«Достойно брати участь у достойній справі!»
Багато років Георгій Гречко був володарем світового рекорду з тривалості перебування людини в космосі — 134 доби 21 година.
П’ятдесят років тому людство вступило в нову космічну еру. Небезпека чатувала на першовідкривачів буквально на кожному кроці. Це був шлях у невідомість. І тих, хто його торував, шанують повсюди.
Космонавти перших призовів уже досягли поважного віку. Тим цінніші їхні свідчення про те, як готувалися вони до зустрічі з космосом, із чим стикалися під час польотів, що мусили долати, щоб здійснилися їхні мрії, як, урешті-решт, жили…
Один із таких першопрохідців космосу — двічі Герой Радянського Союзу, доктор фізико-математичних наук, кавалер орденів багатьох країн і лауреат державних премій кількох колишніх республік СРСР у галузі науки Георгій Гречко. 25 травня йому виповнилося 80 років. Напередодні свого ювілею він приїздив до Києва і зустрівся зі студентами, викладачами та науковцями Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут».
НТУУ «КПІ» для зустрічі обрано невипадково. Адже цей технічний університет є фактично колискою національного авіа- й ракетобудування. Він і тепер займає помітне місце у розвитку ракетно-космічної галузі, а його випускники працюють на багатьох підприємствах вітчизняного аерокосмічного комплексу.
Тож аудиторія та гість університету розуміли одне одного з півслова. У зустрічі також узяв участь другий президент України Леонід Кучма, життя якого тісно пов’язане з космічними технологіями. Його спогади й міркування про перспективи космічної галузі в нашій країні стали важливою складовою розмови з київськими політехніками про історію та шляхи подальшого розвитку космічних досліджень.
Георгій Михайлович Гречко про дуже серйозні речі говорив із м’яким гумором, розповідав про власний шлях до зірок, про підготовку космонавтів, усілякі позаштатні ситуації, що траплялися в космосі.
Згадати було що. Із перших самостійних кроків після закінчення славнозвісного Ленінградського військово-механічного інституту (відомого також як Воєнмех) Гречко був пов’язаний із розробкою та експлуатацією ракетної техніки й дослідженнями космосу. Наприкінці 60-х пройшов передполітну підготовку в групі за програмою обльоту Місяця. У космосі побував тричі як бортінженер. Уперше – у 1975 році на космічному кораблі «Союз-17» — «Салют-4». Потім через два роки на орбітальному комплексі «Союз-26» — «Салют-6» — «Союз-27». Під час того польоту він здійснив вихід у відкритий космос для перевірки працездатності стикувального вузла. Втретє – у вересні 1985 року на орбітальному комплексі «Союз Т-14» — «Салют-7» — «Союз Т-13». До речі, Георгій Гречко розробив наукову програму цього польоту.
Після виступу легендарний космонавт відповів на численні запитання учасників зустрічі — від наукового передбачення катастроф планетарного масштабу до свого захоплення філателією. Серед тих, хто підходив до встановленого в залі мікрофона, були і студенти, і ветерани космічної галузі.
Про українську мову
«…Я народився у Ленінграді й рідна моя мова — російська, українську я розумію. Річ у тім, що у 1941 році батьки відправили мене на літо до родичів. Вірити газетам не завжди потрібно, але мої батьки вірили. А там писалося, що всі розмови про майбутню війну – це ворожі провокації. Тож я і поїхав на Чернігівщину. А за тиждень почалася війна. І я всю окупацію пробув там. Мати залишилася в блокадному Ленінграді, батько на фронті, ніхто ні про кого нічого не знав. Це були нелегкі роки… Тож Україна мені стала рідною, і мова ця мені не чужа».
Про наполегливість
«…Уважається, що найвпертішими людьми є ірландці. Але не менш уперті й українці. Ця риса передалася й мені — я завжди намагався досягти своєї мети».
Відбір перших космонавтів
«…Випробування на придатність до роботи в космосі були надзвичайно жорсткими, навіть жорстокими. Кандидати проходили приблизно 80 тестів. Наприклад, потрібно було відсидіти півтори-дві години в сауні-термокамері. Скажете, сауна – це ж навіть дуже приємно! Але річ у тім, що сидіти доводилось в льотному міховому комбінезоні, і слід було дочекатися, щоб температура тіла піднялася до 38,6°. За такої температури людина працювати не може, понад те — виникає серйозна загроза здоров’ю. Тож це було важке випробування.
Або взяти перевантаження. Вважалося, що людину на них можна натренувати. Тому й змушували витримувати до 10, а то й до 12 g (десяти-дванадцятиразові перевантаження). А американці спочатку випробовували мавпу, причому на менші перевантаження – до 8 g. Після загибелі її препарували й щоразу з’ясовували, що внутрішні органи у неї вкриті маленькими крововиливами. Перевантаження просто калічили тварину…
Багато що було невідомо, тому й проводили такі експерименти. Але так ставитися до космонавтів – усе одно, що випробувати у дивний спосіб сірники: спочатку підпалити й упевнитися, що вони горять, а потім тими ж сірниками намагатися розпалити багаття».
Навіщо потрібні космічні програми
«… Уявімо, що на день вимкнули всю техніку, яка перебуває в космосі. Тоді хтось не побачить футбольного матчу з Аргентини, зіб’ються з курсу сотні морських суден або заблукають сотні тисяч автомобілів.
Космічні технології використовують і на Землі. Я колись випробовував гумовий навантажувальний костюм для космонавтів. Його вдягають, щоб не атрофовувалися м’язи у невагомості. Роблять під кожного окремо. На Землі він дає відчутне навантаження – кожний рух дається важко, костюм змушує м’язи активно працювати. А сьогодні його успішно використовують для лікування дітей, хворих на церебральний параліч! Я бачив на власні очі, як діти, які могли рухатися лише навколішках, спираючись на руки, у цьому костюмі (ясна річ, підігнаному під їхню фігуру) починали самостійно ходити! До речі, найкращий досвід такого лікування накопичено в Одесі».
Останні приготування до польоту
«Напередодні польоту його керівників і екіпаж завжди приймали в Кремлі, де проходило засідання військово-промислової комісії. Будь-які заяви про чиюсь невпевненість у результатах могли призвести до скасування самого польоту, точніше — до його перенесення на невизначений термін. Усе робилося дуже ретельно…»
Про фотографії з космосу
«Якось почув, що в Японії видали альбом «100 краєвидів Фудзі» — про їхню священну гору Фудзіяму. Я з космосу зробив сто перший. Це було непросто, треба було вловити момент, коли гора не затягнута хмарами. Я такий знімок зробив і хотів подарувати його японцям. Але, на жаль, подарував його мій начальник…
На фото війни в Кувейті з космосу видно, як горять нафтові свердловини. Чорний дим від них поширювався на сотні кілометрів. Найстрашніше на Землі – це війна».
Повернення
«Під час входження в атмосферу апарат, який спускається, починає горіти від тертя. Тебе наче проносить крізь полум’я – причому то полум’я не багаття, а домни. Навколо вогонь, тріск, постріли піропатронів. Не всі здатні спокійно це витримати».
Про зустрічі з Папою Римським
«Я двічі зустрічався з Папою Римським. Я не дуже добре володію іноземними мовами, але мені здалося, що під час першої зустрічі він відпустив мені гріхи, які я скоїв до того, а під час другої – ті, які ще скою…»
Життєве кредо
«У американців є дуже простий девіз: «Бути першими!». А у мене був інший – «Достойно брати участь у достойній справі!»
Редакція «УТГ» приєднується до усіх привітань на адресу ювіляра й бажає Георгію Михайловичу сил і наснаги на багато років.
