Композиція в стилі доріг
Для нього креслення схожі на партитуру музичного твору. Він почуває, яким повинен бути кожен штрих, розкладаючи конструкцію, як по нотах.
Провідний конструктор холдингової компанії «Луганськтепловоз» Євген Богопольський розробляє візки та екіпажну частину українських локомотивів уже 45 років. Він не любить розповідати про себе, зате про роботу може говорити нескінченно. І про конструктивні особливості нових машин, і про технологічні проблеми, і про час, що проявляє минуле й туманить майбутнє.
Закінчивши в 1961 році Московський авіаційний інститут, Євген Михайлович працював чотири роки на оборонному підприємстві в Омську. Повернувся в рідний Луганськ, на тепловозобудівний завод. «Приземлення» було болісним — облишити мрію про авіабудування було нелегко. Але професійний інтерес взяв своє. Локомотивобудування виявилося не менш цікавим і привабливим для талановитого й винахідливого інженера.
Тепловози 2ТЕ-116, 2ТЕ-121, 2ТЕ-136, 2ТЕ-126, ТЕ-127 уже історія. Але вона, ця сама історія, пам’ятає, що всі вони розроблені за особистої участі Євгена Михайловича. Він також запропонував оригінальну конструкцію візків для низькопідлогового трамвая, для електропоїздів ЕПЛ-2Т и ЕПЛ-9Т — замість імпортних, російських. Зараз настав час візків для швидкісного електропоїзда, розрахованого на швидкість до 200 км/год., міжрегіонального поїзда зі швидкістю до 140 км/год. — це теж його розробки.
— Конструктор — це фантазер. Він обов’язково повинен мати творчу жилку, — говорить Є. Богопольський. — Створювати, придумувати нові машини, вузли, пристрої — праця, можливо, більш важка, ніж фізична, за якої, залишивши робоче місце, закінчуєш роботу й на якийсь час забуваєш про неї. Думка конструктора працює цілодобово. Ти повертаєшся додому й лягаєш спати зі своїми ідеями. Не можеш заснути, якщо є невирішене завдання. А якщо вже взявся до якоїсь роботи, то просто мусиш усе виконати так, щоб воно працювало, як годинник.
Євген Михайлович відзначає, що нове покоління конструкторів, яке приходить після закінчення ВНЗ, поступається попередньому. Чомусь, за деякими винятками, у молоді немає прагнення до вдосконалення, пізнання тонкощів професії, не вистачає почуття відповідальності. Зате є бажання «одержати все й відразу». Але в такому випадку звичайно одержуєш «нічого й поступово». Раніше, щоб стати конструктором більш високої категорії, треба було не просто працювати п’ять років, а підтвердити свій професіоналізм розробками, винаходами. Зараз цей процес більш формальний і, відповідно, менш ефективний.
Останнім часом Євген Богопольський разом зі своїми колегами працює над конструкцією рам візків швидкісних міжрегіональних приміських поїздів і електровоза ЧС-2. Об’ємна робота, яка вимагає не тільки знань, а й точності, злагодженості дій усього колективу. Адже результати її — у майбутній надійності й довговічності поїздів, у безпеці їхнього руху.
