висихають, втрати заповнять за рахунок сонця.

За сонячними панелями — у Китай, за турбінами — до земляків

Відновлення малої гідроенергетики в регіоні вигідне і промисловим підприємствам, у яких є бажання й можливість налагодити виробництво комплектувальних для ГЕС. Сьогодні «Новосвіт» тісно працює із Золотоноським машинобудівним заводом, який під замовлення виробляє турбіни, вузли для гідроагрегатів, електродвигуни та інше обладнання.

— Таке співробітництво дуже вигідне. Обладнання, виготовлене в Золотоноші, за якістю не поступається продукції західних виробників, — розповідає Анатолій Яровий. — Якщо аналогічну техніку завозити з Європи, вона обійдеться в десять разів дорожче. А так і нам економічно вигідно, і машзавод має замовлення й додаткові робочі місця. Ми за кордоном закуповуємо лише те, чого немає в Україні. Приміром, сонячні панелі плануємо купувати в Китаї, а інвертори — у країнах ЄС.

Утім, у «Новосвіті» впевнені, що відсутнє обладнання теж можна виготовляти в регіоні. Наприклад, виробництво інверторів і сонячних панелей під силу місцевим підприємствам — НВК «Фотоприлад» і смелянському радіозаводу «Оризон».

Проблеми — рікою

Але скільки б не говорили про користь цієї справи, словами розвитку малої гідроенергетики не допоможеш. Модернізуючи невеликі станції, інвестори стають перед багатьма проблемами, від розв’язання яких залежить подальше відродження малих ГЕС.

Сповільнює темпи реконструкції й будівництва гідроспоруд необхідність вкладення серйозних коштів. Адже технічний стан діючих ГЕС характеризується значно або цілком зношеним основним гідросиловим, гідротехнічним і електротехнічним обладнанням. Окуповуються витрати на реконструкцію малої ГЕС за 12—14 років. При цьому державних інвестицій тут майже нема, а ставки банківських кредитів залишаються завеликими.

Але головна проблема — занадто тривалі процедури будівельних і земельних узгоджень.

— До чого ж ускладнене узгодження з усіма держструктурами на місцевому, районному, обласному рівнях, — ділиться наболілим Анатолій Яровий. — Два-три роки в середньому йде на одержання різних дозвільних документів і проведення громадських слухань щодо одного об’єкта. Добре, що з другого кварталу цього року дещо спрощено механізм одержання дозволів на початок будівництва й документів про введення об’єкта в експлуатацію. А от процес відведення землі дуже складний. Починаючи з переговорів із сільською радою, якій байдуже, чи буде розташована на його території станція (адже в селі однаково є світло), і закінчуючи проходженням безлічі інстанцій у районі та області. Тільки землевідведення може тривати два роки. Навіть якщо це лише сотка землі.

До того ж усе ускладнюється потенційними земельними спекулянтами, які, взявши в місцевої громади в довгострокову оренду землі навколо малих ГЕС, і самі там нічого не роблять, і не дають нічого робити енергоінвесторам.

Надія у розв’язанні цієї проблеми — на ухвалення обласною владою регіональної програми відновлення малих ГЕС.

Багато питань постає і щодо тарифної політики держави. Приміром, великим навантаженням є плата за користування водою, що становить 30—40% у собівартості електроенергії.

— Але ж воду ми не використовуємо, а лише пропускаємо через турбіну, — відзначив Анатолій Григорович. — Має бути помірна плата, що дозволило б удешевити виробництво електроенергії. Та й система оподатковування потрібна більш лояльна. Непогано було б зменшити податок на прибуток.

Зацікавити приватників у будівництві малих ГЕС мав «зелений тариф». Однак для електроенергії, виробленої малими ГЕС, він значно нижче, ніж отриманої з інших альтернативних джерел.

— Але все-таки із «зеленим тарифом» жити легше. Якби не нескінченні зміни в законодавстві, — уточнює Анатолій Яровий. — Не встиг обрахувати свої витрати, дивишся — уже НКРЕ вводить цільову надбавку до тарифу на електроенергію — 4% на кожну кіловат-годину. А в нас, на жаль, надбавки зростають. Та й тарифний коефіцієнт для об’єктів електроенергетики згодом зменшиться. І якщо, приміром, тариф на сонячну енергію перевищуватиме інші тарифи не в 5, а в 2 рази, то самооплатність сонячних електростанцій, у які ми зараз вкладаємо гроші, зросте до десяти років замість передбачуваних п’яти.

Проблемним залишається і транспортування вже виробленої малими ГЕС електроенергії. Адже всі лінії електропередачі належать обленерго — монополістові, який диктує свої умови. Щоб доставити вироблену енергію споживачеві мережами «Черкасиобленерго», ЗЕА «Новосвіт» доводиться платити за послугу до 25% від вартості транзитованого ­обсягу.

Довідка «УТГ»

В Україні працюють 150 малих ГЕС. Загальний обсяг електроенергії, що виробляється ними, не перевищує 400 млн кВт.год. на рік. Гідропотенціал же країни становить 8,3 млрд кВт.год. Тобто використовується лише 5% існуючих можливостей.