Слабких — б’ють!

У найближчі 20-30 років можливий глобальний військовий конфлікт за природні ресурси.

Сучасна цивілізація з усім її величезним багажем гуманізму так і не позбулася від пороку війни. На думку відомого військового експерта, політолога й журналіста з Росії Ігоря Коротченка, який недавно відвідав нашу країну, безпека на пострадянському просторі залежатиме насамперед від інтеграції військових і технологічних потенціалів Росії та України.

Нові високотехнологічні війни, свідками яких ми сьогодні є, змушують дуже серйозно ставитися­ до питань військового будівництва на пострадянському просторі.­­ І наші північні сусіди про це вже всерйоз замислилися.

До 2020 року Росія має намір модернізувати свої збройні сили. На програму переозброєння армії та флоту витратять 20 трлн руб.

— Аналіз трофеїв, якість техніки, системи бойового керування, форми й методи ведення війни, які використовувала Грузія, показали, що Росії потрібна термінова модернізація військового потенціалу щодо умов ведення звичайної війни, без ядерної зброї, — говорить російський експерт. — Унаслідок масштабного переозброєння російської армії та флоту частка нових зразків зброї становитиме приблизно 70%. Сьогодні вона не перевищує 15%. Решта — це техніка ще радянського виробництва. Також ми активно розпочали створення військово-космічної оборони. Через 10—15 років у американців з’являться нові надзвукові літальні апарати, здатні в досить короткий термін виходити в ближній космос і з висоти 120—150 кілометрів опинятися дуже швидко — лише за 15 хвилин — у будь-якій точці земної кулі. Відповідно для відбивання такої загрози створюється система повітряно-космічної оборони, основою якої стануть нові комплекси С-500, у тому числі з ракетами, які уражають ціль у ближньому космосі. Крім того, із 1 січня 2012 року наш офіцерський склад уперше із часів Брежнєва знову стане привілейованим класом: різко збільшиться грошове постачання, офіцери одержать  середньоєвропейські зарпла­ти.­ Так, лейтенант, випуск­ник військового училища, одержуватиме 50 тисяч руб­лів, а полковник, який відслужив близько 20 років, — 90 тисяч.

Флот не піде

— Майбутнє Чорноморського флоту Росії не підлягає жодним змінам. Він має залишитися в Севастополі­ — це принципова позиція Росії, — говорить Ігор Коротченко.­­­— І, мабуть, після завершення циклу виборів у Росії та Україні ми виходитимемо на комплексну орендну угоду терміном на 99 років. Такі цифри дозволять говорити про те, що флот базуватиметься тут завжди. Безперечно, у рамках модернізації його переозброять. Сьогодні перший дизельний підводний човен модернізованого 636-го проекту закладено на Адміралтейських верфях у Санкт-Петербурзі. Загалом для Чорноморського флоту планується побудувати щонайменше п’ять таких човнів. Також будуються нові фрегати за модернізованим проектом 11-356.

10000 років війни

— Давно відомо, що слабкого завжди б’ють. Нинішні реалії ще раз дають нам привід переконатися в тому, що держави, які не мають боєздатних збройних сил, можуть стати іграшкою в чужих руках, найчастіше ворожих. Останні події в Лівії чітко демонструють, що, у принципі, будь-який лідер, будь-яка держава, що відстоює незалежний курс у зовнішній і внутрішній політиці, легко стає об’єктом спочатку інформаційних маніпуляцій, а потім жертвою воєнних операцій, що мають змінити режим там, де інші технології вже неспроможні. Ми можемо сказати, що в сучасному світі багато питань і досі вирішуються з позиції сили так само, як 10 тисяч років тому, тільки вдосконалюються форми й методи ведення збройної боротьби.

— У чому, на вашу думку, помилка Каддафі й чи можлива сухопутна операція в Лівії?

— Будь-яка сучасна система­ ППО здатна перемолотити,­­ як мінімум, 30—40 літаків.­­ Для НАТО це неприйнятні втрати. Політична помилка Каддафі в тому, що він не подбав про протиповітряну оборону. Сьогодні американці ставлять собі за мету фізичне усунення Каддафі.­ Для цього сюди перекинуто нові американські безпілотники. Які переваги цієї зброї? Оператор сидить десь у передмісті Вашингтона й у режимі реального часу керує літаком, що перебуває на протилежному боці Землі. Через мережу супутників, як у звичайній комп’ютерній грі, він візуально спостерігає об’єкт, ідентифікує його й запускає ракету. Щойно Каддафі вийде зі свого укриття, його буде виявлено й знищено. Якщо американцям не вдасться зробити це, сухопутна операція цілком імовірна.

Ядерний дрючок

— Сьогодні США — безперечний військовий лідер, і багато в чому завдяки тому, що сукупний річний військовий бюджет усіх інших країн світу, у тому числі Росії, менше, ніж військовий бюджет Сполучених Штатів Америки. Тобто гроші в цьому випадку вирішують усе, — говорить Ігор Коротченко.  — Оскільки Америка контро­лює емісію долара, найближчим часом вона збереже роль глобального лідера.­­ Для нас же стратегічно важливо мати надійне угруповання ядерних сил, здатних у відповідному — наголошую: у відповідному (!) — ударі завдати неприйнятного для Америки удару. У цьому випадку нас не чіпатимуть, не зважаться, бо для території США загроза хоча б п’яти російських боєголовок — це вже багато. Тому поки в нас є ядерний щит, поки ми його підтримуємо в нормальному стані, ми можемо ухвалювати будь-які рішення на міжнародній арені й у межах країни.

Контакти й контракти

— Реальний стан Збройних Сил України, на жаль, не дуже добрий, — дає свою оцінку Ігор Коротченко. — Оскільки перші три українських президенти, як верховні головнокомандувачі, як на мене, не приділяли належної уваги стану української армії та флоту. У рейтингу боєздатності українські ЗС, напевно, на щабель вище, ніж у Таджикистані. Я думаю також, що в модернізації своїх Збройних Сил Україна має піти шляхом Казахстану й Білорусі, тобто створити компактну, але боєздатну армію. Сьогодні навіть у НАТО визнають надзвичайну боєздатність білоруської армії, хоча після розвалу СРСР ця республіка була в менш вигідних умовах, ніж Україна.

Зараз контакти між нашими президентами й збройними силами розвиваються дедалі швидше. З’являються можливості для інтеграції військових і технологічних потенціалів. Росія дуже зацікавлена в розвитку відносин із запорізьким заводом «Мотор Січ». Це найбільший у Європі виробник рухової номенклатури. Його двигуни встановлюються в тому числі на російські вертольоти, які ми поставляємо на експорт. У наших інтересах — розвиток відносин із КБ Антонова, бо це чудова площадка світового рівня, яка проектує й випускає транспортні машини різної вантажопідйомності. Як відомо, Росія закупить близько 60 середніх військово-транспортних літаків Ан-70. Ми також дуже зацікавлені у відновленні виробництва вантажного літака Ан-124. У цілому є перспектива реанімувати проект крейсера «Україна». Але для цього українські військові й політики мають використовувати приблизно ту ж схему, за якою ми розвивали свої взаємини з Індією, коли продали їй за 1 долар авіаносець «Горшков». Після чого російська промисловість одержала багатомільярдні контракти на модернізацію цього корабля. Тобто за ціною металобрухту ми купуємо ваш ракетний крейсер, а після цього модернізуємо його силами українських підприємств.

— Яким шляхом має піти Україна?

— Для України важливий запуск власних програм. Наприклад, є добрі наробітки в галузі бронетанкових проектів. Думаю, не можна допустити деградації «Південмашу». Треба виходити на якісь конверсійні проекти. Я вважаю, що Україна має співробітничати з Росією, зокрема в модернізації наявного парку бойової авіації.

Ми не конкуренти?

— Ринок зброї — висококонкурентний, і тому проти України часто використовуються брудні технології, але, звичайно, не з боку Росії, а там, де західні фірми реально мають справу з конкуренцією «Укрспецекспорту», — переконаний Ігор ­Коротченко. — Думаю, що все, що наразі відбувається у сфері дискредитації оборонної промисловості та українського військового експорту — це відбиття конкурентної боротьби на зовнішньому ринку з боку ключових гравців того ж Ізраїлю, Франції та Великої Британії. Треба сказати, що після зміни керівництва «Укрспец­експорту» ваша країна значно (у всякому разі, на думку російських спостерігачів) збільшила маркетингову активність. Унаслідок чого декілька великих контрактів виграно і в російській промисловості. Українська зброя має добрі перспективи, які можна нарощувати за рахунок високотехнологічних зразків.

У НАТО?

— Вступ України в НАТО означатиме необоротні зміни на пострадянському просторі, глибокі зміни взагалі у світі, — уважає експерт. — Росію ж у НАТО не приймуть — ми заблокуємо всю їхню роботу. Як відомо, усі рішення в Альянсі ухвалюються на основі консенсусу, тобто досить одній країні із чимсь не погодитися — і НАТО не зможе провести жодної воєнної операції. Згадайте, як Німеччина не хотіла вторгнення в Лівію. Але шляхом закулісних політичних консультацій руки викрутили, і всі 28 країн одностайно проголосували за воєнну операцію в Лівії. Разом із тим назвемо речі своїми іменами: це найуспішніший військовий блок у історії людства. І вони добре розв’язують поставлені перед ними завдання. Я думаю, їм стратегічно важливо прийняти в НАТО Україну, але Росію, принаймні у найближчі років 10—15, не прий­матимуть.

Ігор Коротченко

Закінчив Тамбовське вище військове авіаційне­ училище імені Дзержинського. Із 1982 по 1994 рік проходив службу в частинах­ Військово-повітряних сил, Головному штабі ВПС, ­Генеральному штабі Збройних Сил. Військове звання — полковник запасу. Нагороджений іменною зброєю.

Із 1994 року — військовий оглядач «Незалежної газети». Із 2006-го — видавець авторитетного журналу «Національна оборона». Крім того, він директор Центру аналізу світової торгівлі зброєю, член громадської ради при Міністерстві оборони РФ, експерт-консультант громадської палати РФ із питань обо­ронно-промислового комплексу. Автор понад 500 статей із питань військової реформи, військового будівництва, стратегічних ядерних сил, ситуації в оборонно-промисловому комплексі, боротьби з тероризмом, діяльності спецслужб.