Промені світла в темному царстві
Виявляти очні ускладнення цукрового діабету й боротися з ними допомагають оптичні когерентні томографи й лазери.
Одне з найсерйозніших ускладнень цукрового діабету — погіршення та втрата зору. У той же час офтальмологія — найбільш технічно «підкована» галузь медицини: тут є всі можливості для раннього виявлення захворювання й запобігання його прогресуванню.
Про технічний бік питання розповідає лікарофтальмолог Луганського обласного центру очних хвороб, фахівець із ускладнень цукрового діабету Олександр Спектор.
— Найсерйозніше очне ускладнення цукрового діабету — так звана діабетична ретинопатія, ураження судин сітківки — внутрішнього світлочутливого шару ока. У хворих з інсулінзалежним діабетом через 5—7 років після початку захворювання такі симптоми виявляються в 15—20% випадків, через 10 років — у 50—60%, а через 30 років — майже у всіх пацієнтів.
У разі інсуліннезалежного діабету ситуація ще складніше у зв’язку з пізньою діагностикою. Що найстрашніше, захворювання займає одне з перших місць серед причин інвалідності працездатного населення.
— Олександре Володимировичу, чи дозволяє технічне оснащення обласних клінік проводити ранню діагностику?
— Так, ми маємо у своєму розпорядженні найсучасніше діагностичне обладнання — таке ж, як у європейських клініках. Але через погане охоплення периферійних районів і особливості менталітету своєчасні обстеження проходять, м’яко кажучи, зовсім не всі пацієнти із групи ризику. А от у Європі 100% діабетичних ретинопатій виявляють на ранніх стадіях, коли ще можливе ефективне консервативне лікування.
— Як можна виявити діабетичну ретинопатію?
— Зміни судин можна діагностувати навіть візуально. Але є й точні, наукомісткі методики. Із загальномедичних можна назвати ультразвукове дослідження ока, яке дозволяє виявити набряки й відшарування сітківки. Є й свої, суто офтальмологічні техніки. Найсучасніший метод діагностики — оптична когерентна томографія, яка дає можливість побачити всі шари сітківки, аж до їх мікроскопічної, клітинної будови.
Суперлюмінесцентний діод томографа генерує широкий промінь, близький до інфрачервоного, — із довжиною хвилі 820 нм. Він сканує сітківку на глибину 10 нм. Кожен зріз — це 1024 точки. Різні середовища мають відповідно різну оптичну густину, що наочно відбивається на моніторі приладу.
— Чи ефективна в лікуванні сучасна лазерна техніка?
— Так, найпопулярніший метод — припікання сітківки лазером із метою ізоляції проблемних ділянок від здорових і недопущення поширення вогнища. Про лікування, на жаль, не йдеться — ми можемо тільки стабілізувати зір.
У припікання є й ще одна важлива мета. Річ у тім, що деякі ділянки сітківки у разі діабетичної ретинопатії недоодержують кисню. Щоб якось компенсувати «голодування», організм починає виробляти особливу речовину, яка спричиняє ріст судин. На відміну від нормальних вони неповноцінні — тонкі й ламкі. Їх і руйнує лазерний промінь. Донедавна застосовували переважно інфрачервоні лазери, але вони досить травмонебезпечні. Сьогодні найбезпечнішими визнані так звані «зелені» лазери з довжиною хвилі 514—536 нм.
